Постанова

від 13.08.2012 по справі 5023/1947/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5023/1947/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - Мица Ю.В. за дорученням б/н від 01.03.2012 року

відповідача -Онищенко О.Є. за дорученням № 473-Д від 11.05.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1898Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року у справі

за позовом Приватного підприємства "ПАНТЕРА-С", смт. Безлюдівка, Харківський район, Харківська область,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України", с. Бірки, Зміївський район, Харківська область,

про стягнення 349855,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПП "ПАНТЕРА-С" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України" 70958,45 грн. заборгованості по орендній платі за надані послуги у розмірі 278897,21 грн., в тому числі: 262499,92 грн. основного боргу за надані послуги, 13664,58 грн. пені та 2732,91 грн. три відсотка річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України" на користь Приватного підприємства "ПАНТЕРА-С" 221 499,92 грн. заборгованості за надані послуги, 13 434,44 грн. пені, 2 686,88 грн. три відсотки річних та 2 135,30 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, в якому зазначити правильну суму заборгованості та відмовити позивачеві у нарахуванні пені та 3-х відсотків річних. Відповідно до п.2.3. Договору, єдиною підставою для проведення оплати за надані послуги, з яким пов'язане настання строку виконання грошового зобов'язання, є рахунок-фактура. Проте, позивач не направляв позивачу рахунки -фактури на оплату наданих послуг. Вказує на те, що Договором № 39 від 08 квітня 2011 року не передбачено складання акту виконаних робіт. Також відповідач зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилань на припинення провадження або залишення без розгляду позову у частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 70958,45 грн., заборгованості за послуги охорони у сумі 51000,00 грн., пені у сумі 230,14 грн., та 3 відсотків річних у сумі 46,03грн. Крім того, апелянт вказує на те, що при подачі позову позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні його представник зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що господарський судом обґрунтовано відмовлено в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 70958,45 грн., заборгованості за послуги охорони у сумі 51000,00 грн., пені у сумі 230,14 грн., та 3 відсотків річних у сумі 46,03грн. Представник позивача також не заперечує проти тверджень відповідача щодо сплати ним судового збору не в повному обсязі. Представник позивача просить звернути увагу суду на те, що відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату наданих послуг за договором. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2011 року між Приватним підприємством "Пантера-С" (охорона) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України" (замовник) укладено Договір № 39 про надання охоронних послуг Приватним підприємством "Пантера-С" (т.1 а.с.13).

Відповідно до п.1.1. Договору Охорона приймає на себе зобов'язання здійснювати заходи по охороні та припиненню правопорушень на об'єкті замовника, який зазначено сторонами у Дислокації(додаток №1 до договору), далі -«Об'єкт».

Згідно з п.2.1. Договору ціна послуг за чим Договором є договірною і визначається на підставі розрахунку вартості та (додаток №2 до Договору) та узгодженої протоколом Сторін договірної ціни охорони (додаток №3 до Договору), повинні відповідати позиції сторін.

Відповідно до п.2.2. Договору загальна сума договору складає 731635,20 грн. Загальна сума може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору.

У п 2.3 Договору зазначено, що вартість охоронних послуг по Договору на кожен окремий місяць розраховується «Охороною»на підставі Дослокації, Розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни відповідно до кількості годиннадання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником не пізніше 5 числа кожного поточного місяця на підставі рахнків «Охорони»на оплату, які надсилаються «Замовнику».

Відповідно до п.3.2.1 Договору приймання товарно матеріальних цінностей на об'єктах господарства проводиться згідно запису у журналі в разі передачі відповідальної особи -представника господарства.

Згідно п.9.1 Договору цей Договір укаладється строком на 1 рік і набуває чинності з 08 квітня 2011 року.

15.03.2012 року відповідач направив на адресу позивача претензію, якою доводить до відома, що з 15 грудня 2011 року до данного часу не виконується п.3.2.1 зазначеного договору, у зв'язку з чим відповідач просить у 3-денний термін з моменту отримання претензії прийняти під охорону об'єкти та оформити це документально. Позивача попереджено, що невиконання вказаних вимог є підставою для не підписання акту виконаних робіт за весь період з 15.12.2011 року (т.1 а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали Додаток №1 до Договору № 39 від 08 квітня 2011 року Дислокацію об'єктів, які охороняються Приватним підприємством "Пантера-С" (т.1 а.с.16).

З Протоколу узгодження договірної ціни за здійсненням заходів охорони, підписаного сторонами 08 квітня 2011 року також вбачається, що сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони по Договору, яка стновить 60969,60 грн. на місяць. Цей протокол є невід'ємною частиною Договору від 08 квітня 2011 року № 39 і є підставою для розрахунків «Замовника»з «Охороною», починаючи з 08 квітня 2011 року (т.1 а.с.17).

Також сторони підписали Додаток № 5 до Договору № 39 від 08 квітня 2011 року, з якого вбачається, що «Охорона»додатково встановлює 1 цілодобовий пост на яйцесклад. Оплата за послугу становить 6774,40 грн.(т.1 а.с.18).

З Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-00000003 від 30 квітня 2011 року на суму 67 744,00 грн., № П-00000002 від 31 травня 2011 року на суму 67 744,00 грн., № П-00000011 від 30 червня 2011 року на суму 67 744,00 грн., № П-00000015 від 31 липня 2011 року на суму 67 744,00 грн., № П-00000020 від 31 серпня 2011 року на суму 60 744,00 грн., № П-00000029 від 07 вересня 2011 року на суму 60 364,40 грн., № П-00000041 від 05 жовтня 2011 року на суму 62 138,88 грн., № П-00000054 від 07 листопада 2011 року на суму 68 944,80 грн., № П-00000060 від 02 грудня 2011 року на суму 62 138,88 грн., № П-00000003 від 31 січня 2012 року на суму 62 138,88 грн., № П-00000006 від 28 лютого 2012 року на суму 62 138,88 грн., які підписані та скріплені печаткою підприємств вбачається, що за Договором № 39 позивачем протягом квітня 2011 року - лютого 2012 року надано послуги охорони на загальну суму 709584,72 грн. (т.1 а.с. 19-29).

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач за надані послуги розрахувався частково у суму 447 084,80 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором № 39 у розмірі 262499,92 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач надав суду ксерокопію руху грошових коштів (виписками) по поточному рахунку позивача, відповідно до якої останній платіж здійснено відповідачем 22 лютого 2012 року у сумі 5000,00 грн. (т.1 а.с.30-49).

З наданих позивачем суду першої інстанції платіжних доручень № 129 від 05 березня 2012 року та № 34 від 20 квітня 2012 року вбачається, що відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти за Договором № 39 від 08 квітня 2011 року у сумі 51000,00 грн. (т.1 а.с.72,73).

У судовому засіданні представник позивача вказує на те, що господарський суд обгрунтовано зазначив, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані в період квітня 2011 -лютого 2012 років послуги охорони становить 211 499,92 грн. і саме в цій сумі підлягає стягненню з урахуванням меж заявлених позовних вимог.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати заборгованості за Договором № 39 за період квітня 2011 -лютого 2012 років у розмірі 211 499,92 грн.

Твердження відповідача про те, що відповідно до п. 2.3 Договору розрахунки за послуги повинні були здійснюватися відповідачем лише після виставлення позивачем рахунку, колегія суддів оцінює критично з наступних підстав.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється відповідачем не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, відсутність рахунків на оплату, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити борг за договором.

Такаж позиція з вказаного питання висловлена Вищим господарським судом України в постановах від 20 травня 2010 року у справі № 18/321 та від 12 січня 2011 року у справі № 19/9-10-76.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач частково оплачував надані позивачем послуги без наявності рахунків та підписував акти виконаних робіт. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що визначав суму до сплати на підставі Актів виконаних робіт.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що до подачі позовної заяви відповідач платіжними дорученнями № 129 від 05 березня 2012 року та № 34 від 20 квітня 2012 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти за Договором № 39 від 08 квітня 2011 року у сумі 51000,00 грн., господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині та стягнув з відповідача суму основного боргу за Договором № 39 у розмірі 211 499,92 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3 Договору № 39 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг охорони "Замовник" сплачує "Охороні" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежів.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені станом на 19 березня 2012 року, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що у зв'язку зі сплатою відповідачем 05 березня 2012 року суми боргу за лютий 2012 року у розмірі 40 000,00 грн. пеня за період з 05 березня 2012 року мала обраховуватися із базової суми боргу 22 138,88 грн., а не 62 138,88 грн., і складає 22 138,88 грн. * 15 % : 365 * 14 днів = 127,37 грн., а не 357,51 грн., як помилково зазначено позивачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем своєчасно не сплачено суму основного боргу за Договором №39, колегія суддів вважає, що господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача пеню у розмірі 13 434,44 грн. та відмовив у задоволенні стягнення пені у розмірі 230,14 грн.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 2.3 Договору № 39 від 08 квітня 2011 року оплата за послуги охорони здійснюється замовником не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

З наданого до позовної заяви розрахунку трьох відсотків річних станом на 19 березня 2012 року вбачається, що позивач не врахував, що платіжним доручення № 129 від 05 березня 2012 року відповідач перерахував позивачу 40 000,00 грн. в рахунок боргу за надані послуги охорони за лютий 2012 року.

За таких обставин станом на 19 березня 2012 року суму трьох відсотків річних за період з 05 березня 2012 року необхідно обраховувати із суми боргу 22 138,88 грн., а не 62 138,88 грн., що складає 22 138,88 грн. * 3% : 365 * 14 днів = 25,47 грн., а не 71,50 грн., як помилково зазначено позивачем.

На підставі навденого, колегія суддів вважає, що господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача три відсотки річних у розмірі 2 686,88 грн. та відмовив у стягненні 46.03 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 70 958,45 грн. оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів того, що укладеним між сторонами договором № 39 від 08 квітня 2011 року про надання охоронних послуг передбачалось надання позивачем відповідачу будь-якого майна у платне користування на умовах оренди.

На підставі наведенного, колегія суддів дійшла висновку що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 221 499,92 грн. заборгованості за надані послуги, 13 434,44 грн. пені, 2 686,88 грн. три відсотки річних та 2 135,30грн. судового збору та відмови в іншій частині позову обґрунтоване та відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим не вбачається підстав для його скасування та задоволення в цій частині апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів не приймає до уваги та відноситься критично до тверджень відповідач про те, що оскаржуване рішення не містить посилань на припинення провадження або залишення без розгляду позову у частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 70958,45 грн., заборгованості за послуги охорони у сумі 51000,00 грн., пені у сумі 230,14 грн., та 3 відсотків річних у сумі 46,03грн., оскільки господарський суд розглянув заявлені позовні вимоги у повному обсязі та в цій частині в позові відмовив, про що зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення суду.

Проте, колегія суддів вважає, що під час розподілу судових витрат по даній справі господарським судом припущено помилку.

З позовної заяви вбачається, що ПП «Пантера-С»просив господарський суд стягнути з відповідача 70958,45 грн. заборгованості по орендній платі, 262499,92 грн. основного боргу за надані послуги, 13664,58 грн. пені та 2732,91 грн. три відсотка річних. Загальна сума позовних вимог з якої необхідно обчислювати судовий збір становить 349855,86 грн. (т.1 а.с.4-8).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір»при подачі позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотків ціни позову.

Таким чином при подачі позовної заяви позивач повинен був сплатити 6997,12 грн. судового збору.

З доданної до позовної заяви квітанції № 183КП53 від 21 березня 2012 року вбачається, що позивачем при подачі позову майнового характеру на суму 349855,86 грн. сплачено судовий збір у розмірі 1609,50 грн., тобто у меншому розмірі, передбаченому ст.4 Закону України «Про судовий збір»(т.1 а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково на суму 227621,24 грн. колегія суддів, а позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1609,50 грн., колегія суддів вважає, що судовий збір у сумі 5387,62 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету, а судовий збір у сумі 4552,42 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обаставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року у справі № 5023/1947/12 скасувати в частині: «стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України" (63421, Харківська область, Зміївський район, с. Бірки, вул. Леніна, 2-А; код ЄДРПОУ 05460404) на користь Приватного підприємства „Пантера-С" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, пров. Островського, 5; код ЄДРПОУ 35588128) 2 135,30 грн. судового збору»скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства „Пантера-С" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, пров. Островського, 5; код ЄДРПОУ 35588128) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір у розмірі 5387,62 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України" (63421, Харківська область, Зміївський район, с. Бірки, вул. Леніна, 2-А; код ЄДРПОУ 05460404) на користь Приватного підприємства „Пантера-С" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, пров. Островського, 5; код ЄДРПОУ 35588128) судовий збір у розмірі 4552,42 грн.

В іншій частині рішеня залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Постанову підписано 13.08.2012 року