Ухвала

від 08.08.2013 по справі 2а/2570/3682/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3682/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Сеніна С.Ю., представника відповідача - Іванькової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В - Бейбі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю «В - Бейбі» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.11.2012 № 0014131520 та № 0014141520.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 12.11.2012 року № 0014131520 та № 0014141520.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «В - Бейбі» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 26.10.2012 № 2222/15/34924413, за змістом якого позивачем порушено п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 14666,67 грн.); п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму ПДВ 14667,00 грн.).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0014131520 та № 0014141520, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 14666,67 грн. за липень 2012 року та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14667,00 грн. за серпень 2012 року.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як господарські операції позивача з контрагентом належним чином відображено у податковому обліку та у податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) та ТОВ «Приємна пропозиція» (Виконавець) укладено договір № 02/07 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати послуги з маркетингового дослідження ринку та підбору найвигіднішої цінової пропозиції щодо придбання 120 тон гірчиці +/- 10%, а замовник зобов'язується прийняти надання вказаних послуг та сплатити за них встановлену плату.

Розмір плати за надані послуги, визначені умовами договору, визначаються сторонами на підставі даних актів прийняття наданих послуг, які складаються по закінченню їх надання.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують податкові накладні від 09.07.2012 № 1020 та № 1021 та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2012 № 09-0000001, яким позивачу надані маркетингові послуги з дослідження ринку, загальна вартість яких складає 88000,00 грн., в тому числі ПДВ - 14666,67 грн.

Разом з тим, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) та ТОВ «Арагон торг» (Виконавець) укладено договір № 02/07 про надання послуг, за яким позивачу повинні були надаватися ідентичні послуги, що й за договором між ТОВ «В - Бейбі» та ТОВ «Приємна пропозиція».

06.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Божник), ТОВ «Приємна пропозиція» (Первісний кредитор) та ТОВ «Арагон торг» (Новий кредитор) була укладена угода про уступку права вимоги, за яким Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг № 02/07 від 02.07.2012 (Первинний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником. За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеної сторонами, а саме 88000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Реальність виконання вказаного договору та угоди підтверджують податкова накладна від 09.07.2012 № 1481 та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2012 № 07-0000001, яким позивачу надані маркетингові послуги з дослідження ринку, загальна вартість яких складає 88000,00 грн., в тому числі ПДВ - 14666,67 грн. Оплата за вказані послуги здійснюється безготівковим шляхом.

На підставі отриманих послуг за вищевказаними договорами, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Замовник) та ТОВ «Айсберг пром» (Виконавець) укладено договір № 25 про виконання робіт, за яким Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника виконати роботи щодо тарування (упаковки) 120 тонн гірчиці +/- 10% (форма пакування біг - беги), а також роботи щодо навантаження вказаної продукції на транспорт, наданий Замовником, а Замовник відповідно до умов договору зобов'язується прийняти виконання вказаних робіт та сплатити за них встановлену плату. Розмір плати за виконання робіт визначається сторонами на підставі актів здачі - прийняття виконаних робіт по закінченню виконання робіт.

Також, 02.07.2012 між ТОВ «В - Бейбі» (Покупець) та ТОВ «АГРО ХХІ» (Постачальник) укладено договір поставки № 17, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати товар (гірчицю), у кількості 122.0 тонн +/- 10 %, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується первинними документами: видатковими та податковими накладними, а оплата за отримання товару проводилася безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім, того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Отже, укладаючи угоди із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Приємна пропозиція» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «В - Бейбі», висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3796/22-9-37264435 від 20.09.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року».

Вказаними актом ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлена відсутність необхідних умов для ведення господарськоїдіяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, основних фондів, виробничих активів у підприємства - контрагента ТОВ «Приємна пропозиція» та не встановлено реального здійснення господарських операцій з постачальниками у липні 2012 року, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність цього контрагента здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З приводу вказаного колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Так, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у своїх контрагентів наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останніх, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів.

Правочини укладалися з юридичними особами при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Крім того, в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На момент укладання договорів та складання податкових накладних ТОВ «Приємна пропозиція» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказане свідоцтво не було анульоване навіть після здійснення господарських відносин з позивачем.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено13.08.2013 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.