Постанова

від 04.12.2012 по справі 230/4467/12

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

230/4467/12

2-а/230/2099/12

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 грудня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Строгого І.Л.

за участю:

секретаря Палій М.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лиська В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

06.11.2012 року позивач звернулася до Шаргородського районного суду з позовом до Михайлівської сільської ради про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову зазначено, що з 22.04.1991 року по 28.08.2012 року вона працювала у Михайлівській сільській раді Шаргородського району Вінницької області. 28.08.2012 року її було звільнено з посади головного бухгалтера. На момент звільнення їй заборгували гроші - компенсацію за невикористану відпустку з 22.04.2011 року по 28.08.2012 року в сумі 2863 грн. Дані кошти їй не виплачені вже більше 2 місяців. Відповідно до закону, відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що за весь час затримки з 28.08.2012 по 05.11.2012 року складає 6560 грн. Таким чином загальна сума боргу складає 9423 грн. На її вимоги погасити борг, відповідач не реагує.

Просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 22.04.2011 року по 28.08.2012 року в сумі 2863 грн, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а всього 9423 грн, а також завдану їй моральну шкоду в сумі 4000 грн.

04.12.2012 року через канцелярію суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 10002 грн, з яких: 6002 грн середній заробіток та 4000 грн моральна шкода.

У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримали, просили суд їх задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач - Михайлівська сільська рада позовні вимоги визнала частково, про що 29.11.2012 року відповідачем подано письмові заперечення. У запереченнях Михайлівська сільська рада, просить позовну заяву ОСОБА_1 про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково лише в частині не виплати компенсації в сумі 3878,48 грн у решті позову просить відмовити. Заперечення обґрунтовано тим, що на час звернення ОСОБА_1, 06.11.2012 року Михайлівська сільська рада з нею розрахувалась у повному обсязі. Кошти на її рахунок було внесено 30.10.2012 року. Провести виплати у день звільнення Михайлівською сільською радою було не можливо у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку сільської ради, що підтверджується довідкою УДКСУ у Шаргородському районі № 02-60/1-1276 від 28.11.2012 року. Розрахункові кошти позивач фактично отримала 30.10.2012 року, та в зв'язку з тим, що була вчинена механічна помилка при зарахуванні коштів на банківський рахунок позивача. Про даний випадок стало відомо 26.10.2012 року, а саме кошти позивача були виявленні на рахунку працівника Михайлівського будинку культури ОСОБА_4

29.10.2012 року сільською радою було направлено лист до Ощадного банку про перекидку помилково зарахованих коштів з рахунку ОСОБА_4 на рахунок позивача ОСОБА_1, що підтверджується листом від 29.09.2012 року.

У зв'язку з цим Михайлівська сільська рада визнає частково позов про невиплату в зв'язку з допущеною механічною помилкою лише період не виплати відповідних коштів з 13.09.2012 року по 30.10.2012 року.

Що стосується моральної шкоди сільська рада зазначає, що якби позивач дійсно мала важкий матеріальний стан, то подала б листки непрацездатності ще у травні 2012 року для нарахування та виплати коштів. Однак ОСОБА_1 надала листки непрацездатності до Михайлівської сільської ради лише 08.11.2012 року, що підтверджується її листом-заявою від 06.11.2012 року. Тому Михайлівська сільська рада моральної шкоди позивачу не завдала.

У судовому засіданні представник відповідача - Лисько В.П., який діє за довіреністю від 28.11.2012 року (а.с.31) позов визнав частково за період не виплати відповідних коштів з 13.09.2012 року по 30.10.2012 року. Зазначив, що позивач дійсно працювала в Михайлівській сільській раді на посаді головного бухгалтера та була звільнена 28.08.2012 року. Михайлівська сільська рада розрахувалась з позивачем у повному обсязі, кошти на її рахунок було внесено 30.10.2012 року, тобто на час звернення позивача 06.11.2012 року розрахунок був проведений у повному обсязі. Розрахункові кошти позивач фактично отримала 30.10.2012 року, у зв'язку з тим, що була допущена механічна помилка при зарахуванні коштів на банківський рахунок позивача, а саме кошти позивача були виявленні на рахунку працівника Михайлівського будинку культури ОСОБА_4 Про даний випадок стало відомо лише 26.10.2012 року.

Окрім того, представник відповідача - Лисько В.П. зазначив, що у запереченнях проти позову, поданих у суд 29.11.2012 року було допущено помилку, в частині визнання відповідачем позовних вимог в сумі 3878,48 грн, оскільки насправді Михайлівська сільська рада визнає позовні вимоги в сумі 3139,56 грн, що дорівнює розміру середнього заробітку позивача за 34 робочі дні, тобто за період затримки відповідачем розрахунку з позивачем.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, а також пояснення представника відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із такого.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем - Михайлівською сільською радою.

Так, згідно розпорядження Михайлівського сільського голови від 18.01.2007 року за № 04-1-1 ОСОБА_1 була призначена на посаду головного бухгалтера сільської ради з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с.4).

На даний час позивач у трудових відносинах із Михайлівською сільською радою не перебуває, оскільки на підставі розпорядження Михайлівського сільського голови № 08-ОС ОСОБА_1 звільнена з 28.08.2012 року на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України (а.с.6).

Із пояснень позивача та представника відповідача, показань свідка ОСОБА_5, письмових заперечень відповідача, розрахунково-платіжної відомості за вересень 2012 року, платіжного доручення № 51 від 10.09.2012 року, листа відповідача від 29.10.2012 року № 02-18-201 (а.с.19-22, 24-26) вбачається, що на час звільнення ОСОБА_1, відповідач нарахував, проте не виплатив позивачу 2863 грн компенсації за невикористану відпустку за період з 22.04.2011 року по 28.08.2012 року.

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, що регулюються КЗпП України.

Так згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення працівника. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, із ст. 116 КЗпП України та п. 20 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що у разі коли працівник у день звільнення не працював, то роботодавець зобов'язаний провести розрахунок не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У судовому засіданні позивач визнала той факт, що у день свого звільнення, тобто 28 серпня 2012 року вона не працювала, оскільки перебувала на лікарняному. Даний факт підтверджується також листком непрацездатності Серії АВШ № 968106, заявою ОСОБА_1 від 06.11.2012 року та довідкою Михайлівської сільської ради від 03.12.2012 року № 1413 (а.с.10,27,42).

Отже, оскільки у день звільнення позивач не працювала, то відповідач зобов'язаний був провести розрахунок із нею не пізніше наступного дня після пред'явлення ОСОБА_1 вимоги про розрахунок.

Позивач пояснила суду, що 10 вересня 2012 року вона перебувала у Михайлівській сільській раді та спілкуючись із в.о. головного бухгалтера сільської ради ОСОБА_5 запитала у останнього чи нараховано їй компенсацію за невикористану відпустку і коли з нею буде проведено остаточний розрахунок, на що ОСОБА_5 відповів позивачу, що на даний час кошти відсутні, і як тільки вони з'являться сільська рада одразу ж розрахується із нею. Позивач також пояснила, що з моменту її звільнення та до 10.09.2012 року вона не зверталася до Михайлівської сільської ради з вимогою про проведення розрахунку.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 надав суду покази, які повністю підтверджують пояснення позивача щодо їх спілкування 10 вересня 2012 року.

Таким чином, суд вважає, що саме 10 вересня 2012 року позивач у розумінні ст. 116 КЗпП України пред'явила відповідачу вимогу щодо проведення із нею розрахунку, а відтак на наступний день, тобто 11 вересня 2012 року відповідач зобов'язаний був розрахуватись з позивачем.

Між тим, як встановлено судом та підтверджується поясненнями сторін, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 та письмовими доказами, а саме: листом Михайлівської сільської ради від 29.10.2012 року № 02-18-201, випискою по рахунку ОСОБА_1 від 29.11.2012 року та листом Шаргородського ТВБВ № 10001/041 ВАТ «Державний ощадний банк» № 29 від 04.12.2012 року, відповідач фактично розрахувався з позивачем лише 31 жовтня 2012 року, тобто тоді, коли кошти у сумі 2285,25 грн були зараховані банком на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (а.с.26,38,40).

Судом встановлено, що така затримка у розрахунку з позивачем виникла саме через вину відповідача, оскільки працівники Михайлівської сільської ради, які були відповідальні за проведення розрахунку із позивачем допустили помилку, у наслідок якої кошти в сумі 2285,25 грн, які призначались ОСОБА_1 були помилково зараховані на рахунок НОМЕР_3 директора будинку культури Михайлівської сільської ради ОСОБА_4

Зазначений факт було виявлено відповідачем 26 жовтня 2012 року і лише після цього помилку було усунуто.

Отже, з дня виникнення у відповідача обов'язку провести розрахунок із позивачем, тобто з 11 вересня 2012 року та по день фактичного розрахунку - 31 жовтня 2012 року минуло 36 робочих дні, а відтак відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 3324,24 грн, даного висновку суд дійшов виходячи із розрахунку, проведеного згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100:

- 3878,48 грн заробітна плата позивача за останні 2 місяці роботи: лютий, березень 2012 року (довідка Михайлівської сільської ради від 03.12.2012р. № 1415, а.с.43);

- 42 робочі дні у лютому, березні 2012 року.

3878,48 : 42 = 92,34 грн (середня зарплата позивача за 1 день).

36 х 92,34 = 3324,24 грн (середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку).

При цьому, суд вважає, що для визначення розміру середнього заробітку позивача, слід враховувати лише кількість робочих днів, на які відповідач затримав проведення розрахунку, а вихідні дні, які припадають на період затримки до розрахунку братись не можуть, оскільки у такі дні відповідач з об'єктивних причин (вихідні дні у казначейства, банку та відповідача) не міг провести розрахунок з позивачем, окрім того, включення вихідних днів для обчислення середнього заробітку не передбачено законодавством.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки слід задовольнити частково в сумі 3324,24 грн, у іншій частині вимог відмовити.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн, суд виходить із того, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на викладене суд вважає вимогу про стягнення моральної шкоди безпідставною, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами факту заподіяння моральних страждань.

Згідно з п. 4 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Тому керуючись ст.ст. 2, 4-15, 17, 19, 69, 70, 71, 77, 79, 86, 158-163 КАС України; на підставі ст.ст. 47, 116, 117, 221, 232, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (23523, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Михайлівка, вул. Леніна, 42, ідентифікаційний код 04325667) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 3324 (три тисячі триста двадцять чотири) гривні 24 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя