Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-1820/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 2а-1820/12/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ваіс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, від 27 жовтня 2011 року № 0000112200,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Ваіс»(далі - позивач, ПП «Ваіс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, яким позивачу нараховано штрафні санкції за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170,00 гривень, № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279 595,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, яким приватному підприємству "Ваіс" нараховано штрафні санкції за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170,00 гривень. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000112200, яким приватному підприємству "Ваіс" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалення нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів, враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Ваіс»зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС як платник податків.

В період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за імпортним контрактом № 121465 від 30.11.2010 року з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина, за результатами якої 11.10.2011 року складено акт № 3972/220-20/31671622 (а.с. 21-26).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000122200, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (а.с. 29), № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення в сумі 279595,50 грн. (а.с. 30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині 180-денного терміну розрахунків за імпортним контрактом від 30.11.2010 року № 121465 з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних коштів, що незаконно знаходяться за її межами»в частині ненадання до ДПІ за місцем реєстрації декларацію про валютні цінності, доходи, майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стосовно порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині 180-денного терміну розрахунків за імпортним контрактом від 30.11.2010 року № 121465 з нерезидентом Gertner Service Huerth Німеччина, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Колегія суддів вбачає, що спір у даній справі виник з приводу визначення дати поставки, оскільки позивач такою датою вважає дату фактичного перетину товаром митного кордону України, а контролюючий орган - дату оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Стаття 1 названого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) -це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон, тобто визначальним є момент фізичного перетину митного кордону держави.

Приписами пункту 1, пункту 2 та пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) -це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції що датою здійснення поставки товару є дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для оформлення якого у режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відповідним відтиском штампу прикордонної митниці.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень винесено неправомірно та підлягає скасуванню.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що податковим органом встановлено порушення: п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993р. №15-93, відповідно до якого валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України; та п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994р. №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», відповідно до якого суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Податкове повідомлення-рішення № 0000122200 винесено відповідачем на підставі того, що перевіркою декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами встановлено, що позивачем не задекларовано дебіторську заборгованість у сумі 54570,64 євро, що виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 30.11.2010 року № 121465, укладеного з фірмою Gertner Service Huerth Німеччина.

Колегія суддів вважає правильною позицією суду першої інстанції відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000112200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за імпортними операціями в сумі 0,3 % за кожен день прострочення у розмірі 279595,50 гривень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року №0000122200 також підлягає скасуванню, оскільки не було порушено умови контракту, укладеного між позивачем та фірмою Gertner Service Huerth Німеччина, дебіторська заборгованість у позивача відсутня, а отже відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у зв'язку з порушенням суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку декларування валютних цінностей.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,197, 20 0, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області- залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ваіс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000122200, від 27 жовтня 2011 року № 0000112200 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Шляхтицький О.І.

Семенюк Г.В.