Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а-1820/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10:25

14.11.2012 р. Справа № 2а-1820/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "Ваіс", додержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, проскасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, від 27 жовтня 2011 року № 0000112200, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ваіс»(далі -позивач, ПП «Ваіс») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі -відповідач, ДПІ) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, яким позивачу нараховано штрафні санкції за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170,00 гривень, № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем подакові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, які зазначені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Ваіс»зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС як платник податків.

В період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за імпортним контрактом № 121465 від 30.11.2010 року з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина, за результатами якої 11.10.2011 року складено акт № 3972/220-20/31671622 (а.с. 21-26).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000122200, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (а.с. 29), № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення в сумі 279595,50 грн. (а.с. 30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині 180-денного терміну розрахунків за імпортним контрактом від 30.11.2010 року № 121465 з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних коштів, що незаконно знаходяться за її межами»в частині ненадання до ДПІ за місцем реєстрації декларацію про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

Стосовно порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині 180-денного терміну розрахунків за імпортним контрактом від 30.11.2010 року № 121465 з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Спір у даній справі виник з приводу визначення дати поставки, оскільки позивач такою датою вважає дату фактичного перетину товаром митного кордону України, а контролюючий орган -дату оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Стаття 1 названого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) -це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон, тобто визначальним є момент фізичного перетину митного кордону держави.

Приписами пункту 1, пункту 2 та пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 , встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) -це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, суд вважає, що датою здійснення поставки товару є дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для оформлення якого у режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відповідним відтиском штампу прикордонної митниці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень винесено неправомірно та підлягає скасуванню.

Також податковим органом встановлено порушення:

п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993р. №15-93 , відповідно до якого валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України;

та п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994р. №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», відповідно до якого суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Податкове повідомлення-рішення № 0000122200 винесено відповідачем на підставі того, що перевіркою декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами встановлено, що позивачем не задекларовано дебіторську заборгованість у сумі 54570,64 євро, що виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 30.11.2010 року № 121465, укладеного з фірмою Gertner Service Huerth Німеччина.

Судом встановлено, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року №0000122200 також підлягає скасуванню, оскільки не було порушено умови контракту, укладеного між позивачем та фірмою Gertner Service Huerth Німеччина, дебіторська заборгованість у позивача відсутня, а отже відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у зв'язку з порушенням суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку декларування валютних цінностей.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих рішень та вчинених дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, яким приватному підприємтсву "Ваіс" нараховано штрафні санкції за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від від 27 жовтня 2011 року № 0000112200, яким приватному підприємтсву "Ваіс" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень.

4. Відшкодувати судові витати в сумі 30,12 гривень, сплачені згідно квитанції від 04 січня 2012 року № ПН67, судові витати в сумі 2146,00 гривень, сплачені згідно квитанції від 27 березня 2012 року № ПН14103 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (код ЄДРПОУ 34034315 ) на користь приватного підприємства "Ваіс" (код ЄДРПОУ 31671622).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 16.11.2012 року.

Суддя І. А. Устинов