Постанова

від 14.12.2012 по справі 2а-13311/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-13311/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  14 грудня 2012 року                      № 2а-13311/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» до третя особаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службиТовариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних технологій» проскасування податкового повідомлення-рішення №00001792220 від 24.05.2012         На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд»(код ЄДРПОУ 32373845) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»(код ЄДРПОУ 34482261) за період лютий 2011 року, проведеної на підставі наказу від 03.05.2012 № 561; скасувати у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012р. №00001792220, ухваленого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд»встановлено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 143 641 (сто сорок три тисячі шістсот сорок одна) грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, а висновки акту перевірки зроблені без урахування всіх обставин справи. Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства. Третя особа до суду не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мастер-Буд»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»за період лютий 2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 15.05.2012 року №89/1-22-20-32373845 (надалі –Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено наступні порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 143 641 грн. На підставі висновків Акту перевірки, Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 р. №00001792220. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду скарги було прийнято рішення ДПС України від 31.08.2012 р. №1143/0/61-12/10-2115, якими податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ТОВ ВКФ «Світ будівельних технологій»  (Підрядник), з іншого боку, було укладено Договір будівельного підряду № 151/10 від 07.06.2010р. (надалі по тексту Договір №151/10). У відповідності до розділу 1 Договору №151/10, 1.1. Відповідно до викладених в цьому Договорі умов Підрядник зобов'язується виконати комплекс оздоблювальних та будівельних робіт (надалі за текстом Роботи) на об'єкті, розташованому за адресою: смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., по вул. Старокиївській, 5/1. 1.2 Підрядник зобов'язується виконати Роботи власними силами та з використанням власних матеріалів, та матеріалів і обладнання Замовника (що передаються йому за Актом в монтаж), в повному обсязі відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої Замовником. 1.3. У випадку, якщо під час виконання робіт виникне необхідність в виконанні додаткового об'єму робіт то характер, строки та вартість таких додаткових робіт будуть обговорюватися та узгоджуватися Сторонами до початку виконання таких робіт шляхом підписання додаткової угоди уповноваженими представниками Сторін, яка є невід'ємною частиною даного Договору. 1.4 Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти і сплатити вартість виконаних робіт та використаних при їх виконанні матеріалів Підрядника, у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором і датками до нього, що є його невід'ємною частиною. Згідно п. 2.1 вищезазначеного Договору, Договірна вартість робіт за цим Договором становить 3 450 000,00 грн. (три мільйони чотириста п'ятдесят тисяч грн., 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 575 000,00 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.). В п. 3.1 Договору №151/10, зазначено, що строки виконання Підрядником, передбачених цим Договором Робіт виконуються у термін з 07 червня 2010 року по 31 серпня 2011 року. Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі,  що підтверджується Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, Актами прийому виконаних підрядних робіт, Договірної ціни на виконання будівельних робіт, відомостями механізмів поставки замовниками до Договорів Підрядів, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи). Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3.   Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4.  Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”. Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки. У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В свою чергу, Відповідач зазначає наступне: «При проведенні документальної перевірки ТОВ «Мастер-Буд»використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Мастер-Буд»- копія акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»(код ЄДРПОУ 34482261) від ДПІ у Подільському районі м. Києва від 24.01.2012 року №31/23- 205/34482261 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»(код ЄДРПОУ 34482261) від ДПІ у Подільському районі м. Києва від 24.01.2012 року №31/23-205/34482261 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Відповідно до даного акту встановлено: Управлінням податкового контролю ДПІ у Подільському районі м. Києва отримано акт від 06.06.2011 року № 660/23-9/37242153 ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Веторинг»(код ЄДРПОУ 37242153). Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у лютому 2011 року. Управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулось до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва з проханням здійснити комплекс оперативно - розшукових заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб та спонукання останніх надати первинні документи до перевірки (запит від 03.06.2011р №869/9/23-9). Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Веторинг", відсутні, за адресою вказаною в реєстраційних документах, а саме - 1103, м. Київ вул. Кіквідзе, б.13 в не знаходиться, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві. ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт" ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, ТАХ ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, АРМ "Аудит" ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України». Разом з цим, на теперішній час за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ "Веторинг", код ЄДРПОУ 37242153 встановлено: розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ "Веторинг", та сумою податкового зобов'язання, задекларованого підприємствами - постачальниками за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року становлять 511 093,46 грн., а саме: ТОВ "Діол", код ЄДРПОУ 31033387, обсяг ПДВ 0 грн., розбіжність 511 093,46 грн. перебуває на обліку ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва; стан - платник податків за основним місцем обліку, свідоцтво платника ПДВ актуальне. На адресу ТОВ "Діол" направлено запит від 03.06.2011 №7065/10/23-911, щодо надання пояснення та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Веторинг». Було отримано відповідь, що ТОВ «Діол»з моменту реєстрації до 03.06.2011 року не перебувало в господарських відносинах з ТОВ «Веторинг», договори не укладалися, кошти не перераховувалися і не поступали. Враховуючи вищенаведене причиною розбіжностей є неправомірне формування податкового кредиту ТОВ «Веторинг». ТОВ "Веторинг", код ЄДРПОУ 37242153 не надано до перевірки підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків №31 «Рахунки в банках», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №644 «Податковий кредит», №68 «Розрахунки по іншим операціям», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. З усіх вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Веторинг", код ЄДРПОУ 37242153 здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Веторинг". фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Веторинг" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).». Таким чином Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договором, укладеними між Позивачем та його контрагентом не спрямовні на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договором.     Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків. Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент Позивача ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства. Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушують публічний порядок. Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем було придбано послуги та реалізовано дані послуги в подальшому, отже договір був належним чином та в повному обсязі виконано. Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.    Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.    Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.    При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.    З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.   Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9  розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться копія Ліцензії на здійснення будівельних робіт видана ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій», Довідка з ЄДР про знаходження контрагента Позивача за місцем реєстрації. З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012р. № 00001792220 підлягає задоволенню. Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 17.07.2012 р. по справі за №К/9991/72255/11; від 12.07.2011 р. по справі за № К/9991/11753/12; від 02.08.2012 р. по справі №К/9991/20740/12. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.                 Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд»(код ЄДРПОУ 32373845) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»(код ЄДРПОУ 34482261) за період лютий 2011 року, проведеної на підставі наказу від 03.05.2012 № 561. 3.          Скасувати у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012р. № 00001792220, ухваленого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд»встановлено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 143 641 (сто сорок три тисячі шістсот сорок одна) грн. 00 коп. Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук