Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-11465/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. о 18 годин 10 хвилин Справа №2а-11465/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магеря М.В., представника позивача Шаповалова С.В., ордер від 10.10.12р., договір від 08.10.12р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Отделстрой - 31"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Отделстрой - 31(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0004292301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 315 031 грн., в тому числі 1 052 025 грн. за основним платежем, 263 006 грн. за штрафними санкціями, №0004302301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 319 650грн., в тому числі 1 055 720грн. за основним платежем, 263 930 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», ТОВ «Транс-місто-Досвід-Ресурс» у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з такими постачальниками є нікчемними. З цих самих підстав позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Окрім того, позивач зазначає про те, що відповідачем при прийняті оскаржуваних рішень не враховані вимоги Податкового кодексу України щодо строків давності визначення грошових зобов'язань, передбачені ст.102 цього Кодексу, зокрема грошові зобов'язання нараховані відповідачем поза межами 1095 днів що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - під розписку. Згідно письмових заперечень, залучених до матеріалів справи, відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Отделстрой-31» є юридичною особою (ідентифікаційний код 01271735), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №784016, перебуває на податковому обліку у ДПІ в місті Ялта, був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.10.2007 р. до 31.09.2009 р., є правонаступником ЗАТ - 31 «Опоряджбуд», що підтверджується копією акту перевірки від 20.09.2011р. за №2695/23-1/01271735/180.

З 07.09.2011р. протягом п'яти робочих днів посадовою особою ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Отделстрой - 31» з питань дотримання податкового законодавства при правових взаємовідносинах із ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», ТОВ «Транс-Місто-Досвід-Ресурс» за період з 01.10.2007р. до 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2011р. за №2695/23-1/01271735/180, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Отделсрой-31» вимог:

- п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 - ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 052 025грн., у тому числі за 4-й квартал 2007року в сумі 69384грн, за І квартал 2008р. у сумі 113 519 грн., за півріччя 2008р. у сумі 716 137грн., за три квартали 2008р. в сумі 926 821грн., за 2008рік у сумі 971 589грн., за 4-й квартал 2009р. у сумі 11 052грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 - ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 055 720 грн., у тому числі за листопад 2007року - 40167грн., за грудень 2007року - 28841грн., за січень 2008року - 13625грн., за лютий 2008року - 82917грн., за березень 2008року - 27 190грн., за квітень 2008р. - 268 967грн., за червень 2008року - 205 118грн., за вересень 2008року - 150 290грн., за грудень 2008року - 217 239грн., за червень 2009року - 4775грн., за жовтень 2009року - 4165,00грн., за листопад 2009року - 12426,00грн.

Як вбачається із акту перевірки, висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача із ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», ТОВ «Транс-Місто-Досвід-Ресурс» за період з 01.10.2007р. до 31.03.2009р. не носять реального характеру, тобто фактично не відбулися. Так, у постанові слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в АРК від 02.06.2011р. вказано, що вищевказані підприємства за адресою реєстрації не знаходяться, їх посадові особи фінансово-господарську діяльність не здійснювали, документів бухгалтерського обліку та податкового обліку не підписували. Співробітниками Управління податкової міліції ДПА в АР Крим взяті пояснення від директора ТОВ «Транс-Місто-Досвід-Ресурс» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Земспецпроект» ОСОБА_3 відносно надання послуг підрядних робіт та продаж товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Отделстрой-31». Згідно пояснень директорів зазначених підприємств вони жодних документів фінансово-господарської діяльності, у тому числі із взаємовідносин з ПрАТ «Отделстрой-31», не підписували. На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки господарські операції із вказаними контрагентами фактично не відбулися, первинні бухгалтерські документи які були ними виписані не можуть бути підставою для включення відповідних сум як до валових витрат так і до складу податкового кредиту з ПДВ.

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки від 20.09.2011р. за №2695/23-1/01271735/180 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0004292301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 315 031 грн., в тому числі 1 052 025 грн. за основним платежем, 263 006грн. за штрафними санкціями, №0004302301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 319 650грн., в тому числі 1 055 720грн. за основним платежем, 263 930 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Відповідно до преамбули Закону України від 03.04.1997 №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168, тут і далі чинний в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Із наведеного випливає, що право на включення сум податку до складу податкового кредиту виникає лише у разі придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У разі якщо товари, роботи, послуги фактично не надавалися (поставлялися) платнику податку, а їх надання лише оформлювалося відповідними документами, такий платник податку не має право на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Наслідком зменшення податкового кредиту є або збільшення податкових зобов'язань або зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування.

Окрім того, в періоді включення позивачем до складу валових витрат сум за спірними господарськими операціями із був чинний Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р. (тут і далі Закон №334, в редакції на момент вчинення спірних господарських операцій).

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону №334 було встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу валових суми витрат, які не підтверджені у первинних документах бухгалтерського обліку. Також не підлягають включенню до складу валових витрат витрати, які здійсненні не у зв'язку із господарською діяльністю платника податку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п.2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Із наведених норм слідує, що первинний документ, який не містить відомостей про господарську операцію та не підтверджує її здійснення не може бути підставою для відображення відповідних відомостей у бухгалтерському та податковому обліку.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012р. (справа №1/0124/299/2012; №0124/4083/2012), який набрав законної сили, за обвинуваченням ОСОБА_4, голови правління ЗАТ - «31 «Опоряджбуд», у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4. будучи посадовою особою - головою правління ЗАТ - 31 «Опоряджбуд», в силу недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків не прийняв заходів для належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фактичних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, отримав від ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс» податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт та підписав їх як службова особа, але фактично роботи вказаними підприємствами не виконувалися. ОСОБА_4 не перевірив, що роботи (послуги) зазначені у документах фактично не виконувалися робітниками ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс», не упевнившись у тому, що документи, які підтверджують надання (виконання) будівельно-монтажних робіт (послуг) від вказаних підприємств виписані та видані неналежними суб'єктами господарювання, були необґрунтовано включені у склад валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до тяжких наслідків у вигляді фактичного ненадходження до бюджету податку на прибуток в сумі 1 285 643грн. та податку на додану вартість у сумі 961 905грн., всього на загальну суму 2 247 548грн. У результаті неналежного виконання ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, яке виразилося у безконтрольному підписанні актів виконаних робіт (будівельно-ремонтні роботи) та отриманні податкових накладних за виконані роботи (послуги) від платників податків, які фактично не виконували будівельно-ремонтні роботи (послуги), у склад валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість ЗАТ 31- «Опоряджбуд» включені відповідні суми витрат та податкового кредиту. Фактично, ремонтно-будівельні роботи (послуги) ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект», та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс» не виконувалися, а виконувалися робітниками ЗАТ - 31 «Опоряджбуд», тобто правочини носили безтоварний фіктивний характер.

Таким чином, факт здійснення позивачем фіктивних правочинів із ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект» та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс» встановлений вироком суду та окремому доказуванню не підлягає.

Як зазначалося вище, за первинний документ, який не відображає господарську операцію, тобто дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, не можуть бути підставою для їх врахування у бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта господарювання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до складу валових витрат сум за господарськими операціями із ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект» та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс».

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та не спростовано представником позивача у судовому засіданні, сума ПДВ, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту за період з листопада 2007р. до листопад 2009року за операціями із вищевказаними контрагентами склала 1 055 720грн. Оскільки позивач за вказаний період згідно податкових декларацій з ПДВ мав позитивне значення податку на додану вартість, відтак необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями із ТОВ «Стройпромгаз», ТОВ «Земспецпроект» та ТОВ «Транс-Місто-Досвід-ресурс» призвело за заниження позивачем податкових зобов'язань з цього податку за вказаний період на суму 1 055 720грн.

Щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств суд зазначає, що в акті перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат за господарськими операціями із вказаними контрагентами період з 01.10.2007р. до 31.12.2009р. у сумі 4208103грн. З урахуванням позитивного значення податку на прибуток підприємств, яке самостійно декларувалося позивачем у періоді, що перевірявся, податковий орган дійшов правильного висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за вказаний період за вищезазначеними господарськими операціями на суму 1 052 025грн. (4208103грн. х 25%).

Однак, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не були враховані вимоги ст.102 Податкового кодексу України щодо граничних строків визначення податкових зобов'язань.

Так, п.102.1. ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк визначення податкових зобов'язань був передбачений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р., який був чинний до 01.01.2011р.

Винятки із вищевказаного правила встановлено п.102.2, 102.3 ст.102 ПК України.

Відповідно до п.102.2. ст.102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Як вбачається із акту перевірки позивачем завчасно були подані податковому органу декларації з податку на прибуток підприємств та декларації з податку на додану вартість за перевіряє мий період. Зазначена обставина у судовому засіданні представниками сторін не заперечувалася.

Також відповідачем не надано доказів наявності відносно посадової особи позивача вироку суду, яким його засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Відповідно до пп. 7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону №168 податковим періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Позивач не підпадає під особливості, які встановлені Законом №168, а відтак з ПДВ застосовує податковий період, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону №334 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону №2181, який був чинний на момент подання позивачем податкової звітності до податкового органу) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 08.10.2012р., а відтак в межах строку давності у 1095 днів, відповідачем визначені позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009р. у сумі 4164грн. та за листопад 2009р. у сумі 12426грн., всього 16590грн. З податку на прибуток підприємств в межах строку давності оскаржуваним рішенням позивачу визначені грошові зобов'язання за період 4-й квартал 2009р. у сумі 11052грн.

В іншій частині грошові зобов'язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням визначені поза межами 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а відтак в цій частині вішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 123.1. ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, сума штрафу, яка правомірно визначена податковим органом оскаржуваними рішеннями складає: з податку на додану вартість 4147,75грн.(16590 х 25%), а з податку на прибуток підприємств 2763грн.(11052х25%).

В іншій частині податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 08.10.2011р. №0004292301 та №0004302301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання позивача у позовній заяві про сплату ним частини податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 150 000грн., що підтверджується виписками банку від 06.03.2012р. у сумі 50 000грн., від 21.03.2012р. у сумі 50 000грн., від 07.03.2012р. у сумі 50 000грн., суд зазначає, що по-перше, згідно вказаних виписок призначенням платежу є відшкодування шкоди за кримінальною справою №12011011080002, а по-друге, часткова сплата позивачем податку на додану вартість жодними чином не впливає на визначення суми грошових зобов'язань відповідачем за оскаржуваними рішеннями.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог, а саме на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2117,89грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.12.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.12.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004292301 від 08.10.2011р. в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Отделстрой - 31» грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 1 301 216,00грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 040 973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 260 243грн.

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004302301 від 08.10.2011р. в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Отделстрой - 31» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 289 911,25грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 039 129,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 259 782,25грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 98600, м. Ялта, вул. Васильєва, б.16) на користь Приватного акціонерного товариства «Отделстрой - 31» судові витрати у розмірі 2117(дві тисячі сто сімнадцять) гривень 89 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.