Рішення

від 18.12.2012 по справі 13/72(15/6)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

18.12.12

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

18 грудня 2012 р. № 5028/13/72/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Вена",

вул. Толстого, 28, м. Чернігів,14008

Відповідач: Чернігівське обласне територіальне відділення антимонопольного

комітету України, пр. Миру, 49-А, м. Чернігів, 14000

Перша третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські склади

будматеріалів", 14017 м. Чернігів, вул. Жабинського, 11

Друга третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гейзер Чернігів"

14017 м. Чернігів, вул. Щорса, 33

Предмет спору: про визнання недійсним та скасування пунктів рішення

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

Представник позивача: Малишенко О.М. д. 03/01/12 від 03.01.2012

Представник відповідача: Полякова О.П. д. 01-14/1421 від 23.03.2012

Представник 1 третьої особи: не з'явився

Представник 2 третьої особи: не з'явився

Позивачем подано позов про визнання недійсним рішення № 90-рш від 29.11.2011 р. адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в справі № 02-05/90-2011 в частині пунктів 1 та 2 стосовно визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма " Вена " порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, надав додаткові документи.

Представник 1 третьої особи в судове засідання не з'явився. Представник 1 третьої особи надав письмові пояснення, зазначив, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Представник 2 третьої особи в судове засідання не з'явився, позицію в письмовому вигляді не надав.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.Відповідно до ст. 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму, складається з Господарського кодексу України, закону про Антимонопольний комітет України та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України " розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені строки ними строки. Відповідно до ст. 22-1 Закону України " Про Антимонопольний комітет України " суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі по тексту Закон № 2210) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до ст. 257 Господарського кодексу України справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

З приписів ст.60 Закону України ,"Про захист економічної конкуренції " вбачається , що господарські суди розглядають справи щодо оскарження рішень АМКУ та його територіальних відділень шляхом прийняття до розгляду заяви про визнання недійсним рішення. У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції " встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Відповідач в своїй діяльності керується Законами України "Про Антимонопольний комітет України " , в т.ч. п.п.1,2 ч.1 ст.7, ст.12, ст.12 1 , ч.5 ст.14 ,"Про захист економічної конкуренції " , в т.ч. ст.ст. 2,37, Положенням "Про порядок проведення перевірок законодавства про захист економічної конкуренції " , затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України 25.12.2001 року за №182-р та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 року за №139/6427 ( далі по тексту рішення - Положення) та Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції , затвердженими Антимонопольним комітетом України 19.04.94 за №5 із змінами та доповненнями та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6.05.1994 року за №90/299 ( далі за текстом рішення -Правила).

Відповідно до статті 1 Закону N 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону N 2210 узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону N 2210 та пункту 4 частини другої цієї статті антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. При цьому для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Таку ж правову позицію викладено й у пункті 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 N 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Згідно з ч.2 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України. За приписами ч.1 ст. 59 Закону N 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Окрім того, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

З матеріалів справи, наявних та описаних вище повноважень відповідача, вбачається правомірність прийнятого відповідачем рішення в межах та у спосіб встановлений законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого визнано правопорушення позивача та застосовані санкції, визначено, що суб'єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Відповідно до ст. 55 ГК України до суб'єктів господарювання віднесені юридичні особи створені відповідно до ЦК України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку

Таким чином, позивач , в т.ч. з урахуванням наявного в матеріалах справи Статуту з відміткою про реєстрацію, є суб'єктом господарювання в розумінні вищенаведених норм права.

Таким чином, при встановленні факту правопорушення суб'єктом господарювання ( позивачем по справі), відповідач правомірно застосував приписи Закону України «Про захист економічної конкуренції», що не суперечить приписам ГК України.

Суд при здійсненні розгляду справи зауважує, що господарські суди у розгляді таких справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, не перебираючи при цьому на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК України. (підпункт 15.5 пункту 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Розпорядженням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2011 р. № 90-2011/1-р розпочато розгляд справи 02-05/90-2011 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Вена», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські склади будматеріалів», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гейзер Чернігів»порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю Любецьким психоневрологічним інтернатом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації дизеля-генератора шляхом усунення конкуренції між учасниками тендеру.

На підставі ст. 17, 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ТОВ «Фірма «Вена», ТОВ «Українські складі будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»відповідачем було направлено вимогу № 01-14/4120 від 29.09.2011 р. про надання інформації в п'ятиденний термін дня отримання вимоги.

Позивач надав відповідь № 05/10-11 від 05.10.2011 р. на вимогу № 01-14/4120 від 29.09.2011 р. та зазначив, що вимога ним отримана 30.09.2011 р.

На підставі ст. 17, 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ТОВ «Фірма «Вена», ТОВ «Українські складі будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»відповідачем було направлено вимогу № 01-14/4322 від 13.10.2011 р. про надання інформації в п'ятиденний термін дня отримання вимоги.

Позивач надав відповідь № 18/10-11 від 18.10.2011 р. на вимогу від 13.10.2011 р. та зазначив про її отримання ним 14.10.2011 р.

На підставі ст. 17, 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ТОВ «Фірма «Вена», ТОВ «Українські складі будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»відповідачем було направлено вимогу № 01-14/4534 від 20.10.2011 р. про надання інформації в п'ятиденний термін дня отримання вимоги.

Позивач на вимогу № 01-14/4534 від 20.10.2011 р. надав відповідь № 27/10-11 від 27.10.2011 р. та зазначив, що вимога ним отримана 25.10.2011 р.

Загальним відділом надано подання з попередніми висновками від 15.11.2011 р. у справі 02-05/90-2011 голові адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким запропоновано прийняти рішення, яким визнати, що ТОВ «Фірма Вена», ТОВ «Українські склади будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»вчинили порушення передбачене п. 1 ст. 50, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів при закупівлі Любецьким психоневрологічним інтернатом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської ОДА дизеля-генератора шляхом усунення конкуренції між учасниками тендеру; накласти на ТОВ «Фірма Вена», ТОВ «Українські склади будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»штраф відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.11.2011 р. № 90-рш по справі 02-05/90-2011 визнано, що ТОВ «Фірма Вена», ТОВ «Українські склади будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів при закупівлі Любецьким психоневрогологічним інтернатом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської ОДА дизеля-генератора шляхом усунення конкуренції між учасниками тендеру. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»накладено штраф на ТОВ «Фірма «Вена»у розмірі 68000 грн., ТОВ «Українські склади будматеріалів»у розмірі 15000 грн., ТОВ «Гейзер Чернігів»у розмірі 7000 грн. Зобов'язано ТОВ «Фірма Вена», ТОВ «Українські склади будматеріалів», ТОВ «Гейзер Чернігів»в подальшому при здійсненні господарської діяльності дотримуватись вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішення від 29.11.2011 р. було вручено позивачу по справі 05.12.2011 р. (копія поштового повідомлення № 14723112) та пояснено про стягнення пені за прострочення сплати штрафу відповідно до п. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції " .

З тексту рішення та матеріалів справи вбачається встановлення відповідачем та підтвердження доказами наступних фактів:

надання позивачем та ТОВ «Гейзер Чернігів» цінових пропозицій у табличній формі, при тому, що замовником тендеру не вимагалось певної форми за якою необхідно було надати цінову пропозицію;

отримання учасниками довідки ДПІ в м. Чернігів в один день, а саме 08.07.2010 року, довідки містять послідовні номери, тобто довідки отримані одночасно;

позивачем та учасниками тендеру (ТОВ «Гейзер Чернігів», ТОВ «Українські склади будматеріалів») з ціновою пропозицією разом надані листи від 01.01.2010 року, відповідно до якого кожен з учасників є офіційним дилером компанії ТОВ «Далкагіран компресор Україна», який є представником в Україні заводу «Далкагіран компресор»і уповноважена представляти інтереси заводу на території України в частині продажу та обслуговування асортименту генераторного обладнання, окрім того разом надані примірники дилерського договору від 01.01.2010 року, відповідно до якого кожен з учасників тендеру є офіційним дилером в Чернігівській області ТОВ «Далкагіран компресор Україна»й всі договори укладені одночасно 01.01.02010 року та номери у позивача та ТОВ «Українські склади будматеріалів»мають однаковий номер 0101/2010 а у ТОВ «Гейзер Чернігів»наступний номер 0102/2010;

відсутності у всіх учасників тендеру примірників договору з ТОВ «Далкагіран компресор Україна», які пояснили що примірники не збереглися, в той час, як зазначає відповідач, про дію договору до 31.12.2011 року;

родинних зв'язків між Шуляк Юрієм Вікторовичем (один із засновників позивача) та Шуляк Володимиром Вікторовичем (засновник ТОВ «Гейзер Чернігів»), які є рідними братами, в зв'язку з чим відповідачем здійснено висновок про пов'язаність фізичних осіб;

отримання від учасників тендеру на вимоги відділення (відповідача) відповідей схожих за формою надання, дублювання кожного окремого пункту вимоги та аналогічного по змісту відповідей.

В оспорюваному рішенні зазначено, що вище перелічені дії учасників тендеру свідчать про наявність погодженої конкурентної поведінки, усунення самостійності у поведінці учасників, узгодженості їх дій щодо підготовки та подання тендерних пропозицій, що свідчить про домовленість учасників які ставлять заздалегідь свої пропозиції в нерівне становище, надаючи стати переможцем позивачу у справі.

В процесі розгляду справи , відповідачем надано лист ДПІ у м. Чернігів № 11388/10/19-1 від 02.11.2012 року, відповідно до якого зазначено про подані заяви та про отримання довідок про відсутність заборгованості з податків і зборів по підприємствах заява ТОВ «Гейзер Чернігів» без номера від 05.07.2010 року відповідь ДПІ за № 8844/10/24-123 від 08.07.2010 року, по ТОВ «Українські склади будматеріалів»заява без номера від 05.07.2010 року відповідь ДПІ за № 8845/10/24-123 від 08.07.2010 року. Окрім того, в листі № 11388/10/19-1 від 02.11.2012 року зазначено, що по ТОВ «Вена»в ДПІ у м. Чернігів зареєстрована заява платника податків №12166/10 від 30.06.2010 року, але довідка про відсутність заборгованості з податків і зборів не видавалась в зв'язку з наявністю податкового боргу. Наведене підтверджено копіями листів позивача №12166/10 від 30.06.2010 року, копією відповіді ДПІ у м. Чернігів від 21.07.2010 року за №8466/10/24-123, відповідно до якої вбачається зазначення про наявність у позивача податкового боргу на суму 1 054 207,83 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при формуванні документів як учасника закупівель було надано документ замовнику закупівель про відсутність податкової заборгованості, який не відповідає дійсності.

В процесі розгляду справи відповідач пояснив, що довідки ДПІ щодо відсутності податкової заборгованості ТОВ «Гейзер Чернігів» та ТОВ «Українські склади будматеріалів»отримано одночасно однією й тією ж особою Гуменюк І.В., пов'язаність фізичних осіб (рідних братів Шуляк Ю.В. та Шуляк В.В. які є засновниками господарюючих суб'єктів учасник закупівель ) та контроль полягає, в т.ч. в одночасному укладенні договорів з ТОВ «Далкагіран компресор Україна»яке мало можливість на час проведення тендеру (закупівлі) визначати умови господарської діяльності учасників в частині постачання обладнання торгівельної марки Далкагіран на певній території в межах Чернігівської області, обмін інформацією між учасниками при підготовці та формуванні цінових пропозицій для участі у тендері. Додатковим підтвердження узгодженості дій учасників, відповідач визначає факт незбереження договорів постачанні компресорів у всіх учасників, відсутність у всіх учасників відомостей про особу яка отримала запит цінових пропозицій та надала цінову пропозицію.

Окрім того, суд зауважує на тому, що наявність у учасників закупівлі господарських зобов'язань, що виникли з договорів з ТОВ «Далкагіран компресор Україна», умови яких є тотожними, передбачає усвідомлення суб'єктами господарювання можливих наслідків виконання ними відповідних договорів (угод) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Приймаючи рішення, суд враховує ту обставину, що відповідач застосовує термін контроль не в розумінні ст.1 Закону №2210, а як оцінку сукупних дій учасників тендеру.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідачем доведено однотипне і синхронне (одночасне) вчинення учасниками закупівлі дій, паралельної поведінки цих учасників, що свідчить про відсутність самостійності та змагальності в діях учасників та як наслідок такі дії направлені на спотворення процедури запиту цінових пропозицій та результату проведеного тендеру, про що викладені у оспорюваному рішенні факти та докази, що відповідає кваліфікації узгоджених дій за приписами ст..5 Закону №2210 та антиконкурентними узгодженими діями у розумінні п.4 ч.2 ст.6 цього ж Закону № 2210 .

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, відповідно до ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, правовий аналіз норм процесуального законодавства свідчить про те, що законодавчо визначено обов'язок доказування обох сторін. Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки, зазначені по тексту оспорюваного рішення, та факти, позивач належними та допустимими доказами не спростував.

З огляду на наведене , з урахуванням виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, відповідач в оспорюваному рішенні правомірно встановив протиправну узгоджену поведінку позивача іншими учасниками закупівель з посиланням на: надання зазначеними учасниками тендера пропозицій однакового зовнішнього вигляду та оформлення; одночасне (протягом одного дня) звернення до податкової інспекції за отриманням і фактичним отриманням необхідних довідок, окрім того, в процесі розгляду справи встановлено отримання довідок ДПІ однією особою, подання позивачем невідповідних документів щодо відсутності заборгованості з податків, що не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, а тому прийняття відповідачем оспорюваного рішення здійснено у межах наданих йому повноважень, при повному з'ясування обставин, які мають значення для справи; з доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; зроблені відповідні висновки, викладені у рішенні, обставинам справи; без порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а тому відсутні передбачені ст..59 Закону N 2210 підстави для визнання його недійсним.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що сукупність встановлених відповідачем обставин, а також адекватність його висновків та правомірність дій за цими обставинами при прийнятті оспорюваного рішення, правомірність кваліфікації правопорушення позивача та застосованого до нього штрафу, свідчать про відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому в позові має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст.3,4,7,12,12-1,16,22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст..ст.2,3,4,12,13, 50, 51, 52,59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Положенням "Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України", ст.ст. 22,33,49,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повний текст складено 24 грудня 2012 року

Суддя І.А.Фетисова