Рішення

від 28.09.2011 по справі 62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/20 28.09.11

за позовом: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, м.Київ, ЄДРПОУ 03366612

до відповідача: Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник», м.Київ, ЄДРПОУ 33441575

про стягнення 25108,11 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Острова В.В. -по дов.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник», м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 25108,11 грн., у тому числі: основного боргу за надані комунальні послуги в сумі 21365,14 грн., інфляційних нарахувань -1972,58 грн., трьох відсотків річних -583,84 грн., пені -1186,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1/405 від 03.12.2007р. на надання послуг, внаслідок чого у Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник»утворилась заборгованість в сумі 21365,14 грн., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідач у судові засідання 10.08.2011р., 02.09.2011р., 28.09.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу №13-3318 від 18.08.2011р. Головного управління статистики у місті Києві відповідач зареєстрований за адресою: 01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, 44/24.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 01.08.2011р., 10.08.2011р., 02.09.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 01.08.2011р., 10.0 8.2011р., 02.09.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник», яка вказана у витягу №13-3318 від 18.08.2011р. Головного управління статистики у місті Києві, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як свідчать матеріали справи, 03.12.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (підприємство) та Громадською організацією «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник»(споживач) було підписано договір №1/405 на надання послуг.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ «АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 247 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Луначарського, 22а комунальні послуги, виставляти споживачеві платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх постачальній організації.

Одночасно, відповідач відповідно до п.1.2 договору №1/405 від 03.12.2007р. зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Пунктом 5.5 вказаної угоди сторони встановили строк її дії з 03.12.2007р. по 28.11.2010р. При цьому, п.3.1.6 встановлено обов'язок споживача за два місяці письмово попередити підприємство про дострокове припинення користування окремою комунальною послугою. У такому разі споживач забезпечує складання трьохстороннього акту за участю представників підприємства, постачальної організації і споживача про відключення комунальної послуги. Нарахування відповідних платежів припиняється з дня підписання акту.

За таких обставин, враховуючи, що за твердженнями Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, які з боку відповідача не спростовані, від Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник»на адресу позивача не надходило будь-яких листів стосовно припинення користування послугами згідно договору №1/405 від 03.12.2007р, а також сторонами та постачальниками не було підписано відповідних актів про відключення, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва за період з 01.09.2008р. по 01.07.2011р. було надано відповідачу послуг на суму 21365,14 грн.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу та вартості наданих послуг відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг у відповідності до укладених з постачальниками послуг договорів (№02723/2-04 від 08.07.2003р. на послуги водопостачання та водовідведення, підписаного з ВАТ «АК «Київводоканал»; №460072 від 01.10.2001р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, підписаного з ЗАТ «Енергогеннеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», з урахуванням змін), у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 21365,14 грн.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2 договору №1/405 від 03.12.2007р. про надання послуг споживач повинен до 10 числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергію) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця). При цьому, перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та групрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

Суми по кожному виду комунальних послуг, добір/зарахування, ПДВ пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Тобто, за висновками суду, розрахунок за надані послуги відповідачем має бути проведено в 2 етапи: до 10 числа поточного місяця на рівні суми минулого місяця; протягом трьох днів з моменту отримання платіжної-вимоги доручення за фактично надані комунальні послуги.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором №1/405 від 03.12.2007р. виконав належним чином. Зокрема, на підставі табулярів та групрахунків постачальників комунальних послуг, наявних у матеріалах справи, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва було оформлено та надано відповідачу в порядку п.п.1.1, 2.2 вказаного договору платіжні вимоги-доручення, наявні у матеріалах справи, за спірний період. Згідно із платіжною вимогою-дорученням від 30.06.2011р. відповідачу було виставлено до сплати заборгованість на суму 21365,14 грн.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №1/405 від 03.12.2007р. зобов'язання не виконав в частині погашення заборгованості перед позивачем в сумі 21365,14 грн.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник» на користь позивача суми основного боргу у розмірі 21365,14 грн. за послуги, надані згідно із договором №1/405 від 03.12.2007р., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.1.2 договору №1/405 від 03.12.2007р. сторони визначили, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п.2.2 договору споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством, що повністю узгоджується з приписами Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», згідно із ст.1 якого передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Одночасно, позивачем при проведенні розрахунку пені застосовано подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період, за який стягується штрафна санкція, що відповідає вимогам діючого законодавства, та нараховано неустойку в сумі 1186,55 грн.

Проте, за висновками суду вимоги про стягнення пені у розмірі 1186,55 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом вище, розрахунок за надані послуги відповідачем має бути проведено в 2 етапи: до 10 числа поточного місяця на рівні суми минулого місяця; протягом трьох днів з моменту отримання платіжної-вимоги доручення за фактично надані комунальні послуги.

Тобто, прострочення відповідача з оплати комунальних послуг у разі не проведення оплат наставало 11 числа поточного місяця - на рівні суми до сплати за минулий місяць; на четвертий день з моменту пред?явленя до сплати платіжної вимоги-доручення -на рівні суми фактично наданих комунальних послуг.

При цьому, виходячи зі змісту розрахунку суми пені, проведеного позивачем, нарахування неустойки здійснювалося на заборгованість відповідача, яка утворилась внаслідок невиконання його зобов'язань за договором №1/405 від 03.12.2007р. протягом декількох попередніх місяців, прострочення за якими виникало у різні періоди.

Наприклад, 31.03.2011р. позивачем виставлено відповідачу платіжну вимогу-доручення на суму 17941,79 грн., яка включає: вартість комунальних послуг за березень 2011р. -1251,34 грн., заборгованість за попередні періоди -16690,45 грн.

Враховуючи, що вартість комунальних послуг у лютому 2011р. була визначена на рівні 1200,13 грн., за висновками суду, відповідач до 10.03.2011р. включно мав сплатити 1200,13 грн. та до 03.04.2011р. включно -51,12 грн.

З огляду на наведене, враховуючи приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України, пеня мала бути нарахована на суму 1200,13 грн. з 11.03.2011р. до моменту фактичної оплати послуг за березень 2011р., але не більше ніж протягом шести місяців від цієї дати; на суму 51,12 грн. з 04.04.2011р. до моменту фактичної оплати послуг за березень 2011р., але не більше ніж протягом шести місяців від цієї дати. При цьому, за твердженням позивача, періодом прострочення платежу у розмірі 17941,79 грн. є період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., що не відповідає вимогам діючого законодавства в частині виникнення права на стягнення пені та строку, за який вона розраховується, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм, позивач нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумі 583,84 грн., інфляційні збитки в сумі 1972,58 грн. При цьому, вказані платежі нараховані на суму сальдо на кінець місяця, що не відповідає умовам договору в частині обов'язку відповідача оплатити комунальні послуги у певний строк, а також приписам ст.625 Цивільного кодексу України, за змістом якої нарахування інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних провадиться на суму простроченого боргу.

Таким чином, враховуючи, що позов в частині стягнення основного боргу, повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №1/405 від 03.12.2007р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу -21365,14 грн., підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1186,55 грн., трьох відсотків річних 583,84 грн., інфляційних втрат 1972,58 грн., є неправомірними з огляду на те, що Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва невірно визначено суми та періоди, за які нараховується неустойка та платежі, визначені ст.625 Цивільного кодексу України, що є підставою для залишення без задоволення позову в цій частині.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, м.Київ до Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник», м.Київ про стягнення 25108,11 грн., у тому числі: основного боргу за надані комунальні послуги в сумі 21365,14 грн., інфляційних нарахувань -1972,58 грн., трьох відсотків річних -583,84 грн., пені -1186,55 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Центр правової допомоги населенню «Громадський захисник»(01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 11, корпус Е, офіс 24, ЄДРПОУ 33441575) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (02002, м.Київ, вул.Челябінська, 9г, ЄДРПОУ 03366612) основний борг в сумі 21365,14 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 213,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 200,81 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 28.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 03.10.2011р.