Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-11465/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11465/12/0170/11

18.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Отделстрой-31"- Шаповалов Сергій Васильович, ордер серія КВ в„– 22950 , від 08.04.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 20.12.12 у справі № 2а-11465/12/0170/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Отделстрой-31" (вул. Найдьонова, буд.8,Ялта,Автономна Республіка Крим,98612)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Отделстрой - 31 звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0004292301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 315 031 грн., в тому числі 1 052 025 грн. за основним платежем, 263 006 грн. за штрафними санкціями, №0004302301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 319 650грн., в тому числі 1 055 720грн. за основним платежем, 263 930 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 у справі № 2а-11465/12/0170/11 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Отделстрой-31" задоволені частково.

Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004292301 від 08.10.2011р. в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Отделстрой - 31» грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 1 301 216,00грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 040 973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 260243грн. та №0004302301 від 08.10.2011р. в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Отделстрой - 31» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 289 911,25грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 039 129,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 259782,25грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07.09.2011р. протягом п'яти робочих днів посадовою особою ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Отделстрой - 31" з питань дотримання податкового законодавства при правових взаємовідносинах із ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект", ТОВ "Транс-Місто-Досвід-Ресурс" за період з 01.10.2007р. до 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2011р. за №2695/23-1/01271735/180, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Отделсрой-31" вимог:

- п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 052 025грн., у тому числі за 4-й квартал 2007року в сумі 69384грн, за І квартал 2008р. у сумі 113 519 грн., за півріччя 2008р. у сумі 716 137грн., за три квартали 2008р. в сумі 926 821грн., за 2008рік у сумі 971 589грн., за 4-й квартал 2009р. у сумі 11 052грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 055 720 грн., у тому числі за листопад 2007року - 40167грн., за грудень 2007року - 28841грн., за січень 2008року - 13625грн., за лютий 2008року - 82917грн., за березень 2008року - 27 190грн., за квітень 2008р. - 268 967грн., за червень 2008року - 205 118грн., за вересень 2008року - 150 290грн., за грудень 2008року - 217 239грн., за червень 2009року - 4775грн., за жовтень 2009року - 4165,00грн., за листопад 2009року - 12426,00грн.

На підставі акту перевірки від 20.09.2011р. за №2695/23-1/01271735/180 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0004292301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 315 031 грн., в тому числі 1 052 025 грн. за основним платежем, 263 006грн. за штрафними санкціями, №0004302301 від 08.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 319 650грн., в тому числі 1 055 720грн. за основним платежем, 263 930 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган нарахував грошові зобов'язання, які визначені поза межами 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а відтак, в цій частині податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача із ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект", ТОВ "Транс-Місто-Досвід-Ресурс" за період з 01.10.2007р. до 31.03.2009р. не носять реального характеру, тобто фактично не відбулися. Таких висновків податковий орган дійшов на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в АРК від 02.06.2011р. де вказано, що вищевказані підприємства за адресою реєстрації не знаходяться, їх посадові особи фінансово-господарську діяльність не здійснювали, документів бухгалтерського обліку та податкового обліку не підписували, отже господарські операції із вказаними контрагентами фактично не відбулися, первинні бухгалтерські документи які були ними виписані не можуть бути підставою для включення відповідних сум як до валових витрат так і до складу податкового кредиту з ПДВ.

У період, що перевірявся спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334) та Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) в редакціях чинних на той період.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону №334 було встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу валових суми витрат, які не підтверджені у первинних документах бухгалтерського обліку. Також не підлягають включенню до складу валових витрат витрати, які здійсненні не у зв'язку із господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, право на включення сум податку до складу податкового кредиту виникає лише у разі придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У разі якщо товари, роботи, послуги фактично не надавалися (поставлялися) платнику податку, а їх надання лише оформлювалося відповідними документами, такий платник податку не має право на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Наслідком зменшення податкового кредиту є або збільшення податкових зобов'язань або зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п.2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Із наведених норм слідує, що первинний документ, який не містить відомостей про господарську операцію та не підтверджує її здійснення не може бути підставою для відображення відповідних відомостей у бухгалтерському та податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012р. (справа №1/0124/299/2012; №0124/4083/2012), який набрав законної сили, за обвинуваченням ОСОБА_4, голови правління ЗАТ - " 31 "Опоряджбуд", (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Отделстрой - 31») у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4 будучи посадовою особою - головою правління ЗАТ - 31 "Опоряджбуд", в силу недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків не прийняв заходів для належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фактичних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, отримав від ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект", та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс" податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт та підписав їх як службова особа, але фактично роботи вказаними підприємствами не виконувалися. ОСОБА_4 не перевірив, що роботи (послуги) зазначені у документах фактично не виконувалися робітниками ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект", та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс", не упевнившись у тому, що документи, які підтверджують надання (виконання) будівельно-монтажних робіт (послуг) від вказаних підприємств виписані та видані неналежними суб'єктами господарювання, були необґрунтовано включені у склад валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до тяжких наслідків у вигляді фактичного ненадходження до бюджету податку на прибуток в сумі 1 285 643грн. та податку на додану вартість у сумі 961 905грн., всього на загальну суму 2 247 548грн. У результаті неналежного виконання ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, яке виразилося у безконтрольному підписанні актів виконаних робіт (будівельно-ремонтні роботи) та отриманні податкових накладних за виконані роботи (послуги) від платників податків, які фактично не виконували будівельно-ремонтні роботи (послуги), у склад валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість ЗАТ 31- "Опоряджбуд" включені відповідні суми витрат та податкового кредиту. Фактично, ремонтно-будівельні роботи (послуги) ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект", та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс" не виконувалися, а виконувалися робітниками ЗАТ - 31 "Опоряджбуд", тобто правочини носили безтоварний фіктивний характер.

Таким чином, факт здійснення позивачем фіктивних правочинів із ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект" та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс" встановлений вироком суду та окремому доказуванню не підлягає ( ч.4 ст.72 КАС України).

Як зазначалося вище, первинний документ, який не відображає господарську операцію, тобто дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, не може бути підставою для їх врахування у бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта господарювання.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до складу валових витрат сум за господарськими операціями із ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект" та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс".

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, сума ПДВ, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту за період з листопада 2007р. до листопад 2009року за операціями із вищевказаними контрагентами склала 1 055720грн. Оскільки позивач за вказаний період згідно податкових декларацій з ПДВ мав позитивне значення податку на додану вартість, відтак необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями із ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Земспецпроект" та ТОВ "Транс-Місто-Досвід-ресурс" призвело за заниження позивачем податкових зобов'язань з цього податку за вказаний період на суму 1 055 720грн.

Стосовно податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств суд зазначає, що в акті перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат за господарськими операціями із вказаними контрагентами період з 01.10.2007р. до 31.12.2009р. у сумі 4208103грн. З урахуванням позитивного значення податку на прибуток підприємств, яке самостійно декларувалося позивачем у періоді, що перевірявся, податковий орган дійшов правильного висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за вказаний період за вищезазначеними господарськими операціями на суму 1 052 025грн. (4208103грн. х 25%).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не були враховані вимоги ст.102 Податкового кодексу України щодо граничних строків визначення податкових зобов'язань.

Так, п.102.1. ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк визначення податкових зобов'язань був передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р., який був чинний до 01.01.2011р.

Винятки із вищевказаного правила встановлено п.102.2, 102.3 ст.102 ПК України.

Відповідно до п.102.2. ст.102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, зокрема, якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. (п. 102.2.2. ст. 102 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із акту перевірки, позивачем завчасно були подані податковому органу декларації з податку на прибуток підприємств та декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період. Також відповідачем не надано доказів наявності відносно посадової особи позивача вироку суду, яким його засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону №2181, який був чинний на момент подання позивачем податкової звітності до податкового органу) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 08.10.2012р., а відтак в межах строку давності у 1095 днів, відповідачем визначені позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009р. у сумі 4164грн. та за листопад 2009р. у сумі 12426грн. З податку на прибуток підприємств в межах строку давності оскаржуваним рішенням позивачу визначені грошові зобов'язання за період 4-й квартал 2009р. у сумі 11052грн. А всього за зобов'язаннями - 16590грн.

В іншій частині грошові зобов'язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням визначені поза межами 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а відтак в цій частині вішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 123.1. ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, сума штрафу, яка правомірно визначена податковим органом оскаржуваними рішеннями складає: з податку на додану вартість 4147,75грн.(16590 х 25%), а з податку на прибуток підприємств 2763грн.(11052х25%).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення меж нарахування грошових зобов'язань, правильно витлумачивши приписи п.п.102.2.2. п.102.2 ст.102 ПК України, оскільки колишнього голову правління ПрАТ «Отделстрой - 31» ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.367 КК України - за халатне відношення до своїх службових обов'язків, а не за ухилення від сплати податків, як про це вказано у зазначеній нормі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УВХАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 у справі № 2а-11465/12/0170/11 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна