Ухвала

від 14.12.2012 по справі 2а/1270/7202/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2012 року справа №2а/1270/7202/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012р. по справі № 2а/1270/7202/2012 (головуючий І інстанції Кравцова Н.В.) за позовом Дочірнього підприємства «Зовнішньо - торгівельна фірма «Контакт» Відкритого акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000092320/0 від 21.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000092320/0 від 21.03.2011р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000092320/0 від 21.03.2011р.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.1.8, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна виїзна перевірка позивача з питань правових відносин по ланцюгу постачання ПП «ВКФ Граніт-Н» (і.к.33766349) та достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий березень 2006 року; з питань правових відносин по ланцюгу постачання ТОВ ПКФ «Союз-Трейдінг» (в.к.31771378) та достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року, з питань правових відносин по ланцюгу постачання ТОВ «НПП «Інпромтех» (і.к.31784036) та достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за вересень , жовтень, листопад 2006 року, з питань правових відносин по ланцюгу постачання ТОВ «ВКФ Граніт» (і.к.33766349, м. Луганськ) та ТОВ «Будресурс Компані» (і.к.34279627) та достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень, червень 2007 року, за результатами якої складено акт №568/23-217/31138832 від 21.03.2011р..

На підставі наведеного акту відповідачем згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092320/0 від 21.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 111970 грн. в т.ч. за лютий 2006 року у сумі 16912 грн., за березень 2006 року у сумі 5149 грн., за квітень 2006 року у сумі 13698 грн., за вересень 2006 року у сумі 968 грн., за жовтень 2006 року у сумі 6447 грн., за листопад 2006 року у сумі 2923 грн., за квітень 2007 року у сумі 61295 грн., за травень 2007 року у сумі 4230 грн., за червень 2007 року у сумі 348 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлене бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у сумі 111970 грн., в т.ч. за лютий 2006 року у сумі 16912 грн., за березень 2006 року у сумі 5149 грн., за квітень 2006 року у сумі 13698 грн., за вересень 2006 року у сумі 968 грн., за жовтень 2006 року у сумі 6447 грн., за листопад 2006 року у сумі 2923 грн., за квітень 2007 року у сумі 61295 грн., за травень 2007 року у сумі 4230 грн., за червень 2007 року у сумі 348 грн.

До наведеного висновку податковий орган дійшов у зв'язку із неможливістю підтвердження факту надмірної сплати та включення до податкових зобов'язань відповідних сум ПДВ по ланцюгам постачання.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 наведеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість" введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання. Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, а тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адмінісітративного суду від 03.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2011 встановлено правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року у сумі 16912 грн., за березень 2006 року у сумі 5149 грн., за квітень 2006 року у сумі 13698 грн., за вересень 2006 року у сумі 968 грн., за жовтень 2006 року у сумі 6447 грн., за листопад 2006 року у сумі 2923 грн., за квітень 2007 року у сумі 61295 грн., за травень 2007 року у сумі 4230 грн., за червень 2007 року у сумі 348 грн., а всього на суму 111970,00 грн..

Статтею 102 Податкового кодексу України визначені строки давності та їх застосування, за приписами п.п 102.1 якої контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті спірного рішення відповідачем не було дотримано наведені строки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012р. по справі № 2а/1270/7202/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012р. по справі № 2а/1270/7202/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак