Рішення

від 26.12.2012 по справі 2-2826/12

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 2-2826/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - ЄВТУШЕНКО О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3, про визнання права власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно, вказуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які являлися її батьками, Органом приватизації Соснівського райвиконкому було видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 13.12.1994 року ОСОБА_5 заповіла своїй дочці, належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла, тому право власності на квартиру фактично набула ОСОБА_1, оскільки вона проживала та користувалася даною квартирою. Просить визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування, що лишилося після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

14.12.2012 року ОСОБА_3 надала до суду заяву про залучення її третьою особою з самостійними вимогами до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та подала позов до ОСОБА_1, вказуючи, що 29 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулась домовленість про те, що остання продасть ОСОБА_3 квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за 24 000,00 доларів США, що є еквівалентом 192 000 (курс 8,00) гривень. На момент подачі позову ОСОБА_3 розрахувалася з ОСОБА_1 в повному обсязі, але остання ухиляться від нотаріального посвідчення договору. Просить визнати за нею право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1, пояснила, що вважає себе такою, що спадщину фактично отримала, оскільки постійно проживала у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а також заяву про відмову у прийнятті спадщини до нотаріальної контори не подавала. Враховуючи дану обставину, вважаючи себе повноцінним власником квартири відчужила спірну квартиру отримавши повністю кошти від ОСОБА_3 Оскільки дані факти правдиві позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, визнала повністю та не заперечувала проти визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 за дорученням проти задоволення позову, щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно повністю заперечував. Позов ОСОБА_3 -підтримав та просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача Черкаської міської ради в судовому засіданні подала заяву про розгляд справи в їх відсутність, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін вивчивши матеріали справи, в результаті повного, об'єктивного та всебічного їх дослідження прийшов до наступного.

29.07.1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які являються батьками ОСОБА_1, органом приватизації Соснівського райвиконкому було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про одруження серія ІІ-АІ № НОМЕР_1, виданого 15.06.1978 року, актовий запис № 1986.

Положення статті 368 ЦК України, регламентовано, що спільна власність двох осіб без визначення часток кожного з них у праві спільної власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тобто, вказана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являлася спільною сумісною власністю батьків позивачки за первісним позовом.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належало їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, а квартиру успадкувала ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.12.1994 року. Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 постійно проживала разом з матір'ю в належній матері квартирі.

Відповідно до статті 51 Конституції України закріплює обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо. Згідно з нормами СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги

13.12.1994 року ОСОБА_5 заповіла своїй дочці, належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія 1-СР № НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Статтями 1233, 1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільної дієздатністю.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 4 пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах спадкування»передбачено, що той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Відповідно п. п. 3.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

П. п. 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмові від неї. Отже ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, а саме квартиру, яка знаходилась у власності ОСОБА_5. У спірній квартирі знаходилися її особисті речі, вона одноосібно нею користувалася.

29 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулась домовленість про те, що остання продасть квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за 192 000, 00 гривень.

Того ж дня ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1 8 000,00 гривень завдатку за належну їй квартиру. 30.11.2012 року позивачка передала ОСОБА_1 ще 32 640 гривень, дані обставини підтверджуються письмовими розписками. 02.12.2012 року позивачка сплатила відповідачці решту домовленої суми, що підтверджується розпискою від 02.12.2012 року. Крім цього згідно останньої розписки, ОСОБА_1, зобов'язалась нотаріально оформити договір до 07.12.2012 року.

Після того як були передані кошти ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідачки по справі з проханням укласти договір купівлі -продажу, але ОСОБА_1 постійно ухиляється від вчинення будь -яких дій, посилаючись на зайнятість. Більше того, позивачці стало відомо, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на квартиру за нею, жодним чином не врахувавши інтереси ОСОБА_9

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 Цивільного кодексу України, суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 27, 30, 31, 57, 60, 88, 109, 174, 209, 212- 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 204, 220, 328, 655, 656, ЦК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий :