Ухвала

від 05.03.2012 по справі 13/307-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 березня 2012 р. № 13/307-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Владимиренко С.В., Заріцької А.О., Козир Т.П., Панової І.Ю., розглянувши заявуГенеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі№13/307-10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІС ЛТД" до Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОРСІС ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" за участюПрокуратури Дніпропетровської області провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСІС ЛТД" (далі -ТОВ "КОРСІС ЛТД") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (далі -ВАТ "АК "Дніпроавіа") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" (далі -КП Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації") про визнання права власності на 98, 19 % нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31-а.

ВАТ "АК "Дніпроавіа" було подано зустрічну позовну заяву до господарського суду Дніпропетровської області про визнання за ВАТ "АК "Дніпроавіа" права власності на 2 % нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31-а, яку місцевим господарським судом було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2010 у справі №13/307-10 первісний позов ТОВ "КОРСІС ЛТД" задоволено: визнано право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31-а та складається з такого: літ. "А" ангар -поз. 1 ангар площею 641, 8 кв. м., поз. 2 насосна площею 8, 9 кв. м., поз. 3 службове приміщення площею 22, 8 кв. м., поз. 4 роздягальня площею 6, 2 кв. м., поз. 5 вбиральня площею 2, 3 кв. м., поз. 6 душова площею 2, 3 кв. м., поз. 7 ангар площею 693, 3 кв. м., поз. 8 комора площею 9, 7 кв. м., поз. 9 комора площею 12, 3 кв. м., поз. 10 коридор площею 7, 4 кв. м., поз. 11 комора площею 4, 2 кв. м., частини приміщення поз.12 ангар площею 547, 22 кв. м. (всього по літ. А площею 1 958, 42 кв. м.), з часткою у спільній частковій власності 9819\10000 (98, 19 %), що становить 5624, 42 кв. м. від загальної площі об'єкту без додаткового введення в експлуатацію; зустрічні позовні вимоги ВАТ "АК "Дніпроавіа" задоволено частково: визнано за останнім право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31-а, що складається з наступного: частини приміщення № 12 площею 103, 68 кв. м. від загальної площі об'єкту в ангарі літ. А, з часткою у спільній частковій власності 181\10000 (1, 81 %), без додаткового введення в експлуатацію, в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2011 у даній справі рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі №13/307-10 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Генеральна прокуратура України звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі №13/307-10, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини другої статті 376 Цивільного кодексу України, неправомірним незастосуванням до спірних правовідносин статті 141 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх доводів заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі №22/20пн, від 26.09.2011 у справі №17/75/10(6/114).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі №13/307-10, про перегляд якої заявлено Генеральним прокурором України, предметом спору як за первісним так і за зустрічним позовами є вимога про визнання права спільної часткової власності на об'єкт нерухомості, відповідно у частках: за позивачем первісного позову в розмірі 98,19%, за позивачем зустрічного позову в розмірі 2% спірного об'єкту). Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення первісного позову повністю, а зустрічного позову - частково, Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідно до укладеного сторонами договору про спільну діяльність щодо будівництва нерухомого майна, програми робіт до договору та додаткових угод (якими передбачено, що після закінчення будівництва право власності на нерухоме майно є спільним з відповідними частками), позивач правомірно набув право спільної часткової власності на спірний об'єкт нерухомого майна з часткою у спільній частковій власності у розмірі 98, 19 %, а відповідач набув право спільної часткової власності з часткою в розмірі 1,81 % у спірному об'єкті нерухомого майна.

Водночас у постанові від 26.09.2011 у справі №17/75/10(6/114), залишаючи без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у позові про визнання права власності, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив з того, що відповідач всупереч умов договору оренди та вимог законодавства здійснив самовільне будівництво на орендованій земельній ділянці; не надав суду доказів на підтвердження цільового призначення спірної самочинно збудованої будівлі; належним чином не довів факту того, що об'єкт самочинного будівництва не суперечить суспільним інтересам, не порушує прав інших осіб, при його будівництві не допущено істотного порушення будівельних норм і правил, що, в свою чергу, могло б створити аварійну чи іншу небезпеку експлуатації даної будівлі та загрозу життю і здоров'ю осіб, що використовують дану будівлю, та осіб, що проживають та працюють поряд із земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля, як це вимагається частинами 5, 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, що не дає підстав стверджувати про наявність у наведених справах неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, не може бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі №22/20пн з огляду на різні предмети спорів у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву. Так, предметом спору в справі №13/307-10 є вимога про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, в той же час як у справі №22/20пн -вимога про визнання права постійного користування земельними ділянками, що виключає подібність правовідносин у наведених справах у розумінні статті 111 16 ГПК України.

Враховуючи викладене, відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №05/2768 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Генеральній прокуратурі України у допуску справи

№13/307-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.Малетич Судді: С.Владимиренко А.Заріцька Т.Козир І.Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)