Ухвала

від 19.12.2012 по справі 5011-5/1841-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-5/1841-2012 19.12.12

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

про стягнення 182 536,85 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників с удового процесу:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (скаржника): Тимчук Г.І. за довіреністю № 48-12 від 04.07.2012 р.;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. у справі № 5011-5/1841-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний комбінат "Інтерра Преміум" 182 536, 85 грн. основного боргу, 3 650, 73 грн. витрат по сплаті судового збору.

27.07.2012 р. на виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ № 5011-5/1841-2012.

23.10.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві, відповідно до якої заявник просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва Дякона Н.М. щодо винесення постанови про стягнення з боржника 18 618, 76 грн. виконавчого збору № 34226619 від 02.10.2012 р. та постанови про стягнення з боржника 77, 98 грн. витрат на проведення виконавчих дій № 34226619 від 02.10.2012 р., а також скасувати вказані постанови.

Заява мотивована тим, що боржник самостійно виконав рішення суду у даній справі до дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, яка була надіслана з порушенням встановлених законом строків, про що відповідні докази були надані державному виконавцю ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, однак останній, не зважаючи на вказані обставини, виніс постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, чим на думку скаржника, порушено приписи ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2012 р. зазначену скаргу призначено до розгляду на 13.11.2012 р., зобов'язано ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва надати суду всі матеріали виконавчого провадження по виконання наказу у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р., у зв'язку з неявкою представників позивача та ВДВС, а також невиконання ними вимог ухвали від 24.10.2012 р., розгляд скарги було відкладено на 11.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р., у зв'язку з неявкою представників позивача та ВДВС, а також невиконання ними вимог ухвал суду від 24.10.2012 р. та від 13.11.2012 р., розгляд скарги було відкладено на 19.12.2012 р.

19.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від скаржника надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії матеріалів виконавчого провадження ВП 34226619.

У судове засідання 19.12.2012 р. представники стягувача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу боржника на дії ВДВС Дарницького РУЮ в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. у справі № 5011-5/1841-2012, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі -Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу -це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

У відповідності із вимогами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону у разі документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження. Виконавчий збір і витрати, пов'язані з організацією і проведенням виконавчих дій у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з пояснень скаржника та матеріалів справи, на виконанні ВДВС Дарницького РУЮ знаходиться наказ господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 5011-5/1841-2012.

Суд ухвалами від 24.10.2012 р., 13.11.2012 р. та 11.12.2012 р. зобов'язував ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва надати матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. № 5011-5/1841-2012.

Однак, матеріалів виконавчого провадження ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва так надано і не було.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи зазначені обставини, а також процесуальні строки розгляду скарги та ігнорування ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва вимог суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження, суд при розгляді даної скарги виходить з дослідження наявних у матеріалах справи наданих скаржником копій документів виконавчого провадження.

Так, на підставі вказаних матеріалів встановлено, що 07.09.2012 р. старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Дяком Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34226619 по виконанню наказу господарського суду міста Києва № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р., боржнику встановлено семиденний строк з дня винесення цієї постанови для добровільного виконання рішення суду.

В порушення визначеного ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку вказана постанова направлена на адресу боржника рекомендованим відправленням листом № 2178/2 від 20.09.2012 р. та отримана останнім лише 08.10.2012 р.

При цьому, не переконавшись в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем 02.10.2012 р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18 618, 76 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 77, 98 грн.

З наведених обставин вбачається, що внаслідок несвоєчасного повідомлення боржника (скаржника) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р. господарським судом міста Києва, він був позбавлений права добровільно виконати у встановлений державним виконавцем семиденний строк рішення суду.

Наведені дії державного виконавця вказують на порушення ним вимог статей 25 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п. 4.1.1. п. 4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 15.12.1999 р., що призвело до порушення майнових прав боржника.

05.10.2012 р. боржником на адресу ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві було подано докази самостійного виконання рішення суду в частині основного боргу у повному обсязі, а саме: платіжне доручення № 78961 від 04.10.2012 р. на суму 182 536, 85 грн. та 08.10.2012 р. -докази самостійного виконання рішення суду в частині судових витрат -платіжне доручення № 79103 від 05.10.2012 р. на суму 3 650, 73 грн.

Таким чином, у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Враховуючи зазначене, та зокрема, те, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій винесені державним виконавцем як наслідок ненадання боржником доказів виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем семиденний строк, про який, як зазначалось вище боржника не було повідомлено завчасно, суд вважає за необхідне визнати незаконними відповідні дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва та визнати недійсними відповідні постанови.

Так, відповідно до п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною , або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними , чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва під час виконання наказу № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р. господарським судом міста Києва, щодо винесення постанови ВП № 34226619 від 02.10.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18 618, 76 грн.

3. Визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва під час виконання наказу № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р. господарським судом міста Києва, щодо винесення постанови ВП № 34226619 від 02.10.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 77, 98 грн.

4. Визнати недійсною постанову ВП № 34226619 від 02.10.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 18 618, 76 грн., винесену під час виконання відділом Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва наказу № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р. господарським судом міста Києва.

5. Визнати недійсною постанову ВП № 34226619 від 02.10.2012 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 77, 98 грн., винесену під час виконання відділом Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва наказу № 5011-5/1841-2012, виданого 27.07.2012 р. господарським судом міста Києва.

6. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака