Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-1359/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/41391/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника відповідача -Перепелюха О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року по справі №2а-1359/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»(далі-ТОВ «Укрнафтагазенерго», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України (далі-ДПІ у Подільському районі ДПС України, відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010 №0000712360/0 та від 22.11.2010 №0000712360/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 26.06.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.06.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 1.20.8. та пп. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №261/23-611/30677120 від 27.08.2010, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрнафтагазенерго» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з експортування за межі митної території України лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, та результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0000712360/0 та від 22.11.2010 №0000712360/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9988209,60грн., в. т.ч. за основним платежем -6658806,40грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3329403,20грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення п.п. 1.20.1., п.п.1.20.1 та п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за 2009 рік на загальну суму 6658806,40грн. При цьому податковий орган виходив з того, що за висновком судово-товарознавчої експертизи №5183/10-16 від 27.07.2010 у кримінальній справі №76-00277 ринкова вартість однієї лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»складала в тому числі з ПДВ: станом на 2008 рік-2,00грн, станом на 2009 рік -4,00грн., станом на 2010 рік - 6,00грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом доведено здійснення позивачем реалізації покупцям лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»за цінами вище звичайних.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем лінз на підставі висновку експерта, податковий орган діяв не у межах наведених норм, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах, з врахуванням звичайних, при укладені угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

Крім того, згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким, в свою чергу, встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З врахуванням положень пп. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про дотримання податковим органом, при реалізації своїх повноважень, щодо донарахування податкових зобов'язань позивачу внаслідок визначення звичайних цін встановленого законом способу, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дали їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 14.09.2010 №0000712360/0 та від 22.11.2010 №0000712360/1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна Судді:

---

Л.І.Бившева

---

А.М. Лосєв