Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а-1670/7534/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7534/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1670/7534/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.11.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 жовтня 2012 року № 0005482301, № 0005462301, № 0005472301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005472301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005462301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 80501 (вісімдесят тисяч п'ятсот одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15036 (п'ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано заперечення, в яких останній просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Лада-Сервіс" 07 лютого 2011 року зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 23554310) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 296412) (Т. 1 а.с. 15). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем у період з 29 серпня 2012 року по 11 вересня 2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року. (Т.1 а.с. 20-87)

За результатами перевірки 25 вересня 2012 року складено акт № 2920/22-2/23554310 (Т.1 а.с. 20-87), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет на загальну суму 80606,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 року - 105,00 грн., за серпень 2010 року - 31243,00 грн., за грудень 2010 року - 1705,00 грн., за січень 2011 року - 20358,00 грн., за вересень 2011 року - 13095,00 грн., за жовтень 2011 року - 14100,00 грн.

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткував прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14; пункту 135.1 статті 135; підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; пункту 138.2 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139; пункту 144.1 статті 144; пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок прибуток, що підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет на загальну суму 7 638, 00 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року - 2132,00 грн., за IІ квартал 2011 року - 1132,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 3048,00 грн., за ІV квартал 2011 року - 1131,00 грн., за I квартал 2012 року - 19983,00 грн., за IІ квартал 2012 року - (-19788,00) грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-ІІ квартали 2012 року на 165337,00 грн.

- п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV із змінами та доповненнями, п.п. 170.9.1 п.170.9 ст. 170, п.п. 177.8 ст. 177, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями , п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004р., п. 15 ст. 1 Загальних положень "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011р. №362), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. №218/2658, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 345,97 грн., в тому числі по періодах: 2010р. - 130,34 грн., 1 кв. 2011р. - 10,19 грн., 3 кв. 2011 року - 34,59 грн., 1, 2 кв. 2012 року - 170,85 грн.

- п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, перевіркою правильності заповнення податкових розрахунків за формою 1ДФ встановлені факти не відображення сум доходу виплачених приватним підприємцям у готівковій формі, а також не відображені суми основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку підприємству, яка повертається йому (ознака доходу 153). Підприємству рекомендовано по закінченню перевірки надати до ДПІ у м. Полтаві коригування податкових розрахунків за формою 1- ДФ відповідних періодів.

- п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 253,75 грн.

- п. 2.11, 7.37, 7.38 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями - перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 1672,66 грн.

- п.31. ст.3 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки та ДПА України від 19.07.99 р. №162/379, в результаті чого підприємством не нараховано збір за забруднення навколишнього середовища на суму 9,97грн. та пп.240.1.1 п.240.1 ст.240; пп.242.1.1 п.242.1 ст.242 розділу VІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, в результаті чого підприємством не нараховано екологічний податок і не подано податковудекларацію на загальну суму 10,81грн., а саме: за 4 квартал 2009 року - 1,63 грн., за 1 квартал 2010 року - 5,61 грн., 4 квартал 2010 року - 2,73 грн., 1 квартал 2011 року - 6,57 грн., 4 квартал 2011 року - 2, 64 грн., 1 квартал 2012 року - 1,60 грн., всього - 20, 78 грн.

Позивачем на акт перевірки № 2920/22-2/23554310 подано заперечення. (Т.1 а.с. 88-90, )

На підставі акту перевірки від 25 вересня 2012 року № 2920/22-2/23554310 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 (том 1 а.с. 13), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80606,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 15063,25 грн., № 0005472301 (том 1 а.с. 12), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму в розмірі 165337,00 грн. та № 0005462301 (Т.1 а.с. 11), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7638,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 581,75 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятих податковим органом податкових повідомлень - рішень, та звернувся зі скаргою до ДПС у Полтавській області, яка податковим органом залишена без задоволення. (Т.1 а.с. 91-93)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0005482301, № 0005462301, № 0005472301, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005472301, від 11 жовтня 2012 року № 0005462301 та від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 80501 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15036 грн. 75 коп. винесені податковим органом в порушення вимог законодавства, тому підлягають скасуванню .

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у грудні 2009 року та, відповідно, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму в розмірі 105,00 грн.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали відомості, викладені в акті перевірки про те, що господарська діяльність контрагентів позивача - ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані. Від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова ДПС відповідачем отримано акт перевірки від 12.03.2011 року №985/233/36627473 "Про результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Укрнадраресурси" (код ЄДРПОУ 36627473) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.11.2009 року по 31.12.2010 року, валютного законодавства за період з 03.11.2009 року по 31.12.2010 року".

Згідно вказаного акту перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Укрнадраресурси" (код ЄДРПОУ 36627473) підприємствам - покупцям у грудні 2010р., тобто, що правочини між ТОВ "Укрнадраресурси" та ТОВ "Лада-Сервіс" здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що правочин, укладений між ТОВ "Укрнадраресурси" та ТОВ "Лада-Сервіс" по придбанню газу, є нікчемним, не створює ніяких юридичних наслідків, а, відповідно, не передбачає компенсації вартості таких послуг, то збільшення валових витрат в сумі 8527 грн. на підставі такого правочину, порушує, зокрема, ст. 228 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи убачається, що між Позивачем (Замовник) та ПП "Цитадель-буд" (Підрядник) укладено договір будівельного підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 (Т. 1 а.с. 109-111).

Згідно умов вказаного договору Підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт будівлі автомайстерні по вул. Загородня, 34 в м. Полтаві в строк до 31 березня 2012 року, відповідно до кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт, прийняти закінчені ремонтні роботи в строк до 31 березня 2012 року та оплатити їх.

Пунктом 4 договору підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 передбачено, що роботи за договором виконуються як з матеріалів Замовника, так і з власних матеріалів.

Так, ПП "Цитадель-буд" має необхідні дозвільні документи для виконання будівельної діяльності: ліцензію серії АГ № 578151, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 05 серпня 2011 року строком дії до 05 серпня 2014 року (Т. 1 а.с. 112-113).

Факт виконання взятих на себе зобов'язань за договором будівельного підряду від 18 серпня 2011 року № 180811 контрагентом позивача підтверджується копіями актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, підсумкової відомості ресурсів, договірну ціну, локальний кошторис, та акти виконаних робіт форми КБ-2 (Т. 1 а.с. 114-115, а.с. 118-195).

Роботи за договором виконувалися з матеріалів Замовника.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (Т.1 а.с. 196-202) підтверджено, що позивач оплатив будівельні підрядні роботи ПП "Цитадель-буд" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника.

Для документального оформлення угоди виконання підрядних робіт ПП "Цитадель-буд" складено податкові накладні від 30 вересня 2011 року № 36 та від 31 жовтня 2011 року № 90 (Т. 1 а.с. 116-117). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги доводів податкового органу про безпідставність врахування у бухгалтерському обліку позивача податкової накладної від 31 жовтня 2011 року № 90, оскільки юридичній особі ПП "Цитадель-буд" анульовано свідоцтво реєстрації платника ПДВ з 20 жовтня 2011 року, з тих підстав, що відповідачем не надано доказів своєчасного виконання податковим органом обов'язку оприлюднення відомостей про анулювання свідоцтва-платника податку на додану вартість контрагента позивача ПП "Цитадель-буд", і як наслідок, безпідставність віднесення позивачем станом на момент здійснення господарських операцій до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість внаслідок виключення продавця з реєстру платників податку на додану вартість. Наданий відповідачем витяг з сайту ДПА України не містить відомостей про дату розміщення інформації про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Цитадель-буд". (Т. 2 а.с. 161)

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Синтро-КЛМ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року № 101215 (Т. 1 а.с. 203-204).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мінімийку Karcher HD 7/18 С за ціною 9950,00 грн. в кількості 1 шт. та електрогідравлічний 2-х стійковий асиметричний підйомник ОМА 513Н-3900 мм 4,0 за ціною 56100,00 грн.

Товарно-транспортною накладною від 10 січня 2011 року № 28 (Т. 1 а.с. 204-205) підтверджено, що обумовлений договором товар доставлявся позивачу Продавцем із залученням перевізника ФОП ОСОБА_2

Копіями платіжних доручень підтверджується, що на підставі рахунку позивач оплатив визначений у цьому документі товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладної (Т.1 а.с. 207) отримав ТМЦ у ТОВ "Синтро-КЛМ". (Т.1 а.с. 216-219)

На підставі Наказів від 10 січня 2011 року № 4 та № 5 (Т.1 а.с. 208, 211) придбане у ТОВ "Синтро-КЛМ" обладнання введено в експлуатацію, актами приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 10 січня 2011 року № 4 (Т.1 а.с. 209-210), № 5 (Т.1 а.с. 214- 216) та № 6 (Т. 1 а.с. 212-213) підтверджено технічну справність та можливість використовувати за призначенням у господарській діяльності позивача.

Для документального оформлення угоди з поставки ТМЦ ТОВ "Синтро-КЛМ" складено податкову накладну (Т. 1 а.с. 206). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Між Позивачем (Комітент) та ТОВ "Укрнадраресурси" (Комісіонер) укладено договір комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 (Т. 1 а.с. 220-224).

Згідно умов вказаного договору Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укласти за винагороду і від свого імені та за рахунок Комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому у 2010 році природного газу.

Пунктом 2.1 договору комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 передбачено, що комісіонер зобов'язується придбати для Комітента у 2010 році природний газ, призначений для потреб споживачів України, в об'ємах до 14000 тис.куб.м. Пунктом 4.1 вказаного Договору визначено розмір комісійної винагороди Комісіонера, яка складає за 1000 куб.м газу в розмірі 90,58 грн., ПДВ=20% -18,12 грн.

Договором від 01 січня 2009 року № 1583 між позивачем та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" з додатками до нього (Т. 1 а.с. 227-251) та договором від 01 грудня 2009 року № 0820257/10 між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" підтверджується факт належного виконання Комісіонером взятих на себе за договором комісії від 17 лютого 2010 року № КН-34/10 зобов'язань.

Факт виконання взятих на себе зобов'язань за договором комісії № КН-34/10 від 17 лютого 2010 року контрагентом позивача підтверджується копіями акта приймання-передачі об'ємів природного газу (Т.1 а.с. 225), акта виконаних послуг за грудень 2010 року для ТОВ "Лада-Сервіс" згідно договору комісії № КН-34/10 від 17 лютого 2010 року (том І а.с. 226).

На підставі рахунка позивач оплатив послуги комісії ТОВ "Укрнадраресурси" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комісіонера, що підтверджується платіжним дорученням. (Т. 1 а.с. 257)

Для документального оформлення угоди надання послуг з комісії ТОВ "Укрнадраресурси" складено податкову накладну від 31 грудня 2010 року № 5233 (Т. 1 а.с. 253). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період, а також враховано при формуванні валових витрат.

На підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2010 року № 0507/10 (Т. 2 а.с. 16) позивачем (Покупець) придбано у ПП "Гермес-Еліт" (Продавець) матеріали, запчастини, комплектуючі.

Визначений вказаним договором товар доставлявся на замовлення Продавця залученим транспортом третьої особи -ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16 липня 2010 року № 13 (Т. 2 а.с. 17-18).

Платіжним дорученням від 26 серпня 2010 року № 329 підтверджено факт оплати поставленого ПП "Гермес-Еліт" товару Покупцем (Т. 2 а.с. 20).

На виконання договору купівлі-продажу від 07 липня 2010 року № 0707/10 (Т. 2 а.с. 11) позивачем (Покупець) придбано у ПП "Саоста-Куб" (Продавець) матеріали, запчастини, комплектуючі.

Визначений вказаним договором та накладною від 02 серпня 2010 року № 177 (Т. 2 а.с. 5) товар доставлявся на замовлення Продавця залученим транспортом третьої особи - ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16 липня 2010 року № 14 (Т. 2 а.с. 6-7).

Платіжним дорученням від 16 вересня 2010 року № 73 та від 31 серпня 2010 року № 65 підтверджено факт оплати поставленого ПП "Саоста-Куб" товару Покупцем (Т. 2 а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Автотехнологія" (Виробник) та ТОВ "Лада-Сервіс" (Замовник) укладено договір на виготовлення автобусів від 12 липня 2010 року № 1007/12 (Т. 2 а.с. 25-28).

Згідно умов вказаного договору Виробник зобов'язується виготовити та передати у власність Замовнику новий автобус власного виробництва моделі А 308.50 в кількості 1 одиниця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити здійснені Виробником роботи. Пунктом 1.2 та 2.3 передбачено, що автобус виготовляється з використанням матеріалів та комплектуючих Замовника.

Як убачається із матеріалів справи, що ПП "Автотехнологія" має необхідні дозвільні документи для виробництва автобусів: ліцензію серії АВ № 429324 (Т. 2 а.с. 22), видану Міністерством промислової політики України від 25 червня 2009 року строком дії до 25 червня 2014 року.

Нарядом-замовленням від 02 серпня 2012 року № 1 позивач замовив у свого контрагента ПП "Автотехнологія" роботи по виготовленню автобуса, обумовленого договором від 12 липня 2010 року № 1007/12 (Т. 2 а.с. 29-32).

На виконання вимог вказаного договору від 12 липня 2010 року № 1007/12 позивач надав Виробнику матеріали та комплектуючі, зокрема, придбані у ПП "Саоста-Куб" та ПП "Гермес-Еліт".

Актом здачі-приймання робі (надання послуг) від 02 серпня 2010 року № ОУ-0000306 (Т. 1 а.с. 32) підтверджено передачу виготовленого автобуса Замовнику.

Для документального оформлення угоди з виготовлення автобуса ПП "Автотехнологія" складено податкову накладну від 27 серпня 2010 року № 393 (Т. 2 а.с. 33). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Як убачається із матеріалів справи, що між ПП "Автотехнологія" (Постачальник) та ТОВ "Лада-Сервіс" (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір від 23 червня 2010 року (Т. 2 а.с. 21).

Згідно положень пункту 1.1 вказаного договору Постачальник призначає Дистриб'ютора бути уповноваженим представником з реалізації виготовлених Постачальником автобусів (Продукції), та доручає Дистриб'ютору здійснювати всі необхідні дії з оформлення договорів купівлі-продажу (поставки) Продукції, оформлення інших документів, пов'язаних з видачею Продукції, та здійснювати фактичну видачу Продукції покупцям відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Позивач згідно договору поставки від 14 липня 2010 року № 60 реалізував виготовлений ПП "Автотехнологія" автобус Об'єднаному автогосподарству Головного управління охорони здоров'я, та на підставі довіреності від 02 серпня 2010 року № 168 передав придбаний транспортний засіб покупцю. На виконання вказаної угоди позивач виписав Об'єднаному автогосподарству Головного управління охорони здоров'я податкову накладну від 02 серпня 2010 року на підставі видаткової накладної від 02 серпня 2010 року № 100803. (Т. 2 а.с. 39).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, актами приймання підрядних робіт, наявністю належним чином оформленої ліцензії на право здійснення виготовлення автобусів, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання реальними угод між позивачем та ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт".

Матеріалами справи підтверджується, що позивач використовував придбані у ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" товари/послуги у власній господарській, що підтверджується господарськими договорами, актами виконаних робіт розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Саоста-Куб", ТОВ "Гермес-Еліт" на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на відомостях бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку позивача.

Вимогами пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.8 статті 208 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою

накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, визначеною чинним законодавством, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, позивач правомірно, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами, включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості поставлених/наданих зазначеним підприємцем товарів/послуг.

Вимогами пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні вищевикладеним приписи містить і чинний з 01 січня 2011 року Податковий кодекс України.

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статі 146 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Лада- Сервіс" та його контрагентами договорів.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Отримані позивачем від його контрагентів податкові накладні не мають недоліків, визначених ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ПП "Цитадель-буд", ТОВ "Синтро-КЛМ", ТОВ "Укрнадраресурси".

Колегія суддів також погоджується з правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані ТОВ"Саоста-Куб" 02.08.2010 р. та ПП "Гермес-Еліт" 02.08.2010 р., а також врахування їх при формуванні валових витрат.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за основними платежами, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 11 жовтня 2012 року № 0005472301, від 11 жовтня 2012 року № 0005462301 та від 11 жовтня 2012 року № 0005482301 в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 80501 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15036 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1670/7534/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Зеленський В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.