Постанова

від 25.12.2012 по справі 5006/27/67б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5006/27/67б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Кіровському районі міста Донецька Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі господарського суду№ 5006/27/67б/2012 Донецької області за заявоюТОВ "Бурано" до ТОВ "Гестум" про визнання банкрутом за відсутності явки у судове засідання учасників провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2012 року порушено провадження у справі №5006/27/67б/2012 про банкрутство ТОВ "Гестум" (далі -боржника) за заявою ТОВ "Бурано" (далі -ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (а.с. 1).

Постановою господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 2 місяці до 21.07.2012 року, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру у відповідності з вимогами чинного законодавства, по закінченні якої подати до суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута (а.с. 27).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2012 року (суддя Тарапата С.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу -ТОВ "Гестум", провадження у справі №5006/27/67б/2012 припинено (а.с. 58) .

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Кіровському районі міста Донецька (далі -скаржник) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.09.2012 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржником зазначено про недоведення ініціюючим кредитором наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді -Мартюхіної Н.О., суддів: Азарова З.П., Кододова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 06.07.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 залишено без змін (а.с. 79-83) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 31.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.09.2012 року про ліквідацію боржника, провадження у справі №5006/27/67б/2012 припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 13, 23, 25, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 2, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статті 36 Податкового кодексу України та статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 31.10.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами) , однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отож, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи Довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про прості і переказні векселі, простий вексель -це цінний папір, який містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Відповідно до статті 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про банкрутство платника податків органи державної податкової служби, згідно з приписами підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, вправі проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Згідно зі статтею 25 Закону, з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс , до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 10 000 грн., що виникла за простим векселем серії АА №2300992, складеним 03.08.2011 року ТОВ "Гестум", опротестованим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 11.04.2012 року за реєстром №2029, з видачею нотаріусом Донецького міського нотаріального округу виконавчого напису за реєстром №2030 від 11.04.2012 року про стягнення з векселедавця-боржника на користь векселедержателя-ініціюючого кредитора плати в розмірі 10 000 грн., а також витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 500 грн., на підставі якого було порушено виконавче провадження Постановою відділу ДВС Кіровського районного управління юстиції у місті Донецьку від 07.05.2012 року (а.с. 9, 37 -39).

Також суди попередніх інстанцій встановили відсутність боржника за місцезнаходженням, що підтверджується записом №12661430002037580 від 12.01.2012 року у довідці з ЄДРПУО серії АЗ №073547-073548 станом на 26.04.2012 року, та дійшли висновку про наявність однієї з підстав для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону (а.с. 13-14).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови про визнання боржника банкрутом від 21.05.2012 року ліквідатором були здійснені заходи щодо виявлення потенційних кредиторів шляхом направлення відповідних запитів, зокрема до ДПІ у Кіровському районі міста Донецька Донецької області, з відповідей яких вбачається відсутність у боржника заборгованості перед цими органами (а.с. 31, 33, 40, 41, 42).

Відтак, як було встановлено судами, ліквідатором боржника складено та подано на затвердження до суду, як додаток до звіту ліквідатора, реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено єдині грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 10 500 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (а.с. 30).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором боржника проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно з реєстрами заборон рухомого та нерухомого майна та виявлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (земельних ділянок, транспортних засобів, спецтехніки) відповідно до довідок реєстраційних органів за місцезнаходженням банкрута (а.с. 43, 44, 45, 46).

Отже, з огляду на те, що за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна для здійснення статутної діяльності та відсутні активи, що можуть бути спрямовані на погашення кредиторської заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу і ліквідації боржника як юридичної особи та припинення провадження у справі, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний господарський суд спростував доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що вексель не є достатнім доказом фактичного здійснення господарської операції боржником, зазначивши, що акт приймання-передачі векселя, який міститься в матеріалах справи, згідно з приписами законодавства про бухгалтерський облік в Україні, належить до первинних документів, тому містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (а.с. 6).

Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкової інспекції щодо позбавлення її права провести документальну позапланову перевірку боржника на предмет додержання ним приписів податкового законодавства у зв'язку з визнанням його банкрутом та введенням ліквідаційної процедури, оскільки матеріалами справи не підтверджується звернення скаржника до ліквідатора чи до керівника боржника зі запитом про надання інформації, необхідної для проведення такої перевірки, тоді як здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні податкової перевірки суб'єкта господарювання щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та не доводить порушення прав податкового органу на проведення такої перевірки згідно з приписами податкового законодавства, який був обізнаний про ліквідацію боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність визнання банкрутом відсутнього боржника і повноту дій ліквідатора, здійснених в ході ліквідаційної процедури.

З огляду на встановлене судами попередніх інстанцій, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про безпідставність введення ліквідаційної процедури щодо боржника з огляду на обов'язкове проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків у разі порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки скаржника було повідомлено про порушення провадження у справі про банкрутство, а також, погоджується з висновком апеляційного суду про те, що до моменту винесення судом ухвали про завершення ліквідаційної процедури та припинення провадження у справі у скаржника було достатньо часу для проведення такої перевірки при належному виконанні посадовими особами податкового органу своїх обов'язків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в будь-якому випадку відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно з нормами податкового законодавства.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника, який відповідно до частини 1 статті 25 Закону з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, та провести позапланову перевірку господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати документи для проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі №5006/27/67б/2012, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що у резолютивній частині постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року невірно зазначено дату винесення оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, вказано: "Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.07.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області від 06.07.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 залишити без змін.", в той час, як предметом апеляційного перегляду була ухвала господарського суду Донецької області від 06.09.2012 року відповідно до вступної та мотивувальної частини постанови апеляційного господарського суду. Зазначене процесуальне порушення не є істотним та не впливає на правильність в цілому висновків суду апеляційної інстанції, однак, підлягає виправленню шляхом внесення відповідних змін до резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі міста Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Донецька на ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2012 року у справі №5006/27/67б/2012 залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили."

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко