Рішення

від 21.03.2012 по справі 5009/552/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 13/29/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа № 5009/552/12

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга", м. Запоріжжя

про стягнення 130 239 грн. 98 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники :

Від позивача: Данилов А.В,, дов. б/н від 20.03.2012р.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" 117 227 грн. 70 коп. основного боргу, 10 902 грн. 18 коп. пені, 2 110 грн. 10 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 10.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі 5009/552/12, присвоєно справі номер провадження 13/29/12 та призначено судове засідання на 21.03.2012р.

21.03.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 117 227 грн. 70 коп. основного боргу, 10 902 грн. 18 коп. пені, 2 110 грн. 10 коп. 3 % річних.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнга" - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" -неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

В судовому засіданні 21.03.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено рішення, на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

30.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнга" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0006-2009.

Договір купівлі-продажу -це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання договору купівлі-продажу майна встановлюється главою 54 ЦК України та іншими нормативними актами.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і консенсуальним. Сторонами (суб'єктами) договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна.

Відповідно до п. 1.1 продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату наступного товару передати поліетилен, поліпропілен, полістирол та модифікований пігмент.

Згідно п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару та порядок розрахунків зазначається в специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Згідно розділу 3 договору продавець зобов'язується своєчасно здійснити передачу товару покупцю у відповідності до умов договору, покупець зобов'язується прийняти товар за кількістю та якістю, в порядку та строки, встановлені даним договором.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та здійснив продаж товару.

Відповідач, в порушення умов договору, прийняв товар, але не оплатив в повному обсязі його вартість у строки встановлені договором купівлі - продажу.

Так, на протязі дії договору ТОВ «Юнга»було отримано та не оплачено товар на загальну суму 117227,70 грн. згідно наступних специфікацій:

специфікація № 32 від 03.06.10 на суму 12000,00 грн., товар передано за накладною № 03/0615 від 03.06.10 та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021;

специфікація № 33 від 08.06.10 на суму 24000,01 грн., товар передано за накладною № 08/067 від 08.06.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021;

специфікація № 34 від 29.06.10р. на суму 17990,00 грн., товар передано за накладною № 30/0612 від 30.06.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021;

специфікація № 35 від 01.09.10р. на суму 20900,00 грн., товар передано за накладною № 01/096 від 01.09.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 01.09.10р. № 100901;

специфікація № 36 від 07.10.10 на суму 21390,00 грн., товар передано за накладною № 07/108 від 07.10.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 07.10.10р. № 1010071;

специфікація № 37 від 09.11.10р. на суму 6210,00 грн., товар передано за накладною № 09/1116 від 09.11.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 09.11.10р. № 101109;

специфікація № 38 від 24.11.10р. на суму 15000,00 грн., товар передано за накладною № 24/119 від 24.11.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 09.11.10р. № 101109.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" 117 227 грн. 70 коп. основного боргу обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 902 грн. 18 коп. пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.2 договору в разі невиконання стороною своїх зобов'язань по даному договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем суду надано розрахунок пені, відповідно до якого пеня складає 10 902 грн. 18 коп. за період з 06.06.2011р. по 10.01.2012р. (219 днів прострочення).

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений необґрунтовано та суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не надав доказів в обґрунтування нарахування пені та повного нормативно обґрунтованого розрахунку нарахованої пені, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Стягненню підлягає пеня у розмірі 9 110 грн. 04 коп. за період з 07.06.2011р. по 06.12.2011 р.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 110 грн. 10 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 110 грн. 10 коп. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З урахуванням наведеного, у зв'язку з повним визнанням позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 -85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 49/59, код ЄДРПОУ 31376604, р/р 26003055700753 ЗРУ "Приватбанк" у м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (49001, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 8/33, код ЄДРПОУ 31477264, р/р 26003001315168 у АТ "ОТП банк", МФО 300528) 117 227 (сто сімнадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 70 коп. основного боргу, 9 110 (дев'ять тисяч сто десять) грн. 04 коп. пені, 2 110 (дві тисячі сто десять) грн. 10 коп. 3 % річних, 2 568 (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 21.03.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва