Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-72/11581-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5011-72/11581-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Клименко І.Г.; відповідача - Мельник М.М.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Партнер" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МК-Партнер" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" простягнення 269 968,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Партнер" (далі - ТОВ "МК-Партнер") звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" (далі - ТОВ "Сінево Україна") про стягнення 269 968,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.08.2012 порушено провадження у справі № 5011-72/11581-2012 за позовом ТОВ "МК-Партнер" до ТОВ "Сінево Україна" про стягнення 269 968,80 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2012 (суддя - Бондарчук В.В.) позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Сінево Україна" на користь ТОВ "МК-Партнер" 269 968,80 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Сінево Україна" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2012 скасовано та в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012, ТОВ "МК-Партнер" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 20.02.2013.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "МК-Партнер" (виконавець) та ТОВ "Сінево Україна" (замовник) 12.05.2011 укладено договір підряду № 1-05/2011 (далі - договір), згідно з яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по монтажу вентильованого фасаду будинку № 46 по проспекту Палладіна в м. Києві.

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що вартість робіт, що доручена на виконання виконавцю, визначається згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору і становить 709 464,80 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість обладнання, витратних матеріалів та розрахунок вартості ремонтних робіт зазначаються в договірній ціні, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Згідно п. 3.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 09.09.2011, виконавець зобов'язався виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, в строки: початок робіт 01.06.2011, закінчення робіт 20.09.2011.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що акт виконаних робіт складає підрядник і передає для підписання замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця. Замовник розглядає акт виконаних робіт на протязі трьох днів, підписує його та повертає підряднику. Остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється по закінченню усіх зобов'язань в термін до 10 днів після підписання всіх актів виконаних робіт (п. 4.4 договору.)

Пунктом 5.1 договору визначено обов'язок замовника своєчасно приймати й оплачувати якісно виконані роботи.

Відповідно до п. 5.2 договору підрядник зобов'язаний виконати всі роботи якісно, у повному обсязі, у строк і в порядку, передбаченому договором та вимогами діючого законодавства.

За умовами п. 6.1 договору замовник зобов'язується до початку робіт передати підряднику погоджену проектно-кошторисну документацію, що є невід'ємною частиною цього договору.

Підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами (п. 8.1 договору).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що ненадання відповідачем - ТОВ "Сінево Україна" проектно-кошторисної документації позивачеві - ТОВ "МК - Партнер" необхідної для виконання робіт, позбавила позивача можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором підряду № 1-5/2011 від 12.05.2011 та отримати те, на що останній розраховував під час укладення договору. Різниця між вартістю робіт за договором та вартістю фактично виконаних робіт становить 269 968,80 грн., яка є упущеною вигодою позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача жодної із складових правопорушення, правовим наслідком якого є відшкодування збитків завданих цим правопорушенням збитків, а саме - наявність збитків, противоправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між ними та розміру заявлених до стягнення збитків.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "МК-Партнер" до ТОВ "Сінево Україна" про стягнення 269 968,80 грн. збитків (упущеної вигоди) пов'язаних з неналежним виконанням ТОВ "Сінево Україна" умов договору.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

ТОВ "МК-Партнер", як встановлено судами попередніх інстанцій, визначає розмір упущеної вигоди як різницю між ціною договору та вартістю фактично виконаних позивачем робіт (709 464,80 - 439 496,00 = 269 968,80).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір збитків, заявлених ТОВ "МК-Партнер", не може вважатися доведеним, не доведено наявності вини ТОВ "Сінево Україна" в тому, що ТОВ "МК-Партнер" не виконав передбачені договором роботи в повному обсязі.

Виходячи із того, що в діях відповідача - ТОВ "Сінево Україна", як встановлено судом апеляційної інстанції, відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для покладення відповідальності на особу у вигляді відшкодування збитків, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "МК-Партнер".

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Доводи ТОВ "МК-Партнер" наведені в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Партнер" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі № 5011-72/11581-2012 - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.