Рішення

від 06.03.2012 по справі 4/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/293 06.03.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» До Публічного акціонерного товариства «Банк ФОРУМ» Провизнання недійсним кредитного договору № 249/07/00-KL від 27.09.2007р. За зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства «Банк ФОРУМ» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» Простягнення 97 496,59 дол. США

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача Богатирчук О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 249/07/00-KL від 27.09.2007р., укладеного між Акціонерним комерційним банком «Форум»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім».

В судовому засіданні 17.06.2010р. представник Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»надав відзив на позовну заяву, в якому проти позву заперечив повністю.

27.07.2010р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум»була подана зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»97 496,59 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.03.2010р. становить 777 047,84 грн.

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд відзначив, що зустрічний позов відповідає ст. 60 ГПК України, тому прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити ПАТ «Банк Форум»в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010р. було зупинено провадження у справі №4/293 до вирішення пов'язаної з нею справи № 50/467-б про банкрутство.

За клопотанням Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду на 24.01.2012р.

24.01.2012р. представник Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім») по первісному позову в судове засідання не з'явися, розгляд справи було відкладено на 07.02.2012р.

07.02.2012р. представник Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім») знов в судове засідання не з'явився, але через відділ діловодства суду подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому повністю заперечує проти зустрічного позову.

Публічним акціонерним товариством «Банк Форум»було подано пояснення від 01.03.2012р.

Представник Позивача по первісному позову (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім») в судове засідання 06.03.2012р. не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника Позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Позивача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "ВКФ "З КОМ" та Акціонерним Комерційним Банком «Форум»27.09.2007р. було укладено Кредитний договір № 249/07/00-КГ на підставі якого Товариству було надано кошти у формі кредитної лінії з метою проведення розрахунків відповідно до умов контракту № 06/09/07-GO/S від 06.09.2007р., укладеного з компанією «Ambord Limited», Нова Зеландія, який передбачає виставлення безвідкличного документарного підтвердженого акредитива на користь Бенефіціара, відповідно до заяви Позичальника про відкриття Акредитива, яка є невід'ємною частиною цього договору, строком дії до 40 календарних днів з дати випуску, з можливістю пост-імпортного фінансування за рахунок підтверджуючого банку строком біля 340 календарних днів (загальний строк дії трансакції до 380 календарних днів включаючи строк дії акредитиву та пост-імпортного фінансування) з максимальним лімітом заборгованості в сумі 6 228 000,00 доларів США 00 центів строком по 31 жовтня 2008 року зі сплатою:

- 14% (чотирнадцять) процентів річних за користування кредитними коштами;

- 4,75% (чотири цілих сімдесят п'ять сотих) процента річних на увесь строк дії акредитиву та пост-імпортного фінансування.

Суду доведено, що ТОВ "ВКФ "З КОМ" змінило назву на ТОВ "Фактор Ексім", що підтверджується протоколом № 37 Загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "З КОМ" від 07.05.2008р. у зв'язку з чим Сторонами було змінено преамбулу та реквізити кредитного договору.

Умовами кредитного договору, п.п. 1.1., 2.3., 2.4. передбачено видача кредиту, його повернення та плата за користування ним в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Оскільки, надання кредиту, його повернення та плата за користування ним, передбачено в валюті, відмінній від валюти України (гривні), тобто іноземна валюта використовується відповідно до умов кредитного договору як засіб платежу, такий договір та дії сторін щодо його укладання не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Причиною виникнення спору у даній справі, на думку позивача по первісному позові, є те, що у спірному договорі наявні положення щодо вираження грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором.

За твердженням Позивача, спірний договір суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189,198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», і на думку позивача є підставою для визнання недійсним Кредитного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по первісному позову не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та інші правочини.

За загальними правилами укладання договорів, передбачених ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст.628 ЦК України.

Відповідно до положень Кредитного договору підписанням цього договору, Позивач свідчив про те, що всі умови Кредитного договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими та погодився з ними, а також підтверджував свою здатність виконувати умови договору.

Крім цього, для отримання кредитних коштів Позивач мав можливість обрати будь-яку іншу з належною діловою репутацією банківську або кредитну установу, зареєстровану у передбаченому законодавством порядку та яка має відповідні дозволи, ліцензії тощо, але звернувся з цього приводу саме до Відповідача, що підтверджує усвідомлення Позивачем своїх дій при укладенні Кредитного договору.

Тобто, юридичні особи самостійно вирішують, з ким і які договори укладати та вільно узгоджують їхні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений Господарським Кодексом України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт "в" пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Судом взято до уваги Лист Національного банку України за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті, банк повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2001 відповідачу по первісному позові видана Національним банком України банківська ліцензія № 62, згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Окрім того, у матеріалах справи наявний виданий Національним банком України дозвіл №62-3 від 10.06.2005 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього дозволу Банк має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Крім того, порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України"(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Статтями 203, 207, 208, 209, 210, 638, 639, 640 ЦК України передбачені загальні вимоги для укладання правочину (договорів). Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Позивач своїм підписом на кредитному договорі засвідчив свою згоду з усіма умовами кредитного договору.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, при підписанні Кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджена його фактичним виконанням, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що Позивач посилається у своїй позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що кредитний договір укладено відповідно до положень чинного законодавства України.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»заборгованості в сумі 97 496,59 дол. США підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що Публічне акціонерне товариство «Банк ФОРУМ»належним чином виконав свої зобов'язання передбачені умовами Кредитного Договору.

Так, відповідно до меморіального валютного ордеру № 147198 про надання кредиту згідно кредитного договору №249/07/00-KL від 27.08.2007р. підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»кредитних коштів в сумі 286 000 дол. США.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14% річних.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору, відповідач (по зустрічному позову) здійснює повернення кредитних коштів в доларах США на відкритий йому позичковий рахунок в АКБ «Форум».

Відповідно до п.2.4. договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються в порядку, передбаченому п.2.6. договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.6. кредитного договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування.

Матеріали справи свідчать, що починаючи з листопада 2008р. відповідач порушує строки повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є істотним порушення умов кредитного договору

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги по зустрічному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати процентів, повернення кредиту в строк, що вказаний в договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу у Відповідача за кредитним договором у сумі 92 899,54 дол. США по курсу НБУ станом на 17.03.2010р. (на час подачі зустрічного позову) становить -777 047,84 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1.3 договору відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних.

Матеріалами справи доведено і Відповідачем не спростовано, що прострочена заборгованість за процентами складає - 4 479,83 доларів США (по курсу НБУ станом на 17.03.2010р. (на час подачі зустрічного позову) становить -35 704,24 грн.) і тому також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором, щодо сплати заборгованості, процентів належним чином не виконав.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 117,22 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за первісним позовом не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом. Доводи, викладені у його зустрічній позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач за зустрічним позовом довів, що його вимоги по зустрічному позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 92 899,54 дол. США заборгованості по кредиту, 4 479,83 дол. США простроченої заборгованості по процентам, 117,22 грн. 3% річних.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 ГПК України за первісним та зустрічними позовами покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім».

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»(01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 14353305) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»(03100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) 92 899 (дев'яносто дві тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) дол. США 54 центи заборгованості по кредиту, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.03.2010р. становить 740 409 (сімсот сорок тисяч чотириста дев'ять) грн. 33 коп., 4 479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) дол. США 83 центи простроченої заборгованості по процентам, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.03.2010р. становить 35 704 (тридцять п'ять тисяч сімсот чотири) грн. 25 коп., 117 (сто сімнадцять) грн.. 3% річних, 976 (дев'ятсот сімдесят шість) дол. США 16 центів державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 16.03.2012р.