Рішення

від 18.12.2012 по справі 3190-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3190-2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 18.12.2012Справа №5002-15/3190-2012 За позовом Гурзуфської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її Суддя Іщенко І.А. ПРЕДСТАВНИКИ: Від позивача- Соловйов О.О., довіреність № 3212/02-25  від 08.12.10,  представник Від відповідача- Петросенко І.М, довіреність № 10  від 30.11.12,  представник Суть спору: Позивач  звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом  у якому  просить розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0830 га, що розташована за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе “Адалари 2000”, кадастровий номер 0111946800:01:006:0095, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим»  та Гурзуфською селищною радою 09.02.2006 року та зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим»  (95000, м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 62, ЄДРПОУ 30624592) повернути Гурзуфській селищної раді земельну ділянку площею 0,0830 га кадастровий номер 0111946800:01:006:0095 у належному стані. Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити,  за мотивами викладеними у запереченнях на позов (а.с.45-46) Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69               Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд ВСТАНОВИВ: 09.02.2006  року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» та Гурзуфською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,0830 га, що розташована  за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе “Адалари 2000”, кадастровий номер 0111946800:01:006:0095, строком 49 років для розміщення та обслуговування об'єктів курортно- рекреаційного комплексу (а.с. 9-12). Відповідно до пункту 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в сторокове платне користування земельну ділянку, розташовану  за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе “Адалари 2000”, кадастровий номер 0111946800:01:006:0095.        Вказана земельна ділянка передається в оренду згідно з Земельним кодексом України, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про оренду землі”, на підставі рішення № 32 від 19.10.2004, 37 сессії 04 скликання Гурзуфської селищної ради Відповідно до пункту 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0830 га, класифікація угіддя земельної ділянки  - «Землі Гурзуфської селищної ради загального користування» (строка 12.4 шифр 97 форми 6-зем), по угіддям – «Забудовані землі», в тому числі «вулиць, набережних, площ» (графи 34,61 форми 6-зем).  Згідно пункту 3.1 строк вказаного договору складає 49 років, від дати Державної реєстрації. Факт передачі позивачем (орендодавцем) та прийняттям відповідачем (орендарем) зазначеної земельної ділянки підтверджується відповідним актом приймання-передачі, який підписано представниками сторін за договором (а. с. 98); межі земельної ділянки встановлені у натурі, про що складено акт (а.с.98).  Відповідно пункту 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки – для розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу. Пункт 9.4.2. Договору передбачає обов'язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, вказаного у договорі, дотримуючись вимог діючого земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм та правил, що стосуються використання землі.          В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.07.2012 (а.с. 13) Державною інспекцією сільського господарства Автономної Республіки Крим Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна. Розпорядженням Гурзуфської селищної ради від 22.08.2012 № 70 була утворена тимчасова комісія з перевірки дотримання умов договорів оренди земельних ділянок Гурзуфської селищної ради (а.с. 14), якою проведено перевірку дотримання умов договору оренди земельної ділянки площею 0,083 га, розташованою за адресою смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе “Адалари 2000”, кадастровий номер 0111946800:01:006:0095, орендуємої Товариством з обмеженою відповідальністю  «Діо-Крим» на підставі договору оренди від 09.02.2006. Відповідно акту від 30.07.2012 та акту від 07.09.2012 (а.с. 16-17) встановлено, що на земельній ділянці, яка надана відповідачу згідно вищевказаного договору в оренду розташоване кафе. Результати перевірки стали підставою для звернення до Господарського суду Гурзуфської селищної ради  із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її. Предметом спору у даній справі є наявність у позивача права вимагати розірвання вказаного договору та повернення відповідної земельної ділянки, у зв'язку з не використанням її відповідачем за цільовим призначенням. В силу пункту "а" частини 1 статті 143 Земельного Кодексу  України, підставою для припинення прав на земельну ділянку є використання її не за цільовим призначенням. Порядок припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням земельного законодавства,  визначається статею 144 Земельного Кодексу України. Відповідно до вказаної норми, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. При цьому, якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Цією статтею визначена процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням норм земельного законодавства, визначених у статті  211 Земельного Кодексу України, у тому числі й невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (пункт "г" частини 1 статті 211 Земельного Кодексу України). Згідно статті 188 Земельного Кодексу України, також визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. В аспекті пункту "а" частини 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства проводяться державними інспекторами у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312. Як встановлено під час розгляду спору у даній справі, протоколи про адміністративне порушення, приписи щодо усунення виявлених порушень та постанови про притягнення  до  відповідальності у зв'язку з виявленими порушеннями під час проведення перевірок не складались.   Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавста від 30.07.2012 є суперечливим. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору (стаття 15 Закону України "Про оренду землі"). Поділ земель за цільовим призначенням встановлений статті 19 Земельного Кодексу України, яка визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на визначені такою нормою категорії. Однією з таких категорій земель за їх поділом на цільове призначення є, згідно пункту “б” частини 1 такої норми, -  землі громадської та житлової забудови. При цьому, статєю  20 Земельного Кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Код цільового використання, зазначений у договорі, визначений відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, де код 1.17 –зазначений як землі реакреційного призначення. Правовий режим земель рекреаційного призначення визначений главою 9 Земельного Кодексу України. Так, в силу статті 50 Земельного Кодексу України до земель реакреційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Порядок використання відповідної категорії земель визначений статтею 52 відповідно до якої землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державні й комунальній та приватній власності, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом. Отже, нецільовим використанням земельною ділянки рекреаційного призначення є іі використання за іншим призначенням, всупереч діяльності, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Разом с тим під час проведених перевірок таких обставин не встановлено, позивачем доказів нецільового використання відповідачем земель не надано. Згідно сатті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до приписів статті 25 вказаного закону орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема: -          приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; -          виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; -          дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Фактично, положення вказаної норми дублюються у пункті 8 договору. Крім зазначеного у пункті 8 договору передбачено обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку у відповідності з цільовим призначенням. При цьому, сторони за договором не обмежили і не обумовили використання земельної ділянки будь-якими термінами, не визначили в договорі конкретного строку, коли орендар земельної ділянки повинен був приступити та завершити розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного Кодексу України, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, який суперечить екологічним вимогам, виходячи з положень статті  32 Закону України "Про оренду землі", наявні правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди. Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). Статтею 1 цього Закону надано визначення терміну "невикористання земельної ділянки, переданої під забудову", яке вживається у цьому законі як "порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови". Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Дослідивши умови договору та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, щодо відсутності правових підстав для розірвання договору, оскільки: договір укладений сторонами на 49 років та діє до 09.02.2055,  відповідач виконує зобов'язання з оплати орендної плати – згідно довідки Товариства  з обмеженою відповідальністю «Діо - Крим» про відсутність заборгованості вих. № 209 від 22.12.2012 (а.с.36); строк, у який орендар зобов'язаний приступити до розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу договором не визначено. Отже, підстав для задоволення заявлених вимог в частині розірвання вищевказаного договору та повернення земельної ділянки не має.          Судовий збір покладається на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.         У судовому засіданні 18.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 24.12.2012. З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: У позові відмовити. Суддя                                         І.А. Іщенко