Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а-16861/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 грудня 2012 року 12 год. 50 хв. № 2а-16861/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 10 грудня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 червня 2012 року № 0003692230, № 0003702230 та № 0003712230 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 7662113,25 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні 17 грудня 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання 17 грудня 2012 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. При цьому, 19 грудня 2012 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті судового рішення.

У зв'язку з викладеним, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 17 грудня 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 квітня по 31 травня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 539/22-30/36469986 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено прибуток у загальному розмірі 2803963,00 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2010 року - 368011,00 грн., за І-ІІІ квартали 2010 року - 885957,00 грн., за 2010 рік - 2447823,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 356140,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 1533097,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - 214476,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 414317,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 904304,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) ;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 2690082,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 75514,00 грн., травень 2010 року - 154249,00 грн., червень 2010 року - 64645,00 грн., липень 2010 року - 89416,00 грн., серпень 2010 року - 172121,00 грн., вересень 2010 року - 152820,00 грн., жовтень 2010 року - 126517,00 грн., листопад 2010 року - 1106138,00 грн., грудень 2010 року - 16838,00 грн., лютий 2011 року - 21416,00 грн., березень 2011 року -16588,00 грн., квітень 2011 року - 35515,00 грн., травень 2011 року - 9345,00 грн., липень 2011 року - 10939,00 грн., серпень 2011 року - 40430,00 грн., вересень 2011 року - 46629,00 грн., жовтень 2011 року - 99291,00 грн., листопад 2011 року - 27583,00 грн., грудень 2011 року - 424088,00 грн., чим порушено підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 22 червня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення, а саме: № 0003692230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2803963,00 грн. за основним платежем та у розмірі 611955,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003702230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2690082,00 грн. за основним платежем та у розмірі 651808,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003712230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 904304,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки та скарг на оскаржувані рішення в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд погоджується з позицією позивача щодо необхідності визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ПК України ґрунтуються на переконанні у тому, що господарські операції, здійснювані позивачем та його контрагентами, не мають товарного характеру, тобто не спричинили реальних змін майнового стану позивача. Однак, такі твердження відповідача не підтверджуються належними доказами. Навпаки, у матеріалах справи містяться документи, які свідчать про реальність господарських операцій, здійснюваних позивачем та його контрагентами.

Зокрема, у матеріалах справи міститься копія договору № 45000, укладеного 19 травня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "М-Сервіс" (також далі за текстом - ТОВ "М-Сервіс") (також далі за текстом - договір № 45000) , за умовами якого ТОВ "М-Сервіс" прийняло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача товар в асортименті та у строк, що узгоджені сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором за звичайними цінами.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ, п.п. 4.2, 4.3 розділу IV договору № 45000, доставка товару здійснюється на склад позивача транспортом ТОВ "М-Сервіс" та за його рахунок.

При поставці товару ТОВ "М-Сервіс" повинен надати супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товаротранспортну накладну (у разі необхідності).

Право власності переходить до позивача з моменту передачі товару на склад позивача та оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором № 45000, представником позивача до суду надано копії специфікацій, актів прийому товарів, видаткових накладних, податкових накладних та банківських виписок по рахунку позивача.

Перелічені документи, як вбачається з акту перевірки, позивачем також надались до перевірки.

У матеріалах справи також міститься копія договору № 4289, укладеного 01 жовтня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Кінгдом Трейдінг Компані" (також далі за текстом - ТОВ "Кінгдом Трейдінг Компані") (також далі за текстом - договір № 4289) , за умовами якого ТОВ "Кінгдом Трейдінг Компані" прийняло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1 розділу ІІІ, п.п. 4.2, 4.3 розділу IV договору № 4289, доставка товару здійснюється на склад позивача транспортом ТОВ "Кінгдом Трейдінг Компані" та за його рахунок.

При поставці товару ТОВ "Кінгдом Трейдінг Компані" повинен надати супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товаротранспортну накладну (у разі необхідності).

Право власності переходить до позивача з моменту передачі товару на склад позивача та оформлення видаткової накладної.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором № 4289, представником позивача до суду надано копії накладних, актів прийому товару, податкових накладних та банківських виписок по рахунку позивача.

Перелічені документи, як вбачається з акту перевірки, позивачем також надавались до перевірки.

Крім вказаних договорів поставки, представником позивача до суду надано й інші договори поставки та первинні фінансово-господарські документи на підтвердження їх фактичного виконання.

На підтвердження наявності у позивача місця для зберігання придбаних товарів представником позивача до суду надано копію договору оренди нежитлового приміщення № 67/16, укладеного 30 червня 2009 року між позивачем та закритим акціонерним товариством "Торговий дім "Київський центральний універмаг" (також далі за текстом - ЗАТ "ТД "Київський центральний універмаг") (також далі за текстом - договір оренди) , за умовами якого ЗАТ "ТД "Київський центральний універмаг" зобов'язалось передати позивачу, а позивач - прийняти у строкове платне користування та розпорядження нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2, п. 3.1 розділу 3, п.п. 9.1, 9.2 розділу 9 договору оренди, позивач зобов'язався використовувати об'єкт оренди для здійснення господарської діяльності, а саме для організації та ведення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Орендна плата сплачується шляхом перерахування позивачем орендної плати на банківський рахунок ЗАТ "ТД "Київський центральний універмаг" з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Строк дії договору оренди встановлюється із 30 червня по 31 грудня 2009 року.

Якщо жодна із сторін не направить іншій стороні своїх заперечень за один місяць до закінчення дії строку оренди, - він вважається продовженим на такий же строк.

На підтвердження виконання прийнятих зобов'язань за договором оренди, 01 липня 2009 року між позивачем та ЗАТ "ТД "Київський центральний універмаг" підписано акт прийому-передачу нежитлових приміщень (їх частини).

Представником позивача до суду також надано копію договору оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2010 року № 323/10 (також далі за текстом - договір № 323/10) , за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Київський центральний універмаг" (також далі за текстом - ТОВ "ТД "Київський центральний універмаг") зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у тимчасове платне користування та володіння приміщення.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 договору № 323/10, строк оренди приміщень триває до 31 грудня 2011 року.

На виконання прийнятих зобов'язань за договором № 323/10, 01 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ "ТД "Київський центральний універмаг" підписано акт прийому-передачі приміщень.

З аналізу викладених положень та обставин прийшов до висновку, що твердження відповідача про відсутність факту реального здійснення позивачем господарської діяльності, а саме господарських операцій за укладеними між позивачем та його контрагентами договорами, у перевіряємому періоді є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає наступне.

Так, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку. Відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, якщо іншого не доведено контролюючим органом.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Згідно з п. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (також далі за текстом - Закон) , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що наявність у позивача документів, які відповідно до положень ПК України є необхідними для формування валових витрат, а саме, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, а також банківських виписок по рахунку позивача є підставою для віднесення сум податку до валових витрат.

Стосовно тверджень відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році викладені положення діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Із 01 квітня 2011року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовано питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватись відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими прямо передбачалось включення до валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, без обмежень.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як зазначено у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 18 жовтня 2011 року № 04-39/10-1052, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не містить заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував від'ємне значення об'єкту оподаткування за перевіряємий період. При цьому, в акті перевірки відповідачем чітко не зазначено, у чому саме полягає порушення позивачем податкового законодавства при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту суд також вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з аналізу викладених положень вбачається, що єдиною підставою для невключення сум ПДВ до податкового кредиту є відсутність податкової накладної або складання її з порушенням податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.4, 201.6, ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недійсність чи неподання звітності з ПДВ контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

З аналізу викладених положень та обставин, а також приймаючи до уваги факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних його контрагентами у зв'язку із фактичним здійсненням господарських операцій, суд прийшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0003692230, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" (ідентифікаційний код 36469986) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (код платежу 11021000) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 3415918,75 грн. (Три мільйони чотириста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень сімдесят п'ять копійок); № 0003702230, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" (ідентифікаційний код 36469986) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 3341890,50 грн. (Три мільйони триста сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто гривень п'ятдесят копійок); № 0003712230, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" (ідентифікаційний код 36469986) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 904304,00 грн. (Дев'ятсот чотири тисячі триста чотири гривні 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фасон ММ" здійснений ним судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин