Постанова

від 10.12.2012 по справі 17/5026/1380/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 17/5026/1380/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

на рішення господарського суду Черкаської області

від 09.10.2012 року

у справі № 17/5026/1380/2012 (суддя - Боровик С.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс», м. Черкаси,

до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Західінкомбанк», Волинська область, м. Луцьк,

про стягнення 350000,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Ярмак Г.М. - директор;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» (надалі - ТОВ «АКК «Лекс») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Західінкомбанк» (надалі - ПАТ КБ «Західінкомбанк») 350 000,00 грн., мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором №19 від 04.02.2009р. про надання юридичних послуг та додатковим угодам до нього від 05.02.2009 року, 07.08.2009 року, а також за додатковими договорами від 10.08.2009 року та 24.08.2009 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року у справі №17/5026/1380/2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 350 000,00 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», як правонаступник публічного акціонерного товариства комерційний банк «Західінкомбанк», звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Пономаренка Є.Ю. та призначено до розгляду в судове засідання на 12.11.2012 року.

12.11.2012 року в судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову. Водночас, представником апелянта було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 17/5026/1380/2012 до розгляду господарським судом Черкаської області справи № 17/5026/1630/2012 за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до ТОВ «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» про визнання недійсним додаткового договору від 10.08.2009 року до договору № 19 від 04.02.2009 року про надання послуг, провадження у якій порушено ухвалою вищевказаного суду від 31.10.2012 року.

Вислухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про те, що таке задоволенню не підлягає через відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 12.11.2012р. у відповідності до ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 10.12.2012р.

В судовому засіданні 10.12.2012 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду 07.12.2012 року клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача Білого М.М. на стаціонарному лікуванні.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги без участі останнього, за наявними у справі матеріалами, зважаючи на пояснення, надані вказаною особою в судовому засіданні 12.11.2012 року. Крім того, колегія вважає, що сторона не позбавлена можливості уповноважити на представництво своїх прав та інтересів в господарському суді за довіреністю інших осіб, коло яких не обмежено у відповідності до статті 28 ГПК України.

10.12.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Західінкомбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Західінкомбанк» (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №19 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає та подає у письмовому вигляді чи усно перелік завдань, а виконавець зобов'язується на протязі терміну дії договору прийняти і узгодити завдання та надавати наступні види юридичних послуг: застосування чинного законодавства України та інших держав; проведення правової експертизи комерційних, кредитних та інших документів замовника; спільна діяльність з юридичною службою замовника по створенню бази зразків юридичних та інших документів; розв'язання спорів, претензійно-позовна діяльність в інтересах замовника; правова експертиза та юридичне оформлення документів; представництво замовника у судових установах України, в тому числі представництво замовника в господарських судах України, судах загальної юрисдикції згідно замовлень по стягненню заборгованості по кредитних відносинах; представництво замовника в органах державної виконавчої служби в якості представника стягувача (а.с.12).

Відповідно до п.1.1 договору його предметом є поточне обслуговування виконавцем замовника по наданню юридичних послуг з питань, які виникають у фінансово-господарській діяльності замовника.

Згідно п. 2.1 договору замовник виплачує виконавцю плату за надання юридичних послуг, яка складає 10% від суми грошових коштів, що надійшли на рахунок замовника за результатом претензійно-позовної діяльності.

Відповідно до п. 2.5 договору замовник зобов'язаний сплатити надані послуги на протязі двох днів від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладено на невизначений строк (п.5.1 договору).

До даного договору сторонами у справі були укладені додаткові угоди та додаткові договори (а.с.13-16), за умовами яких:

- додатковою угодою від 05.02.2009 року до договору про надання юридичних послуг сторони доповнили п.2 договору пунктом 2.1 договору у наступній редакції: «Замовник за згодою виконавця чи на його вимогу здійснює розрахунок за виконані роботи шляхом передачі у власність чи продажу у встановленому законом порядку майна боржника, на яке звертається стягнення в порядку виконання судового рішення, на суму виконаних робіт»;

- додатковою угодою №2 від 07.08.2009 року до договору сторони погодили, що «у відповідності до п.п.1.1.7, 1.1.8 договору на його виконання замовник за поданням виконавця уповноважує призначеного останнім адвоката на ведення справ у судах відповідною довіреністю з визначеними в ній правами, який виконує обов'язки по договору та за дії якого несе відповідальність виконавець»;

- додатковим договором від 10.08.2009 року до договору сторони, зокрема, погодили доповнити договір пунктом 3.4 наступного змісту: «У випадку односторонньої відмови замовника від виконання взятих на себе прав та обов'язків за цим договором чи припинення договірних відносин за його ініціативою після того, як виконавець одержав замовлення на виконання послуг і до остаточного розрахунку за виконану роботу і надані послуги, вважається, що виконавець повністю виконав власні зобов'язання за договором і має право на оплату послуг в обумовленій сумі незалежно від надходження грошових коштів замовнику від боржників та третіх осіб»;

- додатковим договором №2 від 24.08.2009 року до договору сторони, зокрема, погодили, що «до об'єму робіт виконавця відносяться та додатковій оплаті не підлягають: надання послуг в судах по спорах, що пов'язані зі справами про стягнення боргу з боржників замовника; всі фактичні дії, що необхідні для досягнення мети цього договору; командировочні та транспортні витрати покладаються на виконавця та відшкодуванню також не підлягають».

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення ТОВ «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» та ПАТ КБ «Західінкомбанк» договору №19 від 04.02.2009р., а також додаткових договорів та додаткових угод до нього було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Західінкомбанк» звертався до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «АКК «Лекс» про визнання недійсними з моменту укладання договору №19 від 04.02.2009 року та додаткових угод від 05.02.2009р., 07.08.2009р., 10.08.2009р., 24.08.2009р., обґрунтовуючи свої вимоги зловмисною домовленістю представника ПАТ КБ «Західінкомбанк» Гуляша А.В., що діяв всупереч інтересам банку та ТОВ «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс».

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 року у справі №11/1047, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що банком не було доведено належними та допустимими доказами фіктивності чи укладення всупереч інтересів банку спірного договору, а також факту зловмисної домовленості між представниками сторін та настання через це несприятливих наслідків (а.с.39-51).

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору та додаткової угоди №2 від 07.08.2009 року адвокату Ярмаку Г. М. для ведення справ керуючим Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» Гуляшем А.В. були видані довіреності за №29 від 17.06.2009 року, б/н від 10.08.2009 року з переліком наданих йому процесуальних прав, зі строком дії - до 26.02.2011 року (а.с.22-23), а також надані наступні замовлення:

- замовлення №1 від 22.04.2009 року про стягнення з громадянки Зозулі А.І. простроченої заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на заставлене майно на суму 480 281,78 грн. (а.с.26);

- замовлення №3 від 11.06.2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно ТОВ «Черкаська паперова фабрика 2008», поручителів Довгаль Д. П., Довгаль С. С. на суму 3 468 877,01 грн. (а.с.27);

- замовлення №4 від 24.08.2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з громадянина Лута Є.А. на суму 6 900 187,26 грн. та порушення провадження про визнання недійсними договорів щодо відчуження заставленого майна (а.с.28);

- замовлення №8 від 01.09.2009 року про стягнення заборгованості з боржника ТОВ «МАКОТ», поручителів Макєєва В.Ф., Отрешко С.В., Кононенко О.В. та звернення стягнення на заставлене майно майнового поручителя ЗАТ «Стеблівський завод продтоварів» на суму 2 880 484,44 грн. (а.с.29);

- замовлення №9 від 02.09.2009 року про стягнення боргу з ПП «Зрюкін», ФОП Зрюкіна М.С., фізичної особи Зрюкіна С.К. та звернення стягнення на заставлене майно на суми 225 104,24 грн., 562 873 грн., 5 431 615,02 грн., 871 472,21 грн., 796 631,58 грн. (а.с.29);

- замовлення №10 від 02.09.2009 року про стягнення заборгованості з ТОВ «Берег» на 388 649,40 грн. (а.с.30);

- замовлення №11 від 03.09.2009 року про стягнення заборгованості з ПП «Агротехоіл» на 435 906,15 грн. (а.с.30).

Дані замовлення позивачем були виконані.

Надання відповідачеві послуг за договором №19 від 04.02.2009р. підтверджується протоколами замовлень, якими сторони узгодили зміст та розмір позовних вимог, а також судових витрат від 27.04.2009р., 11.06.2009р., 24.08.2009р., 03.09.2009р. (а.с.26-30). Зазначені протоколи були підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Дані факти також підтверджуються рішенням господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 року у справі № 11/1047, яке має преюдиційне значення при розгляді даного спору.

На виконання договору позивачем виставлялись рахунки №10, №11 №12 від 24.11.2009р., направлення та отримання яких відповідачем підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.31-34).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача за отримані за договором №19 від 04.02.2009р. послуги становить 350 000,00грн.

Вищевказана сума заборгованості відповідачем не визнана з посиланням на ту обставину, що даний договір підписаний не уповноваженим представником ПАТ КБ «Західінкомбанк».

З такою позицією скаржника колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 237, 245 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема на підставі належним чином оформленої довіреності.

Статтею 246 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала.

Відповідно до змісту Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на час укладання договору) правом представництва банку, зокрема, наділені: уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення (ст.2 Закону); Голова правління (ради директорів) банку має право представляти банк без доручення (ст.40 Закону).

Статтями 75, 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на час укладання договору) передбачено, що Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку. При виконанні своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України.

Згідно частини 1 статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладання договору), з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що договір №19 від 04.02.2009р. та додаткові договори та угоди до нього від імені ПАТ КБ «Західінкомбанк» були підписані Гуляшем А.В.

Гуляш А.В. свої повноваження як представник здійснював на підставі довіреності від 16.02.2009р., виданої тимчасовим адміністратором Мілютіною В.А., довіреності від 28.07.2009р., виданої тимчасовим адміністратором Ярошенко Г.І. зі строком їх дії до 12.02.2010 року (а.с.19-20).

На підставі зазначених довіреностей Гуляш А.В. на виконання договору №19 від 04.02.2009р. видав довіреності на представника позивача Ярмака Г.М. від 17.06.2009р., 10.08.2009р. (а.с.22-23).

Хоча у додатковому договорі від 10.08.2009 року вказано, що від імені замовника - товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» виступає керуючий Черкаською філією Гуляш А.В., який діє на підставі довіреності від 26.02.2008 року, дана обставина не може слугувати підставою для визнання відсутнім у останнього права для представництва відповідача за спірним договором, зважаючи на наявність у нього повноважень на укладення договору та вчинення інших дій від імені відповідача існуючою на той час довіреністю, виданою 08.07.2009 року тимчасовим адміністратором товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» - Ярошенко Г.І. (а.с.20).

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія находить необгрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у керуючого на той час філією ТОВ Комерційний банк «Західінкомбанк» Гуляша А.В. повноважень на видачу довіреностей адвокату Ярмаку Г.М. у період дії тимчасової адміністрації.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що після здійснення замовлень на виконання юридичних послуг, довіреність для ведення судових справ, видана 10.08.2009 року адвокату Ярмаку Г.М. відповідачем, була скасована останнім 19.11.2009 року (а.с.25), після чого позивач надіслав на адресу відповідача лист №71 від 24.11.2009 р. з вимогою погасити існуючу за договором №19 від 04.02.2009р. заборгованість.

Натомість, відповідач заборгованість перед позивачем не визнав та запропонував розірвати договір №19 від 04.02.2009р., про що направив стороні листа №202-2 від 22.12.2009 року (а.с.38).

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевий господарський суд правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що своїми діями, у т.ч. скасуванням довіреності представнику позивача на ведення судових справ та надісланням листа про розірвання договору №202-2 від 22.12.2009 р., відповідач в односторонньому порядку припинив дію договору № 19 від 04.02.2009р.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Пунктом 3.5 договору №19 від 04.02.2009р. (в редакції додаткового договору від 10.08.2009р.) припиненням договору з вини (ініціативи) замовника, зокрема, вважається: заява з проханням припинити надання послуг з дати підписання такої заяви; припинення повноважень виконавця чи уповноваженої на ведення справи особи з дати припинення повноважень; відмова надати чи поновити повноваження виконавця чи уповноваженої на ведення справи особи, якщо така відмова триває більше п'ятнадцяти календарних днів.

В силу частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість подальшого виконання зобов'язань по договору №19 від 04.02.2009р. позивачем саме з вини відповідача.

Пунктом 3.4. договору №19 від 04.02.2009р. (в редакції додаткового договору від 10.08.2009 року до договору) сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови замовника від виконання взятих на себе прав та обов'язків за цим договором чи припинення договірних відносин за його ініціативою після того, як виконавець одержав замовлення на виконання послуг і до остаточного розрахунку за виконану роботу і надані послуги, вважається, що виконавець повністю виконав власні зобов'язання за договором і має право на оплату послуг в обумовленій сумі незалежно від надходження грошових коштів замовнику від боржників та третіх осіб.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник виплачує виконавцю плату за надання юридичних послуг, яка складає 10 відсотків від суми грошових коштів, що надійшли на рахунок замовника за результатом претензійно-позовної діяльності.

З урахуванням зазначеного, надання позивачем послуг на виконання договору №19 від 04.02.2009р. та відсутність зауважень з боку відповідача стосовно них породжує у останнього обов'язок оплатити їх вартість на умовах договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» 350 000,00грн. заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Черкаської області від 09.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року у справі №17/5026/1380/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року у справі №17/5026/1380/2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №17/5026/1380/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Остапенко О.М.