Рішення

від 20.03.2012 по справі 4/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/299 20.03.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» До Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю Простягнення 908 735,71 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Чайковский Я.В.

Від відповідача Случак О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»811 796,56 грн. заборгованості, 45 713,71 грн. неустойку, 10235,10 грн. 3% річних, 40990,34 грн. інфляційне збільшення, а всього 908 735,71 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 1122/12/2007 від 18.12.2007р. (за періоди з 29 по 38).

В процесі розгляду справи представник позивача, подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме збільшив позовну суму, просить стягнути з відповідача 811 796,56 грн. заборгованості, 66117,42 грн. неустойки, 41718,84 грн. індексу інфляції, 29344,48 грн. 3% річних, а всього 948977,30 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 1122/12/2007 від 18.12.2007р. (за періоди з 29 по 38).

Заява Позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 948977,30 грн. (за періоди з 29 по 38), тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірма «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю було укладено Договір фінансового лізингу №1122/12/2007.

Згідно договору, Позивач зобов'язався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно -Автокран КС-54717А-1 на шасі МАЗ-630303 (дві одиниці), а також відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

Крім того, 30.07.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1122/12/2007/R до договору фінансового лізингу № 1122/12/2007 від 18.12.2007р., якою були внесені зміни до додатку № 1 -Графік внесення платежів.

Позивач на виконання умов Договору передав Предмет лізингу Відповідачу 31 березня 2008 p., що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000086 від 31 березня 2008р. та довіреністю серії НБМ № 317050 від 27 березня 2008 p.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача Позивачем (Лізингодавцем) майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його Відповідачем (Лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Згідно з п. 7.1. Договору сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 7.1.1. Договору.

Пунктом 7.1.1. Договору визначені такі поняття:

- "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 10.03.08р.;

- "Курс2" курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 71.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3" Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та "Курсу2". При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатка № 1 та "Курсу1".

Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.7. Договору Відповідач (Лізингоодержувач) зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Позивача (Лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору - "Графік внесення платежів".

Відповідно до п. 7.3. Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Відповідачем становить 543692,84 умовних одиниці. Умовна одиниця відповідно до п. 7.1. Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному долару США по курсу НБУ.

Згідно пункту 7.5 Договору Відповідач зобов'язаний був вносити на розрахунковий рахунок Позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

В Графіку внесення платежів визначено, що за 29, 30,31,32,33,34,35,36,37,38 періоди, тобто відповідно по 5 серпня 2010 року, 5 вересня 2010 року, 5 жовтня 2010 року, 5 листопада 2010 року, 5 грудня 2010, 5 січня 2011, 5 лютого 2011р., 5 березня 2011ю. 5 квітня 2011, 5 травня 2011, Відповідач повинен був сплатити по 9080,11 умовних одиниць відповідно до графи 3 графіку внесення платежів та по 2 147,48 грн. умовних одиниць відповідно до графи 7 графіку внесення платежів.

Відповідач не виконав зазначені положення Договору в частині щодо сплати платежів, а саме: за 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 період не здійснював оплати.

В п. 9.5 Договору передбачено, що Відповідач повинен сплатити Позивачеві неустойку в розмірі 0,25% (нуль цілих двадцять п'ять сотих) протягом перших п'яти днів та 0,5% (п'ять десятих) протягом наступних днів від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справлється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 1122/12/2007 у сумі 811796,56 грн. за періоди з 29 по 38 Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач (Відповідач) у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець (Позивач) вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п'ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується її сплатити.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачені розділом 6 Договором фінансового лізингу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 66117,42 грн., відповідно до розрахунку відповідача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 41718,84 грн. індекс інфляції та 29344,48 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Дмитрівська, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 811 796 (вісімсот одинадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 56 коп. заборгованості, 66117 (шістдесят шість тисяч сто сімнадцять) грн. 42 коп. неустойки, 41718 (сорок одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 84 коп. індексу інфляції, 29344 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 48 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, 9 087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн.36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 21.03.2012р.