Рішення

від 21.12.2012 по справі 16/5025/1176/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2012 р.Справа № 16/5025/1176/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія „Омега", м. Київ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Палиги Наталії Олександрівни, м. Хмельницький

до Хмельницького комунального підприємства „Міськсвітло", м. Хмельницький

про стягнення 17 801,47 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

За участю представників:

від позивача: Різунов Р.С. - за довіреністю №4 ЗОВ від 03.01.2012р.;

від відповідача: Гончар О.І. - за довіреністю від 29.11.2012 р.;

Волчинський В.В. - за довіреністю № 236 від 05.11.2012 р.;

від 3-ї особи: не з'явився.

В засіданні суду 21.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 17 801,47 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 08.04.2011р. внаслідок падіння освітлювальної опори було пошкоджено транспортний засіб „Нісан" д.н. ВХ 3596 АМ, який застраховано ЗАТ „АСК „ОМЕГА" за договором страхування наземного транспорту №251-01-07-0275-20 від 11.08.2010 р.

Вказані обставини були встановлені постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.04.2011 р. На підставі договору та відповідно до страхового акту № 8087-Т, розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 801,47 грн., що підтверджується платіжним документом.

Позивач посилається на те, що 16.05.2012 р. АСК „ОМЕГА" в порядку ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" звернулось до відповідача про відшкодування сплаченої суми, однак коштів так і не отримав.

Вказує на те, що згідно ст.27 Закону України „Про страхування", що кореспондується із нормою ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, окрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦК України власник зобов'язаний утримувати свою власність в належному стані і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, що закріплено ч. 5 ст. 319 ЦК України.

Таким чином, позивач вважає, що до нього перейшло право отримання сплаченого страхового відшкодування у порядку регресу до відповідача.

Представник позивача в засіданні суду 21.12.2012р. позовні вимоги підтримав, просить задо- волити позовні вимоги із підстав, викладених у позові.

Представники відповідача в засідання суду 21.12.2012р. прибули, проти позову заперечили. У направленому суду письмовому відзиві від 30.11.2012р. із врахуванням додаткових доводів до відзиву від 10.12.2012р. відповідач посилається на таке.

Відповідач не погоджується із тим, що встановлені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи підстави є достатніми для стягнення із відповідача матеріальної шкод в порядку регресу, оскільки вказаний документ не має приюдиційного значення.

Відповідно до ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідач вказує, що не мають преюдиціального значення факти, викладені в матеріалах органів дізнання чи досудового слідства. У пункті 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року №02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Окремі господарські суди не враховують наведене і свої рішення обґрунтовують тільки тим, що вина водія відповідача доведена довідкою ДАЇ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, а не самостійним аналізом обставин, за яких заподіяно шкоду.

Відповідно до пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005р. „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" встановлені у постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи факти - на відміну від органів, про які йдеться в частинах другій - четвертій статті 35 ГПК - не є преюдиціальними.

Посилається на те, що в постанові про відмову в порушені кримінальної справи від 09.04.2011 року зазначається факт пошкодження автомобіля марки „Нісан мікра" д.н.з. ВК 35-96 АМ. Проте, до матеріалів справи додано інший доказ - копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначається автомобіль марки „Нісан" моделі „Мікра" типу легковий комбі, червоного кольору, що має реєстраційний номер - ВХ3596АМ.

Не підтверджується матеріалами справи також твердження в постанові, що Василюк О.І. керував власним транспортом, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером ВХ3596АМ власником зазначається Палига Наталія Олександрівна.

Також, в акті огляду транспортного засобу від 21.04.2011р. ТОВ „Експерт", підписаного Н.О. Палигою та Карпенко О.В. відсутній опис пошкоджень у розумінні пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мін'юсту та Фонду держмайна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 відповідно до якого наведено значення поняття аварійне пошкодження:

Так, аварійне пошкодження - пошкодження у вигляді порушення форми (геометричних розмірів, цілісності конструкції матеріалу виготовлення) КТЗ або його складника, що мало місце внаслідок зовнішнього механічного контакту з іншим КТЗ чи іншою перешкодою, визначеною згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Відповідач вважає, що страховий платіж за страховий випадок кваліфікований позивачем як ДТП лише з наміром перекласти майновий тягар відповідальності на відповідача.

Посилається на те, що згідно п.11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за №10-1390/0/4-12 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів" встановлено, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із частиною першою ст.25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, з урахуванням наведеного та положень статей 979, 990 ЦК України обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Ця правова позиція, що випливає з норм права, врегульованого Законом України „Про страхування" підтверджує відсутність у позивача права на страховий випадок - ДТП відповідно до вимог договору страхування, так як відповідно до вимог розділу 11 договору добровільного страхування наземного транспорту із назвою розділу „Документи, які необхідно надати для настання страхового випадку" через відсутність документів для страхового випадку ДТП страхове відшкодування не виникає.

Згідно п.3.1. розділу 3 із назвою розділу „Умови страхування" страховим випадком є 3.1.2 ДТП, 3.1.4. - стихійне лихо; 3.1.6. Падіння на ТЗ будь-яких предметів.

В матеріалах справи є достатні матеріали, що підтверджують кваліфікацію страхового випадку, як стихійне лихо, що підтверджується: довідкою №93 від 11.04.2011 року Хмельницького обласного центру з гідрометеорології державної гідрометеорологічної служби МНС України, в якій зазначається про погодні умови 8 квітня 2011 року.

Підпунктом і) пункту 11.1 розділу 11 договору добровільного страхування наземного транспорту від 11.08.2010р. № 251-01-07-0275-20, укладеного між ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега" та Палигою Наталією Олександрівною, в якому зазначається, що для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати наступні документи: в разі стихійних явищ - довідку гідрометеорологічної або сейсмологічної служби; заявою Палиги Н.О. від 11.04.2011 р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування з вхідним номером № 4272 від 26.04.2011 року.

Відповідач стверджує, що в матеріалах справи містяться суттєві розбіжності в пошкодженнях автомобіля: в звіті від 08.04.2011 року, підписаного Н.О. Палигою та Аварійним комісаром страхової компанії ТОВ „Транспортний асістанс" Ковальчуком Григорієм Васильовичем зазначено такі пошкодження з 8 позицій: „Бампер, капот, ліва фара, лобове скло, переднє крило, передня дверка, заднє крило, криша";

В акті огляду транспортного засобу від 21 квітня 2011 року ТОВ „Експерт", підписаного Н.О. Палигою та Карпенко О.В., міститься більш розширені ший опис пошкоджень з 13 позицій. В звіті ТОВ „ЕКСПЕРТ" за № 1/1205 від 21.04.2011 року додано ще декілька позицій, в тому числі вартість запчастин: заднього скла - 5433,87 грн., капота - 2553,60 грн. , фари - 1458, 78 грн., переднє крило - 1296,96 грн., бокова рама 4111,66 грн., інші запчастини.

Відповідач посилається на те, що згідно п.п.5.2.13 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) (далі - Правил страхування) страховик не відшкодовує розмір непрямих платежів (податків), що включаються до рахунків на відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ за умови відсутності документального підтвердження факту сплати таких платежів.

Пунктом 13.2.7 Правил страхування передбачено, що документами, які підтверджують розмір збитків завданих власнику застрахованого транспортного засобу можуть бути акт автотоварознавчого дослідження або експертиза про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Приписами статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження факту сплати коштів на відновлення пошкодженого транспортного засобу, в тому числі про здійснення заміни запчастин, зазначених у звіті ТОВ „ЕКСПЕРТ" за №1/1205 від 21.04.2011 року, який замовив ТОВ „Транспортний асі станс", вартість лише самих запчастин складає: заднього скла - 5433,87 грн., капота - 2553,60 грн., лівої фари -1458,78 грн., переднього крила - 1296,96 грн., бокової рами - 4111,66 грн.

Представник третьої особи в засідання суду 21.12.2012р. не прибув, будь-яких письмових пояснень чи клопотань від третьої особи до суду не надходило.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Омега", м. Київ як юридична особа зареєстрована 10.11.1994р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №727975 серія А01, значиться в ЄДР згідно із Витягом станом на 26.10.2012р.

Хмельницьке комунальне підприємство „Міськсвітло", м. Хмельницький зареєстроване як юридична особа 08.09.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №249542 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №600431.

Із матеріалів справи слідує, що 08.04.2011р. на вул. Вінницьке шосе в м. Хмельницькому було пошкоджено автомобіль „Нісан мікра" д.н.з. ВК 35-96 АМ, який належить Пализі Наталії Олександрівні, внаслідок падіння на автомобіль бетонного стовпа електроопори на проїзну частину дороги. Автомобілем керував водій Василюк Олександр Ігорович.

Постановою ДІМ Зарічанського ВМ Хмельницького МВ УМВС України у Хмельницькій області від 09.04.2011р. за заявою Василюка О.І. по факту пошкодження автомобіля марки „Нісан мікра" ВК35-96 АМ, було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.194 КК України на підставі ст.6 п.2 КПК України.

11.08.2010р. між ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега" (страховиком), Палигою Н.О. (страхувальником) та ВАТ „Банк „Фінанси та кредит" (вигодонабувачем) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №251-01-07-0275-20, предметом якого сторони визначили майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, які пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -„Нісан мікра", держномер ВХ 3596АМ, рік випуску -2007р.

11.04.2011р. Палига Наталя Олександрівна звернулась до позивача із заявою від 11.04.2011р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно якої повідомила страховика про пошкодження транспортного засобу, що є страховим випадком у відповідності до укладеного договору №251-01-07-0275-20 від 11.08.2010р.

На підставі страхового акта №8087-Т від 05.11.2011р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт №1/1205 від 21.04.2011р., позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача - ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит" в розмірі 17 801,47 грн., що підтверджено платіжним дорученням №2620 від 11.07.2011р.

Згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2012р. по цивільній справі №2/2218/554/12, яке набуло чинності згідно рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 19.04.2012р., було встановлено, що заподіяння шкоди транспортному засобу, яке відбулось 08.04.2011р. шляхом падіння залізобетонної опори на автомобіль, відбулось з вини КП „Міськсвітло" внаслідок неналежного виконання останнім обов`язків по утриманню цього майна.

16.05.2012р. позивач звернувся до КП „Міськсвітло" із регресною вимогою №1982 про сплату страхового відшкодування в сумі 17 801,47 грн. в семиденний строк від дати отримання вимоги.

Відповіді на регресну вимогу позивача та доказів про оплату не надходило.

Оскільки відшкодування шкоди в сумі 17 801,47 грн. з боку відповідача не було проведено, позивач звернувся до суду із вимогою про примусову виплату за рахунок відповідача вказаної суми страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України „Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 вказаного Закону передбачно, що до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом. (ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно п.11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за №10-1390/0/4-12 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів" встановлено, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Із наявних у справі доказів слідує, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача у відповідності до умов договору страхування №251-01-07-0275-20 від 11.08.2010р. в розмірі 17 801,47 грн., що підтверджуєтся платіжним дорученням №2620 від 11.07.2011р. на суму 17 801,47 грн. При цьому, сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем не була відшкодована.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.п.5.2.13 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) (далі - Правил страхування) передбачено, що страховик не відшкодовує розмір непрямих платежів (податків), що включаються до рахунків на відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ за умови відсутності документального підтвердження факту сплати таких платежів.

Пунктом 13.2.7 Правил страхування передбачено, що документами, які підтверджують розмір збитків завданих власнику застрахованого транспортного засобу можуть бути акт автотоварознавчого дослідження або експертиза про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Судом приймається до уваги, що позивач, звертаючись із позовом, просив погасити за рахунок відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 17 801,47 грн., що складається із вартості запчастин, які були пошкоджені та підлягали заміні. Натомість, згідно з актом огляду транспортного засобу від 28.04.2011р. та заяви Палиги Н.О. від 11.04.2011р. встановлені пошкодження 6-ти запчастин, які підлягали заміні, а саме: капоту, передньої правої стійки, криші, заднього крила, скла задньої дверки, правої стойки.

В звіті ТОВ „Експерт" за №1/1205 від 21.04.2011 року додано ще декілька позицій, в тому числі вартість запчастин заднього скла на суму 5 433,87 грн. та бокової рами на суму 4 111,66 грн., всього на суму 9 545,53 грн. При цьому, в Звіті аварійного комісара від 08.04.2011р. про результати огляду місця ДТП було встановлено такі пошкодження: бампер, капот блок фара ліва, лобове скло, переднє крило, передня дверка, заднє крило. Відповідно, докази про пошкодження інших деталей та запчастин, а також про необхідність їх заміни, в матеріалах справи відсутні.

Судом також приймається до уваги, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2012р. по цивільній справі №2/2218/554/12 (набуло чинності згідно рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 19.04.2012р.) було встановлено, що заподіяння шкоди транспортному засобу, яке відбулось 08.04.2011р. шляхом падіння залізобетонної опори на автомобіль, відбулось з вини КП „Міськсвітло" внаслідок неналежного виконання останнім обов`язків по утриманню цього майна.

Згідно ч.4 ст.35 ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Судом в силу даної норми приймається до уваги встановлення вини відповідача при вирішенні цивільної справи, судове рішення по якій набуло чинності в установленому законом порядку.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов із врахуванням додаткових доводів, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у справі доказами та не узгоджуються із вимогами чинного законодавства щодо підстав стягнення страхового відшкодування.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірною вимогу позивача про страхове відшкодування за рахунок відповідача в порядку регресу суми 8 255,94 грн. як такої, що відповідає фактичних обставинам справи та заявлена правомірно. В решті вимог про стягнення із відповідача 9 545,53 грн. страхового відшкодування суд вважає за необхідне відмовити.

Судові витрати по сплаті покладаються на відповідача згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія „Омега", м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Палиги Наталі Олександрівни, м. Хмельницький до Хмельницького комунального підприємства „Міськсвітло", м. Хмельницький про стягнення 17 801,47 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути із Хмельницького комунального підприємства „Міськсвітло", м.Хмельницький (вул.Чехова, 25, код ЄДРПОУ 21321108) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія „Омега", м. Київ (вул. Обсерваторна, 17 А, код ЄДРПОУ 21626809) 8 255,94 грн. (вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 94 коп.) відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та 746,49 грн. (сімсот сорок шість гривень 49 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 9 545,53 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу відмовити.

Повне рішення підписане 25.12.2012р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2-позивачу - згідно заяви простою кореспонд.

3-третій особі - (вул. Інститутська, 17/1, кв. 93, м. Хмельницький, 29000) - проста коресп.