Постанова

від 25.12.2012 по справі 18/331

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.12.12 Справа № 18/331

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Костів Т.С.

Желік М.Б.

при секретарі судового засідання Кришталь М.

за участю представників сторін:

від апелянта- ОСОБА_4

від ТзОВ «Гостинець» - не з»явився

від підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Івано- Франківській області - не з»явився

від Першої Івано- Франківської державної нотаріальної контори - не з»явився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Івано- Франківської області від 30.08.12

у справі № 18/331

за заявою ТзОВ «Гостинець» про роз'яснення ухвали господарського суду Івано- Франківської області від 14.08.12 щодо змісту її виконання стронами по справі № 18/331

до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Івано- Франківській області

за участю третьої особи - Першої Івано- Франківської державної нотаріальної контори

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20 , 22 ГПК України .

Встановив:

30 серпня 2012 року господарський суд Івано-Франківської області розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець»про роз'яснення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2012 року по справі № 18/331, прийняв ухвалу, якою задоволив дану заяву та роз'яснив ухвалу суду від 14.08.12 щодо змісту її виконання у наступний спосіб: «Оскільки ТОВ «Гостинець»є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 площею 1302,1 кв.м. дії Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське ОБТІ»про реєстрацію права власності ТОВ Гостинець»та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 від 01.04.2011 року виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними. За таких обставин, Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське ОБТІ»не вправі надалі вчиняти будь-яких дій щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, площею 1302,1 кв.м. на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 від 28.09.1995 року, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року, якою встановлено порядок примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331».

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою у якій просить Львівський апеляційний господарський суд відновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Івано- Франківської області від 30.08.12 р. та прийняти нову ухвалу, якою відмовити ТзОВ «Гостинець»у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали від 14.08.12 р. по справі № 18/331.

В обґрунтування вимог про відновлення строку на апеляційне оскарження та права на подання апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2004 року по справі № 18/331 задоволено позов ТОВ «Гостинець»до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, третя особа на стороні відповідача - Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, визнано недійсним дублікат договору купівлі- продажу № ІД-910 від 28 січня 1995 року, виданого Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 28 січня 2004 року по реєстру № 6-185, що зареєстрований Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 13.02.2004 року за № 454/2 та реєстраційним № 4376025 та зобов'язано Івано- Франківське обласне бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу № ІД-910 та відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу станом на 13.02.2004 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2004 року вищезазначене рішення суду першої інстанції частково змінено, а саме, в абзаці першому резулятивної частини рішення слова «визнати недійсним дублікат договору замінено на слова «визнати неправомірною видачу дублікату договору». В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2005 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2004 року скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Учасниками судового спору в даній справі № 18/331 було ЗАТ «Світлиця»правонаступником якого в подальшому стало ТОВ «Гостинець», Івано-Франківське ОБТІ та Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора.

В подальшому, 30 серпня 2012 року господарський суд Івано-Франківської області у справі № 18/331 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець»про роз'яснення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2012 року, прийняв ухвалу, якою задоволив дану заяву та роз'яснив вищезазначену ухвалу щодо змісту її виконання у наступний спосіб: «Оскільки ТОВ «Гостинець»є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 площею 1302,1 кв.м. дії Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське ОБТІ»про реєстрацію права власності ТОВ Гостинець»та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 від 01.04.2011 року виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними. За таких обставин, Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське ОБТІ»не вправі надалі вчиняти будь-яких дій щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, площею 1302,1 кв.м. на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № ІД-910 від 28.09.1995 року, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року, якою встановлено порядок примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331».

При цьому, господарський суд Івано-Франківської області не залучав ОСОБА_2 до розгляду вказаної справи і прийняв оскаржувану ухвалу без його участі.

Згідно доводів апелянта, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.12 по справі № К/9991/95103/11 , якою залишено в силі постанову Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.11 та якою зобов'язано Івано-Франківсььке ОБТІ скасувати реєстраційні записи про право власності за ТОВ «Гостинець»на приміщення по АДРЕСА_1, тим самим підтверджено право власності на спірне майно за ОСОБА_2, яке він 13.02.2004 року придбав за договором купівлі-продажу, і право власності якого було підтверджено в судовому порядку при розгляді справи за № 7/94.

Відповідно до п. 35 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29 вересня 2009 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»Вищим господарським судом було взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 26 вересня 2006 у справі N 22/401-05-10793 згідно із якою: стаття 129 Конституції України визначає як одні з основних засад судочинства законність і забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 01.11.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії; ; - оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі, вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Розглянувши доводи апелянта викладені у клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження та з врахуванням тієї обставини, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі, колегія суддів вважає, що наявні усі правові підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2012 року.

Щодо суті апеляційних вимог, то останні апелянт обґрунтовує тим, що 13 лютого 2004 року, ОСОБА_2 придбав у Закритого акціонерного товариства «Світлиця»за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

На підставі даного договору 16 лютого 2004 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказаний об'єкт Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, про що цього числа видано витяг про реєстрацію права власності.

В подальшому, 09 вересня 2004 року господарським судом Івано-Франківської області у справі № 18/331 було прийнято рішення за позовом ТОВ «Гостинець», як правонаступника ЗАТ «Світлиця»до Івано-Франківського ОБТІ та першої нотаріальної кантори, яким було скасовано дублікат договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 № 1Д-910 від 28.09.1995 року.

Апелянт зазначає, що оскільки предметом розгляду у вказаній справі не був договір купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Гостинець»і рішення суду у справі № 18/331 не впливало на законність укладеного даного договору, а правовим наслідком прийняття такого рішення не було оскарження права власності апелянта на ці приміщення, то ОСОБА_2 як власника цих приміщень до розгляду справи № 18/331 у 2004 році залучено не було.

Крім того, апелянт зазначає, що у 2007 році після того як він протягом 3 років володів приміщеннями по АДРЕСА_1 і був зареєстрований їх власником, одним із акціонерів ЗАТ «Світлиця», договір купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року було оскаржено в судовому порядку, за наслідком чого господарським судом Івано-Франківської області 04 травня 2007 року у справі № 7/94 було прийняте рішення про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу. Дане рішення у справі № 7/94 було залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 12 лютого 2008 року.

Зазначена обставина дала можливість Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостинець»як правонаступнику ЗАТ «Світлиця»звернутися до господарського суду Івано- Франківської області із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/331 від 09 вересня 2004 року.

За наслідком розгляду такої заяви, господарським судом Івано-Франківської області 12 червня 2008 року було прийнято ухвалу про задоволення заяви ТОВ «Гостинець»та про встановлення прядку виконання рішення суду від 09 вересня 2004 року у справі № 18/331. Зокрема, господарським судом було зазначено, що Обласному бюро технічної інвентаризації, як відповідачу і боржнику по справі, необхідно зареєструвати право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 за власником - ТзОВ «Гостинець» на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 від 28.09.1995 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2004 року у справі № 18/331.

Дана ухвала суду була виконана Івано-Франківським ОБТІ 17 квітня 2009 року, про що ТОВ «Гостинець»видано витяг про реєстрацію права власності.

В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що 26 січня 2010 року при перегляді справи № 7/94 за ново виявленими обставинами за заявою ОСОБА_2, Львівським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі № 7/94-6/84, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд за ново виявленими обставинами рішення задоволено, а в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, укладеного між ЗАТ «Світлиця»та ОСОБА_2, відмовлено повністю.

Окрім того, 04 лютого 2010 року, цим же судом було прийнято ухвалу про роз'яснення постанови від 26 січня 2010 року, якою роз»яснено , що в результаті скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2007 року, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, підлягає відновленню право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, яке він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року.

На підставі вище згаданої ухвали від 04.02.10, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації відновило реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, про що було вчинено запис в Єдиному Реєстрі прав.

02.12.10 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинець»звернулося до господарського суду Івано-Франківської області у справі № 18/331 із скаргою про визнання недійсною постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 15.04.11 про закінчення виконавчого провадження та із вимогою виконати рішення суду від 09 вересня 2004 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року, заяву ТОВ «Гостинець»було задоволено, скасовано постанову ВДВС про закінчення виконавчого провадження та зобов'язано підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відновити провадження та виконати рішення суду від 09 вересня 2004 року та ухвалу від 12 червня 2008 року у справі № 18/331.

01 квітня 2011 року, Івано-Франківське ОБТІ виконало ухвалу господарського суду від 17 грудня 2010 року, яким його було зобов'язано виконати рішення суду від 09 вересня 2004 року та ухвалу від 12 червня 2008 року у справі № 18/331. Внаслідок таких дій Івано-Франківського ОБТІ, було заново зареєстровано право власності за ТОВ «Гостинець»на приміщення по АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 09 вересня 2004 року та ухвали від 12 червня 2008 року у справі № 18/331, при цьому скасовано реєстраційний запис про реєстрацію права власності на дані приміщення за ОСОБА_2

Такі дії Івано- Франківського ОБТІ, були оскаржені ОСОБА_2 до окружного адміністративного суду, за результатами чого визнано неправомірними дії Івано-Франківського ОБТІ по здійсненню реєстраційного запису про право власності за ТОВ «Гостинець», зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстраційний запис про право власності за ТОВ «Гостинець»зроблений 01 квітня 2012 року та зобов'язано відновити запис про право власності на спірні приміщення за ОСОБА_2 Такі висновки суду першої інстанції підтримані постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.12 у справі № К/9991/95103/11.

Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали від 30.08.12, суд першої інстанції в порушення ст.. 89 ГПК України, роз'яснюючи ухвалу від 14.08.12 змінив її зміст, а саме визнав правомірними дії Івано-Франківського ОБТІ по реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ «Гостинець» та заборонив Івано-Франківському ОБТІ вчиняти дії по скасуванню таких реєстраційних записів.

Враховуючи вище наведені обставини, апелянт вважає, що є всі правові підстави для задоволення його апеляційних вимог щодо скасування ухвали господарського суду Івано- Франківської області від 14.08.12.

В судовому засіданні, представник апелянта підтримав доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представники ТзОВ «Гостинець», БТІ та нотаріальної контори, явки в судове засідання не забезпечили, поважності причин неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши доводи апелянта, дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне:

Ухвалою господарського суду Івано- Франківської області від 30.08.12 по справі № 18/331 задоволено заяву ТзОВ «Гостинець» про роз'яснення ухвали суду від 14.08.12 щодо змісту її виконання, зокрема роз'яснено у наступний спосіб: «Оскільки ТОВ «Гостинець»є дійсним власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 площею 1302,1 кв.м. дії Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське ОБТІ»про реєстрацію права власності ТОВ Гостинець»та видачу витягу про державну реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 від 01.04.2011 року виконані в примусовому порядку і визнані господарськими судами правомірними. За таких обставин, Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське ОБТІ»не вправі надалі вчиняти будь-яких дій щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, площею 1302,1 кв.м. на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 від 28.09.1995 року, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року, якою встановлено порядок примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331».

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

Згідно ч. 2 ст. 89 ГПК України, подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду оскаржуються ухвали про роз'яснення або відмову у роз'ясненні рішення, ухвали.

У відповідності до Постанови Вищого господарського суду України № 3 від 23 березня 2012 року, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Згідно п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України, у справі N 11-рп/2012, від 25.04.2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року№11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27 січня 2010 року № З-рп/2010 , згідно з якою положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

А відтак з огляду на правову позицію Конституційного Суду України, та відсутність прямої заборони у ст..ст. 91, 106 ГПК України, та з урахуванням доводів апелянта викладених у клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги, у ОСОБА_2 наявне процесуальне право на подання апеляційної скарги на ухвалу від 30.08.12.

Щодо змісту роз'яснення викладеного господарським судом Івано- Франківської області в мотивувальній та резолютивній частині ухвали від 30.08.12, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визнаючи правомірними дії Івано-Франківського ОБТІ по реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ «Гостинець» та забороняючи Івано-Франківському ОБТІ вчиняти дії по скасуванню таких реєстраційних записів, в порушення ст.. 89 ГПК України змінив зміст ухвали від 14.08.12, якою відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Гостинець»щодо скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Івано- Франківській області .

Як вбачається із мотивувальної частини ухвали від 14.08.12 та резолютивної частини ухвали від 30.08.12, суд надаючи оцінку щодо дотримання порядку здійснення реєстраційних дій, вийшов за межі повноважень наданих ГПК України при розгляді заяв про скасування актів винесених органами державної виконавчої служби, зокрема, констатував той факт, що власником приміщення по АДРЕСА_1 є ТзОВ «Гостинець»та безпідставно заборонив ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»надалі вчиняти будь-які дії щодо скасування реєстраційних записів про реєстрацію права власності ТОВ «Гостинець»на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, площею 1302,1 кв.м. на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 від 28.09.1995 року, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331 та ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року, якою встановлено порядок примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі № 18/331.

Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що відносини, пов'язані з оформленням права власності, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Цивільного кодексу України , Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (із змінами та доповненнями), та наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 року №7/5 , зареєстрованим в Мін'юсті 18.02.2002р. за №157/6445 (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до частини 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" , державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Згідно п. 3.9. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445) (зі змінами і доповненнями), встановлено, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, крім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Виходячи з положень п. 3.9, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»від 07.02.2002 року №7/5 (на момент вчинення оскаржуваних дій), у БТІ не було законних підстав та повноважень для проведення скасування попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно.

В ухвалі від 29.05.12, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку, «що БТІ вносячи до реєстру запис щодо реєстрації права власності на приміщення по вул.. Шашкевича, 6 у м. Івано- Франківську за ТОВ «Гостинець» та скасовуючи такий запис в Реєстрі щодо права власності на ці приміщення за ОСОБА_2 яке було за ним відновлено у лютому 2010 року, діяло всупереч не скасованих рішень господарського суду по справі № 7/94-6/84, якими було підтверджено право власності на цей об'єкт за ОСОБА_2

Зокрема, згідно рішення суду від 09.09.2004 року, Івано-Франківське ОБТІ повинно було відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу № ІД-910 станом на 13.02.2004 року.

Також, згідно ухвали суду по справі № 18/331 від 12.06.2008 року, встановлено порядок виконання рішення суду від 09.09.2004 року, зазначено, зокрема, що відповідно до п. 3.9. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002 року № 7/5 при переході права власності на нерухоме майно підстава - рішення суду у справі № 18/331 (від 09.09.2004 р) реєстратору необхідно скасувати всі попередні записи щодо права власності на це майно. Дата 13.02.2004 року -є датою відновлення права власності на це майно. Натомість, Івано-Франківське ОБТІ всупереч вказаному рішенню суду відновило право власності станом на 01 квітня 2011 року, при цьому скасувало не попередні записи які були вчинені до 09.09.2004 року, як зазначалося в ухвалі, а скасувало запис який був вчинений у 2010 році по реєстрацію права власності на приміщення за ОСОБА_2 на підставі рішення суду».

Відповідно до ст.. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно науково -практичного коментаря до ст.. 35 ГПК України, коментована стаття не визначає як такі, що не підлягають доказуванню, обставини, викладені в судових актах адміністративних судів у справах адміністративної юрисдикції. Така прогалина пояснюється тим, що справи, які зараз відповідно до Кодексу адміністративного судочинства як справи адміністративної юрисдикції розглядаються в адміністративних судах, до введення в дію Кодексу адміністративного судочинства розглядалися господарськими та цивільними судами. Тому такі справи не виокремлювалися. Тому уявляється, що рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.

Згідно ч. 2 ст. 89 ГПК України, подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Як вбачається із заяви поданої ТзОВ «Гостинець»(арк.. спр. 51, том 6), товариство просило у відповідності до статті 89 ГПК України, надати роз'яснення щодо змісту виконання ухвали господарського суду Івано- Франківської області від 14.08.12 по справі № 18/331, її сторонами.

В матеріалах справи наявна постанова від 15.04.11 про закінчення виконавчого провадження ухвали господарського суду Івано- Франківської області від 12.06. 08 по справі №18/331, якою за результатами розгляду заяви ТзОВ «Гостинець»було встановлено порядок виконання рішення суду від 09.09.04 по справі № 18/331.

Ухвалою від 14 серпня 2012 року господарським судом Івано-Франківської області було відмовлено ТОВ «Гостинець»у задоволені його скарги на дії ДВС Івано-Франківської області.

Тобто, ухвала про відмову у задоволені скарги на дії ДВС від 14 серпня 2012 року взагалі не підлягала будь-якому виконанню, а тому роз'яснення такої ухвали взагалі суперечить і не відповідає вимогам статті 89 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вище досліджені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, про порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 89 ГПК України, а відтак керуючись ст.ст. 101- 106 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 04.12.2012 року по справі № 18/331, задоволити .

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2012 року у справі № 18/331, скасувати, в задоволенні заяви ТзОВ «Гостинець»про роз'яснення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.12 року по справі № 18/331 щодо змісту її виконання сторонами, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повна постанова складена 25.12.12

Головуючий суддя Малех І.Б.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.