Постанова

від 18.12.2012 по справі 5011-72/11581-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа№ 5011-72/11581-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Мельник М. М. - представник за довіреністю від 17.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012

у справі № 5011-72/11581-2012 (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна»

про стягнення 269 968,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в сумі 269 968,80 грн., пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем договору підряду № 1-05/2011 від 12.05.2011, які становлять різницю між вартістю робіт, які позивач мав виконати за вказаним договором, та вартістю фактично виконаних позивачем робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2012, повний текст якого підписаний 31.10.2012, у справі № 5011-72/11581-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт ненадання відповідачем позивачу проектно-кошторисної документації, необхідної для виконання робіт, що позбавило позивача можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором підряду № 1-05/2011 від 12.05.2011 та отримати те, на що він розраховував під час укладення договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не врахував той факт, що заявлена позивачем до стягнення сума є коштами, які позивач мав отримати у випадку повного виконання робіт за спірним договором, що до зазначеної суми входять і витрати, які позивач мав здійснити для виконання робіт за вказаним договором (заробітна плата працівників, вартість обладнання тощо), які не можуть вважатися збитками в розуміння законодаства.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на недоведеність факту порушення ним умов спірного договору та на те, що позивачем не надано доказів того, що він вживав заходів для отримання доходів за спірним договором.

Позивач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що:

- відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена;

- дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу;

- водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23);

- у першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій;

- згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.

Ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.11.2012, якою розгляд справи призначено на 18.12.2012, направлено судом позивачу за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 28, яка зазначена позивачем в позовній заяві, та за якою під час розгляду судом першої інстанції справи по суті позивачем кореспонденція отримувалась, проте, з зазначеної адреси ухвала суду повернулася з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання», що вважається належним доказом повідомлення позивача про час та місце судового засідання по справі.

Таку правову позицію висловлено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського кодексу України» (п.п.3.9.1 п. 3.9).

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

12.05.2011 позивач як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір підряду № 1-05/2011 (далі Договір), згідно з яким відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання робіт по монтажу вентильованого фасаду будинку № 46 по проспекту Палладіна в м. Києві.

Пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що вартість робіт, що доручена на виконання позивачу, визначається згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною Договору і становить 709 464, 80 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 09.09.2011, позивач зобов'язався виконати роботи, передбачені п. 1.1 Договору, в строки: початок робіт 01.06.2011, закінчення робіт 20.09.2011.

З наявної в матеріалах справи копії Акту виконаних робіт № 1-22-08 від 22.08.2011 слідує, що на виконання Договору позивач виконав для відповідача роботи на суму 439 496 грн.

Відповідач на виконання умов Договору перерахував позивачу 673 262,59 грн. (платіжні доручення № 916 від 18.05.2011 на суму 233 000 грн. №312 від 08.06.2011 на суму 217 296 грн., №1840 від 08.07.2011 на суму 106 800 грн., №1481 від 10.08.2011 на суму 42 020 грн., №1622 від 18.08.2011 на суму 22 346,59 грн., №1771 від 25.08.2011 на суму 51 800 грн.).

Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5011-16/88-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» про стягнення 495 997,53 грн.

Вказаною постановою на часткове задоволення вимог ТОВ «Сінево Україна», з ТОВ «МК-Партнер» на його користь стягнуто 222 966,59 грн. перерахованих за роботи, які фактично виконані не були.

Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, просить стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) в сумі 269 968,80 грн., пов'язані з неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору не передав позивачу погоджену проектно-кошторисну документацію, обов'язок передачі якої встановлений п. 6.1 Договору, через що позивач був позбавлений можливості виконати спірні роботи та, відповідно, отримати оплату таких робіт.

На підтвердження невиконання відповідачем зазначеного обов'язку позивач посилається на факти, які встановлені вищезгаданою постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5011-16/88-2012, які в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребуються доведення, на аркуші 5 якої зазначено, що: «В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази передачі відповідачу проектно-кошторисної документації, як того вимагає п.6.1. договору.», і що «… судова колегія вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків виконання робіт з вини відповідача, а відтак позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 227 028,73 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.»

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту ст. 33 ГПК України, обов'язок доведення наявності всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків покладений саме на позивача.

Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач визначає розмір упущеної вигоди як різницю між ціною Договору та вартістю фактично виконаних позивачем робіт (709 464,8-439 496=269 968,80).

Згідно з п.2.2 Договору, вартість обладнання, витратних матеріалів та розрахунок вартості ремонтних робіт зазначаються в договірній ціні, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1).

Зі змісту підписаного сторонами розрахунку Договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) (а.с. 12) слідує, що частину з коштів, які відповідач мав перерахувати в рахунок оплати робіт позивача за Договором, становить вартість обладнання та витратних матеріалів (466 047 грн.).

З підписаного сторонами Акту виконаних робіт № 1-22-08 від 22.08.2011 на суму 439 496 грн. слідує, що вартість матеріалів за вказаним актом становить 327 896 грн.

Отже, з суми, яка заявлена позивачем до стягнення як упущена вигода, частина коштів в сумі 138 151 грн. (466 047-327 896) є фактично вартістю обладнання та витратних матеріалів і жодним чином не може вважатися неотриманим доходом позивача.

Крім того, колегія суддів враховує, що до заявленої позивачем як упущена вигода суми входять витрати, які позивач поніс би виконуючи роботи за Договором (заробітна плата робітників, витрати на оренду обладнання, амортизаційні витрати тощо), які фактично позивачем понесені не були.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, позивач, розраховуючи розмір упущеної вигоди, мав врахувати і зазначені приписи закону та зменшити суму коштів, які він міг би отримати за Договором, як на вартість обладнання та витратних матеріалів, так і на суму витрат, які ним мали бути здійснені для виконання робіт за Договором, чого позивачем зроблено не було.

За таких обставин, розмір збитків, заявлених позивачем, не може вважатися доведеним.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5011-16/88-2012, на факти, встановлені в якій посилається позивач, встановлено відсутність доказів передання ТОВ «Сінево Україна» до ТОВ «МК-Партнер» проектної документації та відсутність вини останнього у невиконанні робіт за Договором, проте зазначеною постановою не встановлено наявність вини ТОВ «Сінево Україна» у не переданні ТОВ «МК-Партнер» зазначеної документації, в той час як зі змісту п. 5.2 Договору вбачається що передати ТОВ «Сінево Україна» всю необхідну проектно-кошторисну документацію зобов'язаний саме ТОВ «МК-Партнер», після чого згідно п. 6.1 Договору, ТОВ «Сінево Україна» має зобов'язання погодити цю документацію і передати її ТОВ «МК-Партнер».

Доказів того, що ТОВ «МК-Партнер» передавав ТОВ «Сінево Україна» проектно-кошторисну документацію у порядку п. 5.2 Договору, матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає недоведеною наявність вини відповідача в тому, що позивач не виконав передбачені Договором роботи в повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що зі змісту п. 6.1 Договору слідує, що погоджена проектно-кошторисна документація мала бути відповідачем позивачу передана до початку виконання останнім робіт за Договором, а, враховуючи той факт, що відповідач розпочав роботи за Договором та виконав їх більшу частину за відсутності проектно-кошторисної документації, жодні підстави вважати, що решту робіт без зазначеної документації позивач виконати не міг, у суду немає.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача жодної із складових правопорушення, правовим наслідком якого є відшкодування завданих цим правопорушенням збитків, а саме - наявність збитків, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між ними та розміру заявлених до стягнення збитків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 269 968,80 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким в задоволенні позовних вимог відмовляється повністю, судові витрати за подачу позову покладаються на позивача.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» задовольняється повністю, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати за її подачу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Партнер» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 28, ідентифікаційний код 31086601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літера «А», ідентифікаційний код 34709124) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 69 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-72/11581-2012.

Повний текст постанови складено: 21.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.