Постанова

від 03.06.2013 по справі 1/27/5022-352/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Справа № 1/27/5022-352/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників від: позивачаВеликородний А.О., представник, відповідачаКметик В.С., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі№ 1/27/5022-352/2012 господарського суду Тернопільської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Миколаївської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" доТоргово-виробничого Закритого акціонерного товариства "Ексімп" простягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Торгово-виробничого Закритого акціонерного товариства "Ексімп", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т", матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 23393,41грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.10.2012 року (суддя Чопко Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року (судді: Кравчук Н.М. - головуючий, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т" 23393,41грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1609,50грн. в повернення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.993, 1166, 1191, 1172 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ПП "Захід" (Сторона-1) та фізичною особою Жигальським М.О. (Сторона-2) 26.11.2010р. було укладено Договір №4099, відповідно до умов якого Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла товар (скло) в кількості 2340,10м.кв. на суму 109168,23грн. (п.1 Договору). З моменту прийняття товару до моменту його передачі належному одержувачу, Сторона-2 зобов'язалась вжити всіх заходів для забезпечення схоронності товару відповідно до вимог ст.ст. 942, 943, 950 ЦК України (п. 3 договору).

До вказаного договору оформлено товарно-транспортну накладну №4099 від 26.11.2010р., по якій водій Торгово-виробничого Закритого акціонерного товариства "Ексімп" (правонаступником якого є ТОВ "Ексімп-Т") Жигальський М.О. зобов'язався перевезти вантаж - скло 3мм та 4мм з ПП "Захід" (м. Миколаїв) до ДП "Фаворит М" (м.Тернопіль) на автомобілі ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ.

Зобов'язання між ПП "Захід" (Продавець) та ДП "Фаворит М" (Покупець) виникли на підставі укладеного Договору купівлі-продажу товару (скла) №2010.02.03 від 14.04.2010р.

Вантаж, що перевозився відповідачем, застраховано відповідно до генерального договору страхування вантажів УБG №0031524 від 22.07.2008р., укладеного між ПП "Захід" (Страхувальник) та ВАТ Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (назву змінено на ПАТ "УСК "Гарант-Авто") (Страховик). Зазначений Договір укладено на підставі Правил добровільного страхування вантажу та багажів №109 від 16.01.2007р. та ліцензії АВ №299710 (п.3 Договору).

Згідно п.3 генерального договору страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, та/або користуванням та/або розпорядженням вантажем чи багажем. Вид вантажу, що застраховувався - скло у листах (п.5 генерального договору).

При цьому суди встановили, що 28.11.2010р. водій відповідача Жигальский М.О., керуючи автомобілем "ДАФ" держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ, допустив пошкодження вантажу, що перевозився в кількості 361,125кв.м. скла 3мм., 288,9кв.м. скла 4мм. Факт пошкодження вантажу та обставини пошкодження підтверджується, зокрема, поясненнями водія Жигалського М.О. від 29.11.2010р., в яких останній зазначає, що приїхавши в м. Тернопіль 28.11.2010р. була сильна ожеледиця. Рухаючись по вул. Подільській причіп занесло та він підскочив на ямі, в зв`язку з чим було пошкоджено ящики зі склом в кількості чотири штуки. Також складено акт приймання-передачі від 29.11.2010р., Комерційний акт від 29.11.2010р., Акти огляду майна від 29.11.2010р. № 1 та № 2 від 01.12.2010р.

Актом приймання-передачі, складеного за участі представників отримувача ДП "Фаворит М" та представника перевізника Жигальського М.О., зафіксовано, що під час розвантаження автомобіля "ДАФ" держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ виявлено бій скла в кількості 361,125кв.м. скла 3мм., 288,9кв.м. скла 4мм.

Згідно товарно-транспортної накладної №4099 від 26.11.2010р. вартість одного квадратного метра скла товщиною 3мм складає 45,60грн. (з ПДВ), товщиною 4мм - 56,76грн. (з ПДВ).

29 листопада 2010 року позивач отримав від ПП "Захід" заяву про пошкодження вантажу (скла), що сталося 28.11.2010р. по вул. Подільській в м. Тернопіль з вини водія та в результаті ожеледі.

Страховик - ВАТ Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (назву змінено на ПАТ "УСК "Гарант-Авто") на підставі вищезазначеного генерального договору страхування вантажів УБG № 0031524 від 22.07.2008р. визнав пошкодження скла страховою подією, про що складено Страховий акт №1016872 від 10.02.2011р.

Позивач перерахував ПП "Захід" страхове відшкодування за вимогою останнього (Страхувальника) у сумі 23393,41грн. (за мінусом франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №358 від 25.02.2011 року.

Позивач на адресу відповідача направив претензію в порядку регресу вих.№492 від 27.07.2011р. з вимогою відшкодувати шкоду та перерахувати на рахунок позивача 23393,41грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовною вимогою у даній справі про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в сумі 23393,41грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т", як власника джерела підвищеної небезпеки, майнової шкоди в розмірі 23393,41грн. в порядку зворотної вимоги (регресу) є підтвердженими матеріалами справи та узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно роз'яснень викладених у пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків , незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Та обставина, що автомобіль "ДАФ" держномер ВО1814АК, причеп ВО5275ХХ належить відповідачу та перебуває у його володінні підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, як не заперечується і те, що водій Жигальський М.О. є працівником ТОВ "Ексімп-Т".

Щодо посилань скаржника на те, що "позивач не надав жодного доказу, що водій Жигальський М.О., який перебував в трудових відносинах з відповідачем, вчинив винні дії стосовно майна ПП "Захід" і спричинив цими діями пошкодження вантажу", судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто на відміну від загальних засад відповідальності за завдану шкоду (ч.2 ст.1166 ЦК України), відповідальність власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки наступає навіть за умов відсутності вини останнього.

За таких обставин, відсутність вини у завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки не має істотного значення для вирішення даного спору та не звільняє відповідача від відшкодування шкоди.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду стосовно відсутності правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що фактичне виконання позивачем зобов'язання стосовно виплати страхувальнику страхового відшкодування відбулося 25.02.2011р. згідно платіжного доручення №358. Саме з цієї дати з урахуванням положень частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 цього Кодексу. До господарського суду позивач звернувся з даним позовом 04.05.2012р., тобто в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімп-Т" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 1/27/5022-352/2012 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда