Рішення

від 20.11.2006 по справі 12/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

20.11.2006                                                                                           Справа  № 12/234

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд”, м. Запоріжжя

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Вінтер”,                      м. Виноградів

про стягнення суми 3 400,00 грн. –основного боргу; 202,32 грн. –пені; 99,87 грн. –інфляційних збитків та 283,39 грн. –відсотків за користування коштами.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –не зявився

Від відповідача –не зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд”, м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю „Вінтер”, м. Виноградів про стягнення суми 3 400,00 грн. –основного боргу; 202,32 грн. –пені; 99,87 грн. –інфляційних збитків та 283,39 грн. – відсотків за користування коштами.

     На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 3171189 підтверджує вручення відповідачу 13.11.2006 року ухвали від 09.11.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 3 400,00 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору поставки № 4042 від 22.05.2006 року  лікарські засоби та вироби медичного призначення, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковими накладними –рахунками № 414646 від 30.05.2006 року та № 414959 від 20.06.2006 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка лікарських засобів та виробів медичного призначення (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість  поставлених лікарських засобів та виробів медичного призначення є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 202,32грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 – 218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 99,87 грн. –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

Статтею 692 п.3 зазначено, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. При оцінці правильності нарахування вимог в частині суми 283,39 грн. судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість службової діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

 Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши часткове відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, у відшкодуванні судових витрат в частині оплати послуг адвоката в сумі 400,00 грн. відмовити, оскільки не надано доказів сплати вказаної суми стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата не підтверджена відповідними фінансовими документами (Постанова Судової палати у господарських судах Верховного Суду України від 01.10.2002 року).  

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задоволити  повністю.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вінтер” (м. Виноградів, вул. Миру, 4;  код 19113132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд” (м. Запоріжжя, бульвар Центральний, 26; код 23855371) суму 3 400 (три тисячі чотириста грн.) –основного боргу; 202,32 (двісті дві грн. 32 коп.) –пені; 99,87 (дев'яносто девять грн. 87 коп.) –інфляційних збитків; 283,39 (двісті вісімдесят три грн. 39 коп.) –відсотків за користування коштами та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

    Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.