Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-1670/7534/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7534/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2012 року позивач ТОВ "Лада-Сервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2012 року № 0005482301, № 0005462301, № 0005472301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.8 статті 208 Податкового кодексу України та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статі 146 Податкового кодексу України зазначаючи, що зазначені порушення не мали місця в його господарській діяльності. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт", діяльність яких має ряд ознак фіктивності; до того ж зазначив, що господарські операції з ДП "Автоскладальний завод № 2" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" належними чином підтверджені первинними документами, зокрема, видатковою накладною, що виключає висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення сум за операцією з вказаним підприємством до витрат позивача. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання господарсько-правових договорів первинні бухгалтерські документи та податкові накладні оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум за господарськими договорами з контрагентами, діяльність яких має ознаки фіктивності; сум не підтверджених належним чином оформленими первинними документами, зокрема, факсовою копією видаткової накладної за господарськими операціями з ДП "Автоскладальний завод № 2" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"; а також у бухгалтерському та податковому обліку позивача виявлено подвійне внесення до складу податкового кредиту податкової накладної від ПП "Бюро Медіа Реклами".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Лада-Сервіс" 07 лютого 2011 року зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 23554310) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 296412) (том І а.с. 15). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем у період з 29 серпня 2012 року по 11 вересня 2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2009 року.

За результатами перевірки 25 вересня 2012 року складено акт № 2920/22-2/23554310 (том І а.с. 20-87), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет на загальну суму 80606,00 грн., в тому числі:

за грудень 2009 року - 105,00 грн.,

за серпень 2010 року - 31243,00 грн.,

за грудень 2010 року - 1705,00 грн.,

за січень 2011 року - 20358,00 грн.,

за вересень 2011 року - 13095,00 грн.,

за жовтень 2011 року - 14100,00 грн.

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткував прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14; пункту 135.1 статті 135; підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; пункту 138.2 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139; пункту 144.1 статті 144; пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок прибуток, що підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет на загальну суму 7 638, 00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-ІІ квартали 2012 року на 165337,00 грн., в тому числі:

за ІV квартал 2010 року - 2132,00 грн.,

за IІ квартал 2011 року - 1132,00 грн.,

за ІІІ квартал 2011 року - 3048,00 грн.,

за ІV квартал 2011 року - 1131,00 грн.,

за I квартал 2012 року - 19983,00 грн.,

за IІ квартал 2012 року - (-19788,00) грн.

На підставі акта перевірки від 25 вересня 2012 року № 2920/22-2/23554310 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 (том І а.с. 13), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80606,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 15063,25 грн., № 0005472301 (том І а.с. 12), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму в розмірі 165337,00 грн. та № 0005462301 (том І а.с. 11), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7638,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 581,75 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 25 вересня 2012 року № 2920/22-2/23554310 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 11 жовтня 2012 року № 0005482301, № 0005462301, № 0005472301, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ПП "Цитадель-буд" (Підрядник) укладено договір будівельного підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 (том І а.с. 109-111).

Згідно умов вказаного договору Підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт будівлі автомайстерні по вул. Загородня, 34 в строк до 31 березня 2012 року, відповідно до кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт, прийняти закінчені ремонтні роботи в строк до 31 березня 2012 року та оплатити їх.

Пунктом 4 договору підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 передбачено, що роботи за договором виконуються як з матеріалів Замовника, так і з власних матеріалів.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Цитадель-буд" має необхідні дозвільні документи для виконання будівельної діяльності: ліцензію серії АГ № 578151, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 05 серпня 2011 року строком дії до 05 серпня 2014 року (том І а.с. 112-113).

Судом також досліджені копії актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, підсумкової відомості ресурсів, договірну ціну, локальний кошторис, та акти виконаних робіт форми КБ-2 (том І а.с. 114-115, а.с. 118-195) та встановлено, що зазначені документи відповідають вимогам, встановлених законодавством, та належним чином підтверджують факт виконання взятих на себе зобов'язань за договором будівельного підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 контрагентом позивача.

В судовому засіданні було встановлено, що роботи за договором виконувалися з матеріалів Замовника.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 196-202) підтверджено, що позивач оплатив будівельні підрядні роботи ПП "Цитадель-буд" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника.

Для документального оформлення угоди виконання підрядних робіт ПП "Цитадель-буд складено податкові накладні від 30 вересня 2011 року № 36 та від 31 жовтня 2011 року № 90 (том І а.с. 116-117). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Судом відхиляються доводи контролюючого органа про неправомірність врахування у бухгалтерському обліку позивача податкової накладної від 31 жовтня 2011 року № 90 з тих підстав, що юридичній особі ПП "Цитадель-буд" анульовано свідоцтво реєстрації платника ПДВ з 20 жовтня 2011 року, внаслідок чого останній не мав правових підстав складати податкові накладні, що у свою чергу виключає право його контрагентів на включення сум ПДВ на підставі сформованих ПП "Цитадель-буд" податкових накладних до свого податкового кредиту.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, їх контрагент узнав про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість через декілька місяців після анулювання, в зв'язку з чим у останнього були всі підстави виписувати податкову накладну.

Відповідачем на вимогу суду не надано доказів своєчасного виконання податковим органом обов'язку оприлюднення відомостей про анулювання свідоцтва -платника податку на додану вартість контрагента позивача ПП "Цитадель-буд", і як наслідок, безпідставність віднесення позивачем станом на момент здійснення господарських операцій до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість внаслідок виключення продавця з реєстру платників податку на додану вартість. Наданий відповідачем витяг з сайту ДПА України (том ІІ а.с. 161) не містить відомостей про дату розміщення інформації про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Цитадель-буд".

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Синтро-КЛМ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року № 101215 (том І а.с. 203-204).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мінімийку Karcher HD 7/18 С за ціною 9950,00 грн. в кількості 1 шт. та електрогідравлічний 2-х стійковий асиметричний підйомник ОМА 513Н-3900 мм 4,0 за ціною 56100,00 грн.

Матеріалами справи, а саме належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 10 січня 2011 року № 28 (том І а.с. 204-205) підтверджено, що обумовлений договором товар доставлявся позивачу Продавцем із залученням перевізника ФОП ОСОБА_5

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 216-219) підтверджено, що на підставі рахунку позивач оплатив визначений у цьому документі товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладної, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи (том І а.с. 207), отримав ТМЦ у ТОВ "Синтро-КЛМ".

На підставі Наказів від 10 січня 2011 року № 4 та № 5 (том І а.с. 208, 211) придбане у ТОВ "Синтро-КЛМ" обладнання введено в експлуатацію, актами приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 10 січня 2011 року № 4 (том І а.с. 209-210), № 5 (том І а.с. 214- 216) та № 6 (том І а.с. 212-213) підтверджено технічну справність та можливість використовувати за призначенням у господарській діяльності позивача.

Для документального оформлення угоди з поставки ТМЦ ТОВ "Синтро-КЛМ" складено податкову накладну (том І а.с. 206). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Судом встановлено, що між Позивачем (Комітент) та ТОВ "Укрнадраресурси" (Комісіонер) укладено договір комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 (том І а.с. 220-224).

Згідно умов вказаного договору Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укласти за винагороду і від свого імені та за рахунок Комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому у 2010 році природного газу.

Пунктом 2.1 договору комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 передбачено, що комісіонер зобов'язується придбати для Комітента у 2010 році природний газ, призначений для потреб споживачів України, в об'ємах до 14000 тис.куб.м. Пунктом 4.1 вказаного Договору визначено розмір комісійної винагороди Комісіонера, яка складає за 1000 куб.м газу в розмірі 90,58 грн., ПДВ=20% -18,12 грн.

Договором від 01 січня 2009 року № 1583 між позивачем та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" з додатками до нього (том І а.с. 227-251) та договором від 01 грудня 2009 року № 0820257/10 між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" підтверджується факт належного виконання Комісіонером взятих на себе за договором комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 зобов'язань.

Судом досліджені копії акта приймання-передачі об'ємів природного газу (том І а.с. 225), акта виконаних послуг за грудень 2010 року для ТОВ "Лада-Сервіс" згідно договору комісії № КН-34/10 від 17 лютого 2010 року (том І а.с. 226) та встановлено, що останні відповідають вимогам, встановлених законодавством, та належним чином підтверджують факт виконання взятих на себе зобов'язань за договором комісії № КН-34/10 від 17 лютого 2010 року контрагентом позивача.

Копіями платіжного доручення, яке наявні в матеріалах справи (том І а.с. 257) підтверджено, що на підставі рахунка позивач оплатив послуги комісії ТОВ "Укрнадраресурси" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комісіонера.

Для документального оформлення угоди надання послуг з комісії ТОВ "Укрнадраресурси" складено податкову накладну від 31 грудня 2010 року № 5233 (том І а.с. 253). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період, а також враховано при формуванні валових витрат.

На підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2010 року № 0507/10 (том ІІ а.с. 16) позивачем (Покупець) придбано у ПП "Гермес-Еліт" (Продавець) матеріали, запчастини, комплектуючі.

Визначений вказаним договором товар доставлявся на замовлення Продавця залученим транспортом третьої особи -ФОП ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16 липня 2010 року № 13 (том ІІ а.с. 17-18).

Платіжним дорученням від 26 серпня 2010 року № 329 підтверджено факт оплати поставленого ПП "Гермес-Еліт" товару Покупцем (том ІІ а.с. 20).

На виконання договору купівлі-продажу від 07 липня 2010 року № 0707/10 (том ІІ а.с. 11) позивачем (Покупець) придбано у ПП "Саоста-Куб" (Продавець) матеріали, запчастини, комплектуючі.

Визначений вказаним договором та накладною від 02 серпня 2010 року № 177 (том ІІ а.с. 5) товар доставлявся на замовлення Продавця залученим транспортом третьої особи -ФОП ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16 липня 2010 року № 14 (том ІІ а.с. 6-7).

Платіжним дорученням від 16 вересня 2010 року № 73 та від 31 серпня 2010 року № 65 підтверджено факт оплати поставленого ПП "Саоста-Куб" товару Покупцем (том ІІ а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Автотехнологія" (Виробник) та ТОВ "Лада-Сервіс" (Замовник) укладено договір на виготовлення автобусів від 12 липня 2010 року № 1007/12 (том ІІ а.с. 25-28).

Згідно положень вказаного договору Виробник зобов'язується виготовити та передати у власність Замовнику новий автобус власного виробництва моделі А 308.50 в кількості 1 одиниця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити здійснені Виробником роботи. Пунктом 1.2 та 2.3 передбачено, що автобус виготовляється з використанням матеріалів та комплектуючих Замовника.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Автотехнологія" має необхідні дозвільні документи для виробництва автобусів: ліцензію серії АВ № 429324 (том ІІ а.с. 22), видану Міністерством промислової політики України від 25 червня 2009 року строком дії до 25 червня 2014 року.

Нарядом-замовленням від 02 серпня 2012 року № 1 позивач замовив у свого контрагента ПП "Автотехнологія" роботи по виготовленню автобуса, обумовленого договором від 12 липня 2010 року № 1007/12 (том ІІ а.с. 29-32).

Судом встановлено, що на виконання вимог вказаного договору від 12 липня 2010 року № 1007/12 позивач надав Виробнику матеріали та комплектуючі, зокрема, придбані у ПП "Саоста-Куб" та ПП "Гермес-Еліт".

Актом здачі-приймання робі (надання послуг) від 02 серпня 2010 року № ОУ-0000306 (том І а.с. 32) підтверджено передачу виготовленого автобуса Замовнику.

Для документального оформлення угоди з виготовлення автобуса ПП "Автотехнологія" складено податкову від 27 серпня 2010 року № 393 (том ІІ а.с. 33). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП "Автотехнологія" (Постачальник) та ТОВ "Лада-Сервіс" (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір від 23 червня 2010 року (том ІІ а.с. 21).

Згідно положень пункту 1.1 вказаного договору Постачальник призначає Дистриб'ютора бути уповноваженим представником з реалізації виготовлених Постачальником автобусів (Продукції), та доручає Дистриб'ютору здійснювати всі необхідні дії з оформленню договорів купівлі-продажу (поставки) Продукції, оформленню інших документів, пов'язаних з видачею Продукції, та здійснювати фактичну видачу Продукції покупцям відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Судом встановлено, що позивач на підставі видаткової накладної від 02 серпня 2010 року № 100803, згідно договору поставки від 14 липня 2010 року № 60 реалізував виготовлений ПП "Автотехнологія" автобус Об'єднаному автогосподарству Головного управління охорони здоров'я, а на підставі довіреності від 02 серпня 2010 року № 168 передав придбаний транспортний засію покупцю. На виконання вказаної угоди позивач виписав Об'єднаному автогосподарству Головного управління охорони здоров'я податкову накладну від 02 серпня 2010 року (том ІІ а.с. 39).

Таким чином, суми податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані ТОВ "Саоста-Куб" 02 серпня 2010 року № 177 та ПП "Гермес-Еліт" 02 серпня 2010 року № 247 правомірно включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період, а також враховано при формуванні валових витрат.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, актами приймання підрядних робіт, наявністю належним чином оформленої ліцензії на право здійснення виготовлення автобусів, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання реальними угод між позивачем та ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт". Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання відповідача на той факт, що зазначені суб'єкти господарювання не мали на меті здійснення господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" товари/послуги у власній господарській, що підтверджується господарськими договорами, актами виконаних робіт розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку позивача.

Вимогами пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.8 статті 208 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою

накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, визначеною чинним законодавством, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналогічні вимоги місять підпункт 7.2.3 пункту 7.2, підпункти 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в яких визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, позивач правомірно, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами, включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості поставлених/наданих зазначеним підприємцем товарів/послуг.

Вимогами пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні вищевикладеним приписи містить і чинний з 01 січня 2011 року Податковий кодекс України.

Так, пунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статі 146 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача та беручи до уваги вимоги Податкового кодексу України щодо оподаткування прибутку підприємств, суд погоджується із правомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси".

З урахуванням наведених законодавчих приписів, судом також відхиляються доводи відповідача щодо безпідставності віднесення до складу витрат позивача суми за видатковою накладною від 20 червня 2012 року № 9000056398 (том ІІ а.с. 151), складеною ДП "Автоскладальний завод № 2" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" на виконання умов договору постачання від 01 грудня 2011 року № 25Г (том ІІ а.с. 149). При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в ході розгляду справи досліджені надані позивачем оригінали документів: договір, рахунок-фактура, видаткова та податкові накладні, довіреності на право отримання ТМЦ, платіжні доручення (том ІІ а.с. 149-156), а також докази реальності здійснення угоди, передбаченої умовами договору постачання від 01 грудня 2011 року № 25Г - докази реалізації отриманого за вказаним договором товару (легкового автомобіля "Богдан 211140-88U-Сн. королева куз.Y6L211140CL213436,дв211242942736) третій особі (ТОВ "Пожежне спостереження"), в зв'язку з чим наявними у справі документами спростовуються посилання ДПІ у м. Полтаві щодо відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів, зокрема, оригіналу видаткової накладної на підтвердження господарських правовідносин з ДП "Автоскладальний завод № 2" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс".

У свою чергу, податковим органом не надано доказів на спростування вищевикладеного, внаслідок чого суд вважає висновки, викладені в акті перевірки, щодо ненадання позивачем до перевірки оригіналу видаткової накладної від 20 червня 2012 року № 9000056398 та неправомірного віднесення до складу витрат позивача суми, визначеної вищевказаним документом, - необґрунтованими, документально непідтвердженими та безпідставними.

Разом із тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що позивач у періоді, охопленому перевіркою, мав господарські взаємовідносини з ПП "Бюро Медіа Реклами", та внаслідок допущення помилки повторно вніс до свого бухгалтерського обліку за грудень 2009 року відомості податкової накладної № 1215 від 18 грудня 2009 року, складеної зазначеним контрагентом на загальну суму 633,00 грн. в тому числі ПДВ 105,00 грн. Зазначена помилка вплинула на формування податкового кредиту позивача у грудні 2009 року та, відповідно, призвела до завищення податкового кредиту на 105,00 грн.

Позивачем у судовому засіданні не заперечувався факт наявності помилкового врахування податкової накладної № 1215 від 18 грудня 2009 року при формуванні своїх податкових зобов'язань у грудні 2009 року. Як встановлено з пояснень представника позивача, дана сума сплачена підприємством.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органа щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у грудні 2009 року та, відповідно, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму в розмірі 105,00 грн.

Судом встановлено, що зазначене вище порушення увійшло до складу податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 з огляду на що, суд вважає за необхідне скасувати його в частині, а саме - на суму встановленого судом порушення з урахуванням правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за це порушення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005472301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005462301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 80501 (вісімдесят тисяч п'ятсот одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15036 (п'ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" (ідентифікаційний код 23554310) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова