Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/2570/3682/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 2а/2570/3682/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В - Бейбі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «В - Бейбі» (далі - ТОВ «В - Бейбі») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 14666,67 грн за липень 2012 року та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14667,00 грн за серпень 2012 року, які покладені в основу податкових повідомлень - рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу, що укладений позивачем із ТОВ «Приємна пропозиція» договір про надання послуг щодо маркетингового дослідження ринку та підбору найвигіднішої цінової пропозиції щодо придбання 120 тон гірчиці +/- 10% є нікчемним, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. Отримавши від ТОВ «Приємна пропозиція» послуги щодо маркетингового дослідження, відповідно до умов вказаного договору, позивачем було укладено ефективні договори з ТОВ «Айсберг пром» щодо тарування (упаковки), навантаження зазначеної кількості гірчиці та з ТОВ «АГРО ХХІ» щодо поставки гірчиці.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що за основу для прийняття висновків про нікчемність договору позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція», в якому зроблено висновок, що ТОВ «Приємна пропозиція» не могли фактично здійснювати господарські операції. При цьому, актом перевірки від 26.10.2012 № 2222/15/34924413 не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту,чи права на бюджетне відшкодування, та на підставі такого акту неправомірно прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.11.2012 № 0014131520, 0014141520. В порядку та в строки передбачені Податкового кодексу України на вказаний акт перевірки платником податків до ДПІ у м. Чернігові 01.11.2012 за вих. № 48 були подані заперечення, в якому позивач просив скасувати висновки акту перевірки 26.10.2012 № 2222/15/34924413 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 14667,00 грн та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14667,00 грн за серпень 2012 року. За результатами розгляду вказаних заперечень позивачем від ДПІ у м. Чернігові отримано лист про надання інформації від 08.11.2012 за вих. № 11689/10/15-417, яким висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «В - Бейбі» п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, визнані об'єктивними, а заперечення підприємства такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги, в яких остаточно просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «В - Бейбі» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 26.10.2012 № 2222/15/34924413 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3796/22-9-37264435 від 20.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція» (код ЄДРПОУ 37264435) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року».

Вказаними актом ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, основних фондів, виробничих активів у підприємства - контрагента ТОВ «Приємна пропозиція» та не встановлено реального здійснення господарських операцій з постачальниками у липні 2012 року, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність цього контрагента здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «В - Бейбі» безпідставно зменшено суму податкового кредиту по декларації за липень 2012 року на суму 14666,67, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 14666,67 грн та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2012 року на 14667,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Приємна пропозиція», що не підтверджено зустрічною звіркою (акт від 20.09.2012 № 3796/22-9-37264435), так як такі податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520, прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «В - Бейбі» (ідентифікаційний код 34924413) зареєстровано 12.02.2007 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та 19.02.2007 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 8939, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 02.08.2012 (а.с. 13) та копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 26.10.2012 № 2222/15/34924413 (а.с. 14 - 20), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.10.2012 № 3085 та наказу від 23.10.2012 № 3118 співробітниками ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «В - Бейбі» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 70555,00 грн та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 75568,00 грн, відображені у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 26.10.2012 № 2222/15/34924413, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 14666,67 грн);

- п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму ПДВ 14667,00 грн).

Перевіркою не встановлено порушень у відображенні ТОВ «В - Бейбі» у декларації за серпень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 70555,00 грн та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 60901,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 14666,67 грн за липень 2012 року та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14667,00 грн за серпень 2012 року

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями в порядку та в строки передбачені Податкового кодексу України на вказаний акт перевірки позивачем до ДПІ у м. Чернігові 01.11.2012 за вих. № 48 були подані заперечення, в якому позивач просив скасувати висновки акту перевірки 26.10.2012 № 2222/15/34924413 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 14667,00 грн та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14667,00 грн за серпень 2012 року. За результатами розгляду вказаних заперечень позивачем від ДПІ у м. Чернігові отримано лист про надання інформації від 08.11.2012 за вих. № 11689/10/15-417, яким висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «В - Бейбі» п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, визнані об'єктивними, а заперечення підприємства такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «В - Бейбі» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами, неспеціалізована торгівля, консультування з питань комерційної діяльності, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 02.08.2012 (а.с. 13) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «В - Бейбі» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Приємна пропозиція».

Так, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) в особі директора Чуркала Є.Ю та ТОВ «Приємна пропозиція» (Виконавець) в особі директора Бомби С.І. укладено договір № 02/07 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати послуги з маркетингового дослідження ринку та підбору найвигіднішої цінової пропозиції щодо придбання 120 тон гірчиці +/- 10%, а замовник зобов'язується прийняти надання вказаних послуг та сплатити за них встановлену плату.

Розмір плати за надані послуги, визначені умовами договору, визначаються сторонами на підставі даних актів прийняття наданих послуг, які складаються по закінченню їх надання.

Договір підписано директорами ТОВ «В - Бейбі» та ТОВ «Приємна пропозиція», та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні від 09.07.2012 № 1020 та № 1021 (а.с. 37,38);

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2012 № 09-0000001, яким позивачу надані маркетингові послуги з дослідження ринку, загальна вартість яких складає 88000,00 грн, в тому числі ПДВ - 14666,67 грн (а.с.35).

Також, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) в особі директора Чуркала Є.Ю та ТОВ «Арагон торг» (Виконавець) в особі директора Данілова О.В. укладено договір № 02/07 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати послуги з маркетингового дослідження ринку та підбору найвигіднішої цінової пропозиції щодо придбання 120 тон гірчиці +/- 10%, а замовник зобов'язується прийняти надання вказаних послуг та сплатити за них встановлену плату. За яким позивачу повинні були надаватися ідентичні послуги, що й за договором між ТОВ «В - Бейбі» та ТОВ «Приємна пропозиція».

Договір підписано директорами ТОВ «В - Бейбі» та ТОВ «Арагон торг», та скріплено печатками підприємств.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2012.

06.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Божник), ТОВ «Приємна пропозиція» (Первісний кредитор) та ТОВ «Арагон торг» (Новий кредитор) була укладена угода про уступку права вимоги, за яким Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг № 02/07 від 02.07.2012 (Первинний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником. За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимогати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеної сторонами, а саме 88000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Угода підписана директорами товариств та скріплена їх печатками.

Реальність виконання вказаного договору та угоди підтверджують наступні первинні документи:

- податкова накладна від 09.07.2012 № 1481 (а.с. 39) ;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2012 № 07-0000001, яким позивачу надані маркетингові послуги з дослідження ринку, загальна вартість яких складає 88000,00 грн, в тому числі ПДВ - 14666,67 грн.

Оплата за вказані послуги здійснюється безготівковим шляхом.

На підставі отриманих послуг за вищевказаними договорами, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) та ТОВ «Айсберг пром» (Виконавець) укладено договір № 25 про виконання робіт, за яким Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника виконати роботи щодо тарування (упаковки) 120 тонн гірчиці +/- 10% (форма пакування біг - беги), а також роботи щодо навантаження вказаної продукції на транспорт, наданий Замовником, а Замовник відповідно до умов договору зобов'язується прийняти виконання вказаних робіт та сплатити за них встановлену плату. Розмір плати за виконання робіт визначається сторонами на підставі актів здачі - прийняття виконаних робіт по закінченню виконання робіт.

Також, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Покупець) та ТОВ «АГРО ХХІ» (Постачальник) укладено договір поставки № 17, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати товар (гірчицю), у кількості 122.0 тонн +/- 10 %, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього.

Ціна за одну тону товару складає 3000,00 грн, в тому числі ПДВ 500,00 грн. Вартість товару по договору становить 366000,00 грн, в тому числі ПДВ 61000,00 грн +/- 10%.

Договір підписано директорами ТОВ «В - Бейбі» та ТОВ «ААГРО ХХІ» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується первинними документами: видатковими та податковими накладними, а оплата за отримання товару проводилася безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи (а.с. 41,42,43,44).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується того факту, що видані сторонами договорів за спірними правовідносинами накладні (з урахуванням права вимоги за угодою від 06.07.2012) містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Приємна пропозиція», відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3796/22-9-37264435 від 20.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція» (код ЄДРПОУ 37264435) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагента ТОВ «Приємна пропозиція» необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентом ТОВ «Приємна пропозиція» та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації за липень 2012 року, та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2012 року є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "В - Бейбі", - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "В - Бейбі" судові витрати в сумі 293 (двісті дев'яноста три) грн, 34 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан