Постанова

від 25.12.2012 по справі 5006/5/34б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5006/5/34б/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у справі господарського суду№ 5006/5/34Б/2012 Донецької області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрупп-Інвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Азовелектросталь" про банкрутство, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрупп-Інвест" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовелектросталь" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 21.05.2012 (суддя Чорненька І.К.) визнано банкрутом відсутнього боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовелектросталь", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігрупп-Інвест", якого зобов'язано письмово повідомити про визнання боржн6ика банкрутом усіх відомих йому кредиторів, по закінченню ліквідаційної процедури надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.07.2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Азовелектросталь", ліквідовано юридичну особу ТОВ "Азовелектросталь", припинено провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. -головуючий, Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 та ухвалу господарського суду Донецької області від 09.07.2012 залишити без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Калінінському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову та ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення судами вимог ст. 43 ГПК України в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Порушення своїх прав інспекція вбачає в тому, що "при ліквідації платника інспекція позбавлена можливості провести перевірку платника податків та здійснювати покладені Податковим кодексом України, відповідно до ст. 20 ПКУ права органів державної податкової служби".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Так, заборгованість перед ініціюючим кредитором ТОВ "Юнігрупп-Інвест" у сумі 501 000 грн. підтверджена простим векселем Серія АА № 2300605 від 01.12.2011. виданим зі строком погашення "за пред'явленням". У зв'язку з відсутністю оплати вказаного векселя було вчинено протест про неоплату векселя від 16.03.2012 №1407 та виданий виконавчий напис нотаріуса № 1408 від 16.03.2012. Постановою ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 22.03.2012. відкрито виконавче провадження.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2012 № 13723001, в якій містяться відомості про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Таким чином, відомості щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені та приймаються судом до уваги як належні докази.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 6 ст. 3 1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно зі ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 ст. 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з частиною 5 статті 52 подати свої грошові вимоги. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов'язків буде встановлення заставних, конкурсних кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаної постанови про визнання боржника банкрутом ліквідатором подано на затвердження суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута, які ухвалою суду від 09.07.2012 були затверджені.

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що ліквідатор належним чином вжив усіх необхідних заходів для розшуку майна та коштів ТОВ "Азовелектросталь ", в результаті яких майна та активів банкрута не виявлено, в зв'язку з чим вимоги кредиторів залишились непогашеними.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами, долученими ліквідатором до матеріалів справи із звітом ліквідатора про проведену роботу (а.с. 50-78). Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором була проведена робота по виявленню можливих кредиторів, для чого відповідні листи були направлені в орган державної податкової служби, Фонди загальнообов'язкового державного страхування, Управління Пенсійного Фонду України, державну службу зайнятості, а також орган державної виконавчої служби.

Так, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька повідомила ліквідатора про податковий борг у сумі 1 124,28 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 02.04.2012 з боржника -ТОВ "Азовелектросталь " стягнуто 50280,00 грн. виконавчого збору.

На всі інші запити були отримані відповіді, що заборгованості немає.

Таким чином, за результатами проведення ліквідаційної процедури ліквідатором до реєстру вимог кредиторів також були включені вимоги ініціюючого кредитора, Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку та ДПІ у Калінінському районі м.Донецька.

Також ліквідатором була проведена робота щодо виявлення товарно-матеріальних цінностей та інших активів, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського володіння, розрахункових рахунків боржника та грошових коштів на них.

Так, відповідно до отриманої інформації ДПІ у Калінінському районі м.Києва у підприємства -банкрута відкритих поточних рахунків не має. Крім того, з метою виявлення активів боржника ліквідатором було направлено відповідні запити. На підставі одержаних відповідей було підтверджено відсутність у боржника майнових активів, які могли бути включені до ліквідаційної маси, відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, цінні папери, земельні ділянки.

Тобто, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Азовелектросталь " не в змозі задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які дослідивши звіт ліквідатора боржника, визнали його повним, виваженим, а дії ліквідатора такими, що здійснені у межах та відповідності до приписів ст.ст. 31, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому дійшли обґрунтованого висновку про його затвердження ухвалою від 09.07.2012.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 21.05.2012, якою відкрито ліквідаційну процедуру боржника, позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків та, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

Так, матеріали справи підтверджено, що скаржник був обізнаний про факт ліквідації боржника та мав достатньо часу для здійснення податкової перевірки боржника з метою заявлення до нього додаткових грошових вимог. При цьому, посилання на неможливість проведення податкової перевірки у зв'язку з відсутністю фінансово-господарської документації банкрута колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України на підтвердження вжиття ДПІ усіх необхідних та можливих заходів для проведення позапланової перевірки банкрута, в т.ч. оскарження неправомірних дій ліквідатора щодо відмови у проведенні перевірки до суду, проведення перевірки непрямими методами шляхом дослідження через банк фінансових операцій банкрута з іншими господарюючими суб'єктами та інше.

Враховуючи, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута, отже виконав всі вимоги Закону про банкрутство, а також те, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови та ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Кіровському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у справі № 5006/5/34Б/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.