Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-13311/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/800/29356/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Костенка М.І., Усенко Є.А. при секретарі: Луцак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 2а-13311/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних

технологій»

про скасування податкового повідомлення-рішення,

визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» (надалі також - «Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі також - «Відповідач») та з урахування заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» (код ЄДРПОУ 32373845) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю«ВКФ «Світ будівельних технологій» (код ЄДРПОУ 34482261) за період лютий 2011 року, проведеної на підставі наказу від 3 травня 2012 року № 561 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 00001792220 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 143 641 (сто сорок три тисячі шістсот сорок одна) грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» (код ЄДРПОУ 32373845) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій»(код ЄДРПОУ 34482261) за період лютий 2011 року, проведеної на підставі наказу від 3 травня 2012 року № 561; скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення 24 травня 2012 року № 00001792220 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» встановлено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 143 641 (сто сорок три тисячі шістсот сорок одна) грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року скасовано, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд» відмовлено.

У судовому засіданні у суді касаційної інстанції представником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заявлено клопотання про заміну правонаступником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, суд, розглянувши клопотання податкового органу, дійшов висновку щодо наявності підстав для його задоволення. Відтак, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво та замінено Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У відкритому судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Буд» вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі та просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року.

Представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних технологій» явку уповноваженого представника не забезпечило, про причини неявки суду не сповістило, про дату та час судового засідання повідомлене належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мастер-Буд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» за лютий 2011 року, про що складено Акт від 15 травня 2012 року № 89/1-22-20-32373845.

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 00001792220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143642 грн. 00 коп., з яких 143641 грн. 00 коп. - за основним платежем та 01 грн. 00 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Світ будівельних технологій».

Як слідує з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Мастер-Буд» та ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» був укладений договір будівельного підряду від 7 червня 2010 року № 151/10, згідно умов якого ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» зобов'язане виконати на замовлення позивача комплекс оздоблювальних та будівельних робіт. У зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» виписано ТОВ «Мастер-Буд» податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на суму 143641 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту є реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір від 7 червня 2010 року № 151/10 укладений з метою настання реальних наслідків позивачем правомірно сформовано суми податкового кредиту. Так, фактичне виконання робіт, які передбачені умовами договору підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт, договірної ціни на виконання будівельних робіт, відомостями механізмів поставки замовниками до договорів підряду, видатковими накладними, банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду попередньої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що договір між ТОВ «Мастер-Буд» та ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» укладався фактично шляхом перерахування коштів та обміну документами первинного бухгалтерського обліку без фактичного отримання замовником передбачених його умовами послуг, з огляду на те, що первинна документація (акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт) не відповідає вимогам, що визначені Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21 грудня 2010 року № 1401/18696. В той же час, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність актів про передачу матеріалів від позивача підряднику виключає підстави для формування податкового кредиту платником податків.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції ухвалив законну і обґрунтовану постанову з огляду на те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, документи первинного бухгалтерського обліку, які містяться в матеріалах справи, свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, що визначались умовами договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій».

Так, виконання будівельних робіт контрагентом позивача відповідає дійсному економічному змісту та спрямоване на отримання прибутку, з огляду на подальше використання послуг наданих ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що підтверджується договором про виконання будівельно-монтажних робіт від 3 червня 2010 року, укладеним між ТОВ «Мастер-Буд» та ТОВ «Центр Паркового мистецтва».

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що недоліки, які мали місце при оформленні позивачем та його контрагентами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт не спростовують фактичного здійснення будівельних робіт ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій.

За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції, який правомірно визнав необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15 травня 2012 року № 89/1-22-20-32373845, на підставі яких позивачу донараховано грошове зобов'язання на загальну суму 143642 грн. 00 грн. та скасував податкове повідомлення-рішення 24 травня 2012 року № 00001792220.

Крім того, як вбачається з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «ВКФ «Світ будівельних технологій» при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Веторинг», що встановлено актом перевірки ДПІ у Подільському районі місті Києва від 24 січня 2012 року № 31/23-205/34482261.

Втім, така позиція суб'єкта владних повноважень суперечить установленій судовій практиці Верховного Суду України висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та порушено норми процесуального права. Відтак, ухвалене по справі рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення рішення є законним і обґрунтованим.

В той же час, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» (код ЄДРПОУ 32373845) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Світ будівельних технологій» (код ЄДРПОУ 34482261) за період лютий 2011 року, проведеної на підставі наказу від 3 травня 2012 року № 561 з огляду на наступне.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які дії рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обставинами, які самі по собі порушують охоронювані законом права та інтереси Позивача.

Враховуючи те, що за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке власне і породжує обов'язки для Позивача, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушених прав Позивача є саме скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вказану справу в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки висновки відповідача, викладені в даному акті перевірки, самостійно не вплинули на інтереси Позивача, і, відтак, з цього приводу фактично відсутній публічно-правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу .

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій - скасуванню, а провадження в частині цієї позовної вимоги - закриттю.

В той же час, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з правильною правовою оцінкою обставин у справі в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Буд» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій - скасувати, провадження в частині цієї позовної вимоги - закрити.

В іншій частині позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко

Є.А. Усенко