Постанова

від 20.12.2012 по справі 1/27/5022-352/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа № 1/27/5022-352/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-суддіКравчук Н.М. суддівМирутенко О.Л. Якімець Г.Г. розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімп - Т»(надалі ТзОВ «Ексімп-Т») б/н від 12.10.2012р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012р.

у справі № 1/27/5022-352/2012

за позовом: публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(надалі ПАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто»), м. Київ в особі Миколаївської філії ПАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Миколаїв

до відповідача: Торгово-виробничого Закритого акціонерного товариства «Ексімп»(надалі ТВ ЗАТ «Ексімп»), м. Тернопіль

про стягнення матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 23 393,41грн.,

представники сторін в судове засідання: не з`явились

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012р. у справі № 1/27/5022-352/2012 (суддя Ю.О. Чопко) здійснено правонаступництво відповідача у справі, замінивши Торгово-виробниче Закрите акціонерне товариство «Ексімп», ідентифікаційний код 14035315, вул.. Г. Мазепи, буд.2, м. Тернопіль його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімп-Т», ідентифікаційний код 14035315, вул.. Г.Мазепи, буд.2, м. Тернопіль. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Ексімп-Т»на користь ПАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто», в особі Миколаївської філії ПАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто»- 23 393,41грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609,50грн. в повернення судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази вини перевізника -відповідача чи його водія у пошкодженні вантажу, прийнятого до перевезення, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля. Окрім того, на думку скаржника, строк позовної давності до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу в силу ч. 3 ст. 925 ЦК України сплив, а відтак, судом першої інстанції безпідставно не застосовано ст.. 267 ЦК України та не відмовлено позивачу у позові.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2012р. В судовому засіданні 29.11.2012р. судом оголошено перерву до 20.12.2012р., про що сторони ознайомлені під розписку.

Представники сторін в судове засіданні 20.12.2012р. не з`явились, проте на попередньому судовому засіданні 29.11.2012р. представник позивача проти доводів скаржника заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача на попередньому судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ПП «Захід» (Сторона-1) та фізичною особою -Жигальським М.О. (Сторона-2) 26.11.2010р. було укладено Договір №4099 завірений підписами обох сторін, відповідно до умов якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 -прийняла товар (скло) в кількості 2340, 10 м. кв. в сумі 109 168, 23 грн. (п. 1 Договору). З моменту прийняття товару до моменту його передачі належному одержувачу, Сторона 2 зобов'язалась вжити всіх заходів для забезпечення схоронності товару відповідно до вимог ст.ст. 942, 943, 950 ЦК України (п. 3 договору) (а.с.34).

До вказаного договору оформлено товарно-транспортну накладну №4099 від 26.11.2010р. (а.с.28), по якій водій Торгово-виробничого Закритого акціонерного товариства "Ексімп" (правонаступником якого є ТзОВ "Ексімп-Т") - Жигальський М.О. зобов'язався перевезти вантаж -скло 3мм та 4мм з ПП "Захід" (м. Миколаїв) до ДП "Фаворит М" на автомобілі ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ.

Зобов'язання між ПП "Захід" (Продавець) та ДП "Фаворит М" (Покупець) виникли на підставі укладеного Договору купівлі-продажу №2010.02.03 від 14.04.2010р. товару (скла) (а.с.46-48).

Вантаж, що перевозився відповідачем -ТВ ЗАТ "Ексімп" застраховано відповідно до умов генерального договору страхування вантажів УБG№ 0031524 від 22.07.2008р. (а.с. 10-17) (Додаток 1 до Договору - Декларація відвантажень вантажів) (а.с. 25), укладеного між ПП "Захід" (Страхувальник) та ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(назву змінено ПАТ "УСК "Гарант-Авто") (Страховик). Зазначений Договір укладено на підставі Правил добровільного страхування вантажу та багажів №109 від 16.01.2007р. та ліцензії АВ №299710 (п.3 Договору).

Згідно п. 3 генерального договору страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, та/або користуванням та/або розпорядженням вантажем чи багажем. Вид вантажу, що застраховувався -скло у листах (п. 5 генерального договору).

Як видно з матеріалів справи, 28.11.2010р. водій відповідача Жигальский М.О., керуючи автомобілем «ДАФ»держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ допустив пошкодження вантажу, що перевозився в кількості 361,125 кв.м. скла 3 мм., 288,9кв.м. скла 4мм. Факт пошкодження вантажу та обставини пошкодження зафіксовано документально , зокрема, поясненнями водія Жигалського М.О. від 29.11.2010р. (а.с. 41), в яких останній зазначає, що приїхавши в м. Тернопіль 28.11.2010р. була сильна ожеледиця. Рухаючись по вул. Подільській причіп занесло та він підскочив на ямі, в зв`язку з чим було пошкоджено ящики зі склом в кількості чотири штуки, Акт приймання-передачі від 29.11.2010р. (а.с. 35), Комерційний акт від 29.11.2010р. (а.с. 36), Акт огляду майна від 29.11.2010р. № 1 та № 2 від 01.12.2010р. (а.с. 37,38).

Згідно Акту приймання-передачі, складеного за участі представників Отримувача ДП «Фаворит М»та представника перевізника -Жигальського М.О., встановлено, що під час розвантаження автомобіля «ДАФ»держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ виявлено бій скла в кількості 361,125 кв.м. скла 3 мм., 288,9 кв.м. скла 4 мм.

Окрім того, обставини та кількість пошкодженого вантажу зафіксовано також Комерційним Актом від 29.11.2010р. підписаного представниками Отримувача та Перевізника.

Також, згідно Акту огляду майна №2 від 01.12.2010р. за підписом водія Жигальського М.О. та представника ДП "Фаворит М" -Лешків А.І ., Страхового Акту №1016872 від 10.02.2011р. (а.с.26) та Експертного Висновку №120-1995 від 13.12.2010р. Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області (а.с.29), вбачається, що при транспортуванні скла в листах товщиною 3 мм розміром 3210 х 2250 мм в кількості 1863, 42 м кв. і товщиною 4 мм розміром 3210 х 2250 мм в кількості 476, 68 м кв. із м. Миколаїв - Відправник "ПП Захід" в м. Тернопіль Одержувач -ДП "Фаворит М" автомобілем ДАФ номерний знак ВО 1814 АК причіп ВО 5275 ХХ, згідно заявки і Акту прийому-передачі від 2 від 01.12.2010р., відбувся 100% бій 50 листів скла товщиною 3 мм в кількості 361, 13 м кв. і 40 листів скла товщиною 4 мм в кількості 288, 90 м кв. (фотоматеріали додаються). Згідно товарно-транспортної накладної №4099 від 26.11.2010р. вартість одного квадратного метра скла товщиною 3 мм складає 45,60 грн. (з ПДВ), товщиною 4 мм -56,76 грн. (з ПДВ).

29 листопада 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто" отримав від ПП "Захід" заяву про пошкодження вантажу (скла), що сталося 28.11.2010р. по вул. Подільській в м. Тернопіль з вини водія та в результаті ожеледі.

Страховик - ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(назву змінено ПАТ "УСК "Гарант-Авто") на підставі вищезазначеного генерального договору страхування вантажів УБG№ 0031524 від 22.07.2008р., визнав пошкодження скла страховою подією, про що складено вищезгаданий Страховий Акт №1016872 від 10.02.2011р.

Враховуючи, що подія пошкодження скла є страховою, причиною якої стала неуважність водія а/м DAF р/н ВО1814АК напівпричіп р/н ВО5275ХХ, який при маневрі попав в дорожню вибоїну, на виконання умов укладеного договору страхування 22.07.2008р. та на підставі Страхового Акту №1016872 від 10.02.2011 позивач - ПАТ "УСК "Гарант-Авто" перерахував ПП "Захід" страхове відшкодування за вимогою останнього (Страхувальника) у сумі 23393, 41 грн. (за мінусом франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №358 від 25.02.2011 року (а.с. 42).

Позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію в порядку регресу вих. №492 від 27.07.2011р., з вимогою відшкодувати шкоду та перерахувати на рахунок позивача 23 393, 41 грн. (а.с. 49). Проте, як видно з матеріалів справи, вказана претензія, залишена відповідачем без задоволення.

У заявлених вимогах позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку зворотної вимоги в сумі 23 393,41грн. на підставі того, що пошкодження скла вчинене з вини Жигальського М.О., який працював водієм у відповідача.

При прийнятті постанови суд апеляційного інстанції виходить з наступного.

У відповідності до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначалось вище, факт пошкодження вантажу (скла), що сталося 28.11.2010р. по вул.. Подільській у м. Тернополі з вини водія товариства відповідача -Жигальського М.О. в результаті ожеледі, підтверджується Актом прийому-передачі від 29.11.2010р. та Комерційним Актом від 29.11.2010р.

Отже, відповідач не довів, що шкоду завдано не з його вини.

У відповідності до умов вищевказаного договору УБG№ 0031524 генеральний договір страхування вантажів від 22.07.2008р. та на підставі Страхового Акту №1016872 від 10.02.2011р., враховуючи, що подія пошкодження скла є страховою, причиною якою стала неуважність водія а/м DAF р/н ВО1814АК напівпричіп р/н ВО5275ХХ, який при маневрі попав в дорожню вибоїну, позивач - ПАТ "УСК "Гарант-Авто" перерахував Страхувальнику - ПП "Захід" страхове відшкодування за вимогою останнього у сумі 23 393, 41 грн.

Факт виплати страхового відшкодування в сумі 23 393,41 грн. підтверджується платіжним дорученням №358 від 25.02.2011 року.

У відповідності до ч.1 ст.1172 Цивільного Кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За змістом статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Перевізником згідно товарно-транспортної накладної № 4099 є відповідач, водій якого Жигалський М.О. на автомобілі «ДАФ»держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ, належному ТзОВ «Ексімп-Т»- відповідачу, здійснював перевезення вищезазначеного вантажу.

Беручи до уваги все вищенаведене та виходячи з вищезазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Миколаївської філії ПАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" щодо стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т", як власника джерела підвищеної небезпеки, 23 393, 41грн. майнової шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) є підтвердженими матеріалами справи, а тому підставно задоволеними судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції твердження скаржника, що строк позовної давності до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу в силу ч. 3 ст. 925 ЦК України сплив, а тому, на думку останнього, судом першої інстанції безпідставно не застосовано ст.. 267 ЦК України та не відмовлено позивачу у позові, з огляду на наступне.

Згідно із ст.. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.. 257 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов`язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, скаржниками всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовні заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012р. у справі № 1/27/5022-352/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.