Постанова

від 24.12.2012 по справі 5021/996/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5021/996/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

прокурора - Кабанець В.О.

позивача - Огорілко Ю.М.

відповідача - Соколов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Суми", м. Суми (вх. №3385С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 24.09.12 р. по справі № 5021/996/12

за позовом Прокурор м. Суми в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Суми", м. Суми

про стягнення 193561,50 грн. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор м. Суми в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Суми", м. Суми (далі за текстом відповідач) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (далі за текстом - позивач) 193 561,50 грн. та зобов'язати поставити останньому 2684 літрів пропану скрапленого. Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 10-170 від 23.03.2010 року

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) від 24.09.2012 р. по справі № 5021/996/12 позов прокурора задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 193561,50 грн. Зобов'язано відповідача поставити позивачу пропан скраплений у розмірі 2684 літрів, згідно з п. 2.2 договору від 23.03.2010 року № 10-170. Стягнуто з відповідача в доход бюджету судовий збір в сумі 4945 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та залишити позов прокурора без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема вказує на безпідставність висновків господарського суду стосовно неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 10-170 від 23.03.2010 року.

При цьому, відповідач наполягає на тому, що ціна договору в розмірі 810000 грн. було визначено сторонами орієнтовно, а порядок визначення остаточної ціни сторонами визначено в. п.п. 4.3-4.4. цього договору.

Відповідач звертає увагу суду на те, що за період з березня 2010 р. по 23 вересня 2011 р. на виконання умов договору він поставив позивачу 197315,14 літрів пропану на загальну суму 841561,50 грн., що спростовує доводи позивача та прокурора стосовно того, що грошові кошти в сумі 31561,50 грн. позивач перерахував на користь відповідача безпідставно.

Відповідач вказує, що недопоставка пропану в кількості 3752,86 літрів мала місце в зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань з оплати попередньої поставки за накладною № РН-0000623 від 26.08.2011 р., тобто відповідач фактично зупинив виконання своїх зобов'язань з поставки пропану до виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати попередньої поставки.

Щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку пропану в кількості 2684 літрів позивачу, відповідач зазначає, що оскільки за змістом претензії позивача № 13-11-36 від 03.02.2012 р. позивач розірвав договір № 10-170 від 23.03.2010 року в односторонньому порядку ще 01.09.2011 р., відповідно підстав для здійснення поставки у відповідача не існувало.

Також відповідач вказує на порушення господарським судом під час розгляду даної справи норм процесуального права.

Крім того, в додаткових поясненнях відповідач наполягає на відсутності у прокурора повноважень на звернення до господарського суду з позовом в інтересах позивача по даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків господарського суду стосовно визначення сторонами ціни договору в розмірі 810000 грн., а також на те, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання щодо поставки на користь позивача всієї обумовленої договором кількості пропану.

Також позивач наполягає на наявності у прокурора права на звернення до господарського суду в інтересах позивача в межах даної справи.

Прокурор надав суду нормативне та правове обґрунтування наявності в нього повноважень на звернення до господарського суду в інтересах позивача в межах даної справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні просять суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 23.03.2010 р. між сторонами по даній справі укладено договір поставки товару.

Згідно з п. 1.1 договору, його предметом є поставка продавцем (відповідачем) пропану скрапленого (далі - товар) на умовах, в кількості, за ціною та якості відповідно до умов цього договору, його оплата та передача покупцеві (позивачу) товару через мережу АЗС, що входить до системи безготівкових розрахунків продавця.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що загальна кількість товару становить 200000 літрів. Кількість товару, отриманого покупцем зазначається у накладних та зібраних відомостях.

Згідно з п. 4.1 договору, орієнтовна ціна договору становить 810000 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.2 договору, істотною його умовою є можливість покупця зменшити обсяг закупівлі від реального фінансування видатків.

В пункті 4.3 договору сторони визначили, що ціна за 1 літр товару за березень 2010 року (включно) становить 4 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ, та з урахуванням 8% знижки -3 грн. 73 коп.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що ціна за товар з квітня 2010 року формується на дату або момент його відпуску і дорівнює ціні реалізації товару на АЗС, що входить в систему безготівкових розрахунків продавця з урахуванням 8% знижки від суми кожного рахунку.

За змістом п. 4.5 договору, продавець здійснює розрахунки з покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку та всіх необхідних документів від продавця. Рахунок виставляється продавцем кожні 10 календарних днів.

В пункті 5.2. договору передбачено, що у разі відмови (невиконання, неналежного виконання) Продавця від виконання договору Покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір. При цьому Продавець сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% (двадцяти процентів) від ціни договору.

Згідно з п. 7.3 договору, він може бути достроково розірваний в односторонньому порядку як продавцем так і покупцем, за умови попередження іншої сторони за 30 календарних днів.

Як зазначає прокурор та позивач, і не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 841561,50 грн.

Як свідчить поданий прокурором позов, в ньому останній зокрема зазначав, що в рамках договору позивачем було перераховано на користь відповідача 841561,50 грн., що на 31561,50 грн. більше, ніж передбачено умовами договору і ці кошти прокурор вважає такими, що отримані відповідачем без належних правових підстав, на них відповідач не поставляв товару, а тому у відповідності до ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Крім того, прокурор вказував, що відповідач порушив умови договору щодо поставки на корить позивача 2684 літрів пропану, припинивши відповідні поставки 27.08.2011 р. На підставі викладеного, та керуючись п. 5.2 договору, прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача 162000 грн. штрафу.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення яким задовольнив позов прокурора в повному обсязі, виходив з того, що відповідач без належних правових підстав утримує належні позивачу грошові кошти; що відповідач порушив умови договору щодо поставки на корить позивача 2684 літрів пропану, в зв'язку з чим, зобов'язаний як здійснити його поставку, так і сплатити на користь позивача штраф в обумовленому договором розмірі.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд встановлюючи фактичні обставини щодо поставки або не поставки товару взагалі проігнорував факт відсутності в матеріалах справи первинних документів, вважаючи правомірними доводи прокурора і позивача з цього приводу, які були обґрунтовані з посиланням не на первинні документи, а на певні розрахунки, що є грубим порушенням з боку суду вимог ст. 32-34 ГПК України. Зазначені обставини свідчать про неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи. Крім того, суд не надав належної правової оцінки існуючим між сторонам правовідносинам в контексті зобов'язань сторін, які містять умови договору, що призвело до безпідставного встановлення відповідачем факту порушення умов договору. Зазначені обставини призвели до прийняття судом неправильного рішення, яке, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції безпідставно вважав встановленим той факт, що умовами договору, зокрема його п. 4.1, передбаченого його ціну в розмірі 810000 грн. і що вона нібито є остаточною.

Зокрема за змістом вказаного пункту договору, дана ціна є орієнтовною. При цьому, за змістом пунктів 4.3 -4.4 договору ціна на товар була визначена сторонами в договорі виключно за березень 2010 р., тоді як в подальшому вона могла змінюватися, і формується на дату або момент його відпуску товару і дорівнює ціні реалізації товару на АЗС.

Тобто, визначена в п. 4.1 договору ціна не є остаточною.

Разом з тим, як свідчать витребувані Харківським апеляційним господарським судом та надані сторонами видаткові накладні (т. 2 а. с. 4-87), за період з 23.03.2010 р. по 23.09.2011 р. на виконання умов договору, відповідачем поставлено позивачу 197315,14 літрів пропану на загальну суму 852941,97 грн.

Вищезазначені видаткові накладні в розумінні ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, містять зміст господарської операції, реквізити сторін, підписи уповноважених осіб та печатки організацій, тобто є належними доказами існування зазначених обставин.

Крім того, обсяг та ціна здійснених позивачем поставок і здійснених відповідачем оплат підтверджено самим позивачем, зокрема в наданому ним на виконання вимог суду розрахунку за договором № 10-170 від 23.03.2012 р.

Крім того, конклюдентні дії сторін, а саме, факт підписання уповноваженими представниками сторін зазначених накладних та скріплення їх печатками підприємств, з визначенням в них ціни на товар свідчать про узгодження та схвалення сторонами факту передачі товару саме за ціною, визначеною у вказаних накладних.

Оскільки відповідач здійснив поставку товару на всю перераховану відповідачем суму в розмірі 841561,50 грн., відповідно підстав вважати, що 31561,50 грн. з цих коштів відповідач утримує без належних правових підстав відсутні. Зазначене є підставою для задоволення апеляційної скарги в цій частині, скасування оскаржуваного судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31561,50 грн., та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в згаданій частині.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктами 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк виконання позивачем зобов'язання з оплати товару визначено п. 4.5 договору, згідно з яким продавець здійснює розрахунки з покупцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку та всіх необхідних документів від продавця. Рахунок виставляється продавцем кожні 10 календарних днів.

Як зазначає позивач, ним було здійснено на користь позивача поставки пропану згідно з видатковими накладними № РН-0000623 від 26.08.2011 р. та № РН-0000635 від 23.09.2011 р. З метою оплати поставок позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури.

Як зазначає відповідач, оплату зазначених поставок позивач не здійснив. Ні позивачем, ні прокурором зазначені обставини належними доказами в межах даної справи не спростовані. Зазначені обставини дають суду підстави вважати факт несплати зазначених поставок з боку позивача доведеним належним чином.

Згідно з п. 5 ст. 692 ЦК України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Зазначене також спростовує висновки господарського суду про порушення відповідачем умов договору щодо поставки на користь позивача 2684 літрів пропану.

Дійсно, згідно умов договору відповідач зобов'язався поставити позивачу 200000 літрів пального. Даний договір не було розірвано у передбаченому даним договором та Законом порядку, як на цьому наголошує відповідач, оскільки жоден з залучених до матеріалів справи листів кожної зі сторін, на які посилається останній, не містить повідомлення про зазначене іншу сторону.

Разом з тим, оскільки позивач не сплатив на користь відповідача отриманий пропан за накладними № РН-0000623 від 26.08.2011 р. та № РН-0000635 від 23.09.2011 р. (в тому числі проігнорував виставлені відповідачем до сплати рахунки-фактури), дії відповідача щодо зупинення поставок є такими, що відповідають вимогам п. 5 ст. 692 ЦК України.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача поставку пропану в кількості 2684 літрів.

За таких обставин, прийняте по даній справі рішення про задоволення позову в зазначеній частині також підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 23.03.2010 р. ні позивачем ні прокурором в межах даної справи не доведений, а дії відповідача відповідають вимогам Закону, підстави для покладення на відповідача штрафних санкцій за таке порушення також відсутні.

За таких обставин, також підлягає скасуванню прийняте по даній справі рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 162000 грн. штрафу з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги прокурора та позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, та доведеністю матеріалами справи правомірності дій відповідача.

При цьому, також не підлягають задоволенню вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно залишення позову без розгляду, зокрема з підстав відсутності у прокурора повноважень на звернення до господарського суду в інтересах позивача в межах даної справи.

Відповідно до п. 5 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Згідно з ч. 1-2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.99 № 1-1/99, щодо тлумачення понять «інтереси держави»та «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»зазначає, що в основі поняття «інтереси держави»завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів прав власності та господарювання тощо.

УДППЗ "Укрпошта", відповідно до положень Статуту (копія у матеріалах справи), є державним унітарним підприємством яке діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, що надавало право прокурору на звернення до господарського суду в інтересах держави в особі зазначеного вище підприємства.

Також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи доводи відповідача щодо порушення господарським судом під час розгляду даної справи процесуальних прав відповідача.

Таким чином, прийняте по даній справі рішення про задоволення позову підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача -частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Суми", м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.09.12 р. по справі № 5021/996/12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.12 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.