Постанова

від 07.11.2012 по справі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду

міста Києва Жук О.В.,

розглянувши 7 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працюючого керівником ПП «Експоімпортгруп», який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

до відповідальності за ст. 352 Митного кодексу України,

та додаткову постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

2 березня 2012 року постановою Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченому ст. 352 Митного Кодексу України, та застосовано до нього стягнення у вигляді конфіскації товарів, що є предметами порушення митних правил.

Відповідно до постанови суду 23.03.2009 в зоні діяльності Південної митниці, в контейнері ARKU 4315624 по морській товаротранспортній накладній Bill of Lading № AGT005/09 від 18.03.09 через митний кордон України переміщено вантаж - «плити деревоволокнисті, вагою 23155.88 кг». Даний вантаж слідував морським судном «CORELII» з Туреччини від фірми «AGT Ahsap San.Tic.Ltd.Sti.» /Organize San. Bogesi Antalia Туреччина/ на адресу ПП «Експоімпортгруп» /код ЄДРПОУ 31837014/ за адресою: Україна, м. Київ, вул. Ялтинська,5-Б. Поставка товару здійснювалася на виконання умов контракту №18122008/77 від 18.12.08, що був укладений Покупцем в особі директора ТОВ ПП «Експоімпортгруп» ОСОБА_2 26.03.2009. Вантаж надійшов в зону митного контролю Київської регіональної митниці і був заявлений до митного контролю згідно з документами - Bill of Lading № AGT005/09 від 18.03.09; Invoice №B147086-7 від 07.03.08, на суму 10 469.31 Євро; контракт № 18122008/77 від 18.12.08. Вантаж був оформлений в митному відношенні згідно з вантажною митною декларацією №100000011/9/308138 від 27.03.09, за визначеною митною вартістю 121 721,24 грн.

З метою встановлення автентичності наданих до митного оформлення документів та відповідності заявлених даних про імпортований вантаж Київською регіональною митницею був направлений запит до митних органів Туреччини /лист КРМ від 14.04.09 № 34-30/1992/. 06.09.10 надійшла відповідь митних органів Туреччини (лист Держмитслужби від 03.09.10 № 20/05738), з якої встановлено, що ПП «Експоімпортгруп» ввозився товар «плити деревоволокнисті», та його митне оформлення проводилось по документам із заниженою фактурною вартістю. Згідно отриманої експортної декларації № 09343100ЕХ023041 від 09.03.09 вантаж «плити деревоволокнисті» направлявся безпосередньо до України на адресу ПП «Експоімпортгруп» за фактурною вартістю 20 908.63 Євро . В результаті вивчення документів, одержаних від митних органів Туреччини та документів, які були подані до митного оформлення ПП «Експоімпортгруп» встановлено, що вони стосуються однієї партії товару, а саме: співпадають дані про відправника (продавця) та одержувача (покупця) товарів; співпадає назва товару; співпадають дані про вагу товару брутто, кількість місць.

Таким чином, товар «плити деревоволокнисті», - вартістю 20 908.63 Євро, що становить 218 134,09 грн. за курсом НБУ на день переміщення, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві дані щодо вартості товару, що є порушенням митних правил, передбаченим ст. 352 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України пункту 3 для керівництва господарською діяльністю підприємства власник /власники/ або уповноважений ним орган призначає /обирає/ керівника підприємства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що в діях директора ПП «Експоімпортгруп» ОСОБА_2 наявні ознаки порушень митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 352 Митного кодексу України.

14 травня 2012 року додатковою постановою Солом'янського районного суду м. Києва доповнено резолютивну частину постанови суду від 2 березня 2012 року вказівкою про те, що конфіскації підлягає плити деревоволокнисті, які випущені у вільний обіг.

18 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду м. Києва з апеляційною скаргою на вказані постанови, в якій просить скасувати останні, а провадження в справі закрити, оскільки, на його думку, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом були порушені вимоги ст. 268 КУпАП та ст. 390 МК України, оскільки про дату та місце розгляду справи його повідомлено належним чином не було, що позбавило його прав, передбачених ст. 263 КУпАП та ст. 366 МК України. Матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують направлення йому повідомлення про дату судового засідання.

Мотивуючи своє рішення про винуватість ОСОБА_2 суд послався на недопустимі докази, а саме документи, складені англійською мовою, хоча відповідно до законодавства України провадження в судах здійснюється лише державною мовою, а саме українською.

ОСОБА_2 вважає, що суд помилково дійшов до висновку про його винуватість, оскільки він хоча й обіймає посаду директора ПП «Експоімпортгруп», однак не мав умислу на приховування вантажу, ввезеного з Туреччини на України, з приховуванням від митного контролю, оскільки не надавав митним органам неправдивих даних щодо вартості вказаного вантажу. Суд першої інстанції, на його думку в порушення ст. 245 КУпАП неповною мірою з'ясував всі обставини справи, а тому незаконно притягнув його до відповідальності. Крім того, в порушення вимог закону суд не мав права накладати на його будь-яке стягнення, оскільки сплинули строки для цього.

Оскільки закон не передбачає винесення додаткових постанов за результатами розгляду справ про порушення митних правил, апелянт вважає, що постанова суду від 14 травня 2012 року також підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, представника Київської регіональної митниці, які заперечили проти неї, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що остання підлягаю задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 357 МК України 2002 року провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Стаття 358 МК України передбачає, що справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складання протоколу про порушення митних правил.

Стаття 363 МК України 2002 року регламентує порядок складання протоколу про порушення митних правил, ознайомлення з ним особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до ст. 278 КУпАП суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

У відповідності з вимогами, викладеними у ст.ст.245, 280 КУпАП, в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, а справа вирішена в точній відповідності з законом. При цьому необхідно з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 390 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, або її представника. У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду справи суд повідомляє особу, яка притягується до відповідальності. Справа може бути розглянута у відсутності останньої лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи суддею під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення митних правил не дотримані вимоги процесуального та матеріального закону.

Так, в ході підготовки справи до розгляду суддя не звернув увагу на той факт, що матеріали справи містять лише копію протоколу про порушення митних правил №558/10000/10 від 16.09.2010, що суперечить вимогам ст. 363 МК України.

В порушення ст. 390 МК України про дату та місце судового розгляду ОСОБА_2 належним чином не повідомлявся. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про направлення йому повідомлення про дату розгляду саме судом. З копії листа заступника начальника Київської регіональної митниці від 20.02.2012 /а.с.41/ вбачається, що співробітниками митниці на адресу ОСОБА_2 направлялося повідомлення, про те, що 11 протоколів про вчинення порушення митних правил будуть направленні до Солом'янського суду м. Києва і їх розгляд відбудеться 02.03.2012 року об 11 годині. Однак жодних даних про отримання ОСОБА_2 цього листа в справі немає. Не було направлено йому і копія постанови судді від 02.03.2012.

Таким чином, не повідомивши ОСОБА_2 про дату судового розгляду, останній був позбавлений прав, передбачених ст. 366 МК України, зокрема давати пояснення по суті справи, знайомитися з матеріалами справи, надавати суду докази, користуватися правовою допомогою, тобто було порушено право останнього на захист.

З постанови судді вбачається, що мотивуючи рішення про наявність в діях ОСОБА_2 порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України, суд послався на наступні джерела доказів: протокол про порушення митних правил, службова записка на а.с. 5-7, митна декларація на а.с.8-16, пояснення ОСОБА_2 та листи на а.с. 40-41.

Однак, як зазначалося вище, в справі відсутній оригінал протоколу про порушення митних правил, а копія протоколу не може бути визнана допустимим доказом в справі.

Із зазначених вище документів не вбачається, що вартість вантажу, зазначена у митній декларації була занижена.

Дані щодо вартості вантажу містяться в документах, наданих митним декларантом та документах, копії яких направлені Туреччиною на запит Державної митної служби України. Суддя при винесенні рішення по справі не дав належної оцінки останнім, щодо них у постанові не міститься жодних вказівок. Однак як вбачається з матеріалів справи документи, що надані Туреччиною, викладені іноземною мовою, перекладу яких немає в справі. Міститься в справі лише переклад супровідного листа, згідно якого надіслані інвойси Державною Митною службою України відповідають інвойсам, які були представлені митним органам Туреччини в ході операції експорту. Зазначені обставини також залишилися поза увагою суду під час розгляду справи.

Крім того, постанова суду містить суперечності. Зокрема, викладаючи обставини вчинення порушення митних правил, суд не зазначив в чому саме виразилися дії ОСОБА_2, крім того, що він є директором ПП «Експоіпортгруп», направлені на переміщення вантажу через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. При цьому вказав, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачена ст. 352 МК України.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції як необґрунтована та незаконна підлягає скасуванню з винесенням нової постанови, якою матеріали справи підлягають направленню до Київської регіональної митниці для належного оформлення та проведення додаткової перевірки відповідно до положень ст. 391 МК України. У зв'язку з відсутністю в справі оригіналу протоколу про порушення митних правил, а також належного перекладу деяких документів, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення.

Крім того, у зв'язку із скасуванням постанови суду від 2 березня 2012 року, а також тим, що законодавство України не передбачає постановлення додаткових постанов ні під час розгляду справ про порушення митних справи, ні розгляду справа про вчинення адміністративних правопорушень, підлягає скасуванню і додаткова постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року.

В ході додаткової перевірки уповноваженій особі належить вжити заходів, направлених на переклад наявних у справі документів, викладених іноземною мовою, співставити ці дані з даними, що містяться у інших документах в справі, в залежності від встановленого скласти протокол про порушення митних правил відповідно до вимог закону, в якому чітко та конкретно викласти дані про місце, час вчинення та суть порушення митних правил. Крім того, необхідно виконати вимоги закону щодо ознайомлення особи, яка притягується до відповідальності, з протоколом та забезпечити можливість скористатися останньою правами, передбаченими Митник кодексом України.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України, та додаткову постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою матеріали справи направити для проведення додаткової перевірки до Київської регіональної митниці.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук