Постанова

від 06.03.2013 по справі 16/5025/1176/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 16/5025/1176/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" від 04.01.2013 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.12 р. у справі № 16/5025/1176/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Палига Наталія Олександрівна, м. Хмельницький

до відповідача Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", м. Хмельницький

про стягнення 17 801,47 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача - Грабовський О.О. начальник регресного відділу, довіреність № 3/ЗОВ від 24.12.2012 р.;

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р., відповідно до затверджених складів судових колегій Рівненського апеляційного господарського суду, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів для розгляду справи № 16/5025/1176/12 у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.12.2012 р. у справі № 16/5025/1176/12 (суддя Магера В.В.) частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Палига Наталія Олександрівна до Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 255,94 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу; в позові щодо стягнення 9 545, 53 грн. відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача у відповідності до умов договору страхування № 251-01-07-0275-20 від 11.08.2010 р. в розмірі 17 801, 47 грн., при цьому, сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем не була відшкодована; правомірною є вимога про страхове відшкодування за рахунок відповідача в порядку регресу суми 8 255, 94 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням, Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" звернулося з апеляційною скаргою від 04.01.2013 р., в якій просило рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2012 р. у справі № 16/5025/1176/12 скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про судоустрій України", Господарського процесуального України. Місцевий господарський суд не дав оцінки відсутності належних та допустимих доказів документального підтвердження вини відповідача - протоколу про адміністративне правопорушення та довідки ДАІ про механічні пошкодження транспортного засобу позивача, акту огляду місця події зі схемою та інші матеріали ДТП в підтвердження вини відповідача; не врахував, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин; не надав оцінки доводам відповідача, викладеним в промові у судових дебатах; доводам, щодо безпідставності посилання як на доказ преюдиційного значення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.04.2011 р. ДІМ Зарічанського ВМ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області ст. лейтенанта міліції Кацала Д.О., щодо належності та недопустимості доказу - звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ" за № 1/1205 від 21.04.2011 р., замовником якого є ТзОВ "Транспортний Асістанс"; щодо належності та недопустимості доказу - акту огляду транспортного засобу від 21.04.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ", підписаного Н.О. Палигою та О.В. Карпенко; доводам про те, що подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування і закону, а тому обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає; доводам про те, що в матеріалах справи відсутні докази про механізм скоєння ДТП та докази, що підтверджують причинний зв'язок між пошкодженнями застрахованого автомобіля і падіння електроопори; доводам про те, що в матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження факту сплати коштів на відновлення пошкодженого транспортного засобу; доводам про неможливість вирішення справи без обговорення питання про передачу заміненого майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду; доводам про неможливість вирішення справи без обговорення питання про наявність обставин непереборної сили; доводам про неможливість вирішення справи без обговорення інших питань.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" та третя особа - Палига Наталія Олександрівна не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач (апелянт) та третя особа не забезпечили явку представників в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал апеляційного суду) (а.с. 63-66 т. ІІ).

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив; пояснив, що дана апеляційна скарга була подана з метою затягування сплати боргу; авто було пошкоджено, страхове відшкодування виплачено; не погоджується зі стягнутою сумою, оскільки розрахунок був проведений відповідно до калькуляції, згідно акту огляду автомобіля; вважає, що сплачена страхова сума має бути відшкодована у повному обсязі; просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду в задоволеній частині залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (10.01.2011 р. перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (а.с. 24-26, 37, т.І)) (страховик), Палигою Наталією Олександрівною (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (вигодонабувач) було укладено договір № 251-01-07-0275-20 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - "Нісан мікра", державний номер ВХ 3596 АМ, рік випуску - 2007 р. (а.с. 4, 70-73, т. І).

Пунктом 3.5 договору страхування передбачено, що Палига Наталія Олександрівна, Василюк Олександр Ігорович та Василюк Ігор Володимирович є особами, які мають право керувати транспортним засобом.

Як вбачається зі звіту про результати огляду місця ДТП, 08.04.2011 р. на вулиці Вінницьке шосе в м. Хмельницький було пошкоджено автомобіль "Нісан мікра" державний номерний знак ВХ 3596 АМ, який належить на праві власності Пализі Наталії Олександрівні, внаслідок падіння на автомобіль бетонного стовпа електроопори на проїзну частину дороги. Автомобілем керував водій Василюк Олександр Ігорович (а.с. 56, т. І).

Право власності Палиги Наталії Олександрівни на автомобіль "Нісан мікра" державний номерний знак ВХ 3596 АМ підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6, т. І).

Постановою ДІМ Зарічанського ВМ Хмельницького МВ УМВС України у Хмельницькій області від 09.04.2011 р., затвердженою начальником Зарічанського ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, за заявою Василюка О.І. по факту пошкодження автомобіля марки "Нісан мікра" ВХ 3596 АМ, було відмовлено в порушенні кримінальної справи за статтею 194 Кримінального кодексу України на підставі статті 6 пункт 2 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 5, т. І).

11.04.2011 р. Палига Наталя Олександрівна звернулася до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно якої повідомила страховика про пошкодження транспортного засобу, що є страховим випадком у відповідності до укладеного договору № 251-01-07-0275-20 від 11.08.2010 р. У заяві Палига Н.О. зазначила, що внаслідок падіння бетонного стовпа електроопори на проїзну частину пошкоджено її автомобіль, зокрема капот, передню праву стійку, кришу, заднє крило, скло задньої дверки, стойку праву (а.с. 21 т. І).

На підставі страхового акта № 8087-Т від 05.07.2011 р., розрахунку суми страхового відшкодування до нього (а.с.8, т. І), з урахуванням звіту № 1/1205 про оцінку колісного транспортного засобу від 21.04.2011 р., калькуляції, акту огляду транспортного засобу (а.с. 9-20, 56-57, т.І) ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" здійснило виплату страхового відшкодування Пализі Н.О. на користь вигодонабувача - ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" в розмірі 17 801,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2620 від 11.07.2011 р. (а.с. 7, т. І)

17.05.2012 р. позивач ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" звернулося до Комунального підприємства "Міськсвітло" із регресною вимогою № 1982 від 16.05.2012 р. про сплату страхового відшкодування в сумі 17 801,47 грн. в семиденний строк (а.с. 23, т. І).

Однак, відповіді на регресну вимогу позивача та доказів про оплату не надходило.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 16 вказаного Закону передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (частиною 1 статті 354 ГК України)

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до страховика, забезпеченого транспортного засобу, що заподіяв шкоду (стаття 38 вищевказаного Закону України).

Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за № 10-1390/0/4-12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів" встановлено, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 5.2.13 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) (далі - Правил страхування) передбачено, що страховик не відшкодовує розмір непрямих платежів (податків), що включаються до рахунків на відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ за умови відсутності документального підтвердження факту сплати таких платежів.

Пунктом 13.2.7 Правил страхування передбачено, що документами, які підтверджують розмір збитків завданих власнику застрахованого транспортного засобу можуть бути акт автотоварознавчого дослідження або експертиза про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2012 р. по цивільній справі № 2/2218/554/12 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.03.2012 р. частково задоволено позов Осадчука Віктора Анатолійовича до Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнуто з відповідача 1 на користь Осадчука В. А. 1 072,64 грн. матеріального збитку та 400 грн. моральної шкоди; стягнуто з відповідача 2 на користь Осадчука В. А. 9 653, 77 грн. матеріальної шкоди та 3 600 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 48-50, І).

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19.04.2012 р. по цивільній справі № 2/2218/554/12 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" задоволено, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2012 р. скасовано. Позов задоволено частково, стягнуто з КП "Міськсвітло" на користь Осадчука В.А. 10 726, 42 грн. майнової шкоди, 4 000, 00 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено (а.с. 45-47, т. І).

Вказаним рішенням апеляційного суду від 19.04.2012 р. по цивільній справі № 2/2218/554/12 встановлено: "що балансоутримувачем та відповідальним за належний технічний стан та експлуатацію залізобетонної опори зовнішнього, освітлення, внаслідок падіння якої 8 квітня 2011 року було пошкоджено автомобіль та заподіяно збитків Осадчуку В.А. є КП "Міськсвітло", яке створене відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 24.06.2003 р., є самостійною юридичною особою з відповідними правами та обов'язками. Майно цього підприємства, в тому числі і опори зовнішнього освітлення, належать територіальній громаді м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради і закріплені за КП "Міськсвітло" на праві повного господарського відання. Технологічне призначення залізобетонної опори в даному випадку є, забезпечення належного освітлення автомобільної дороги в умовах недостатньої видимості, про що свідчать матеріали справи, зокрема дані про її місце розташування на момент падіння 8 квітня 2011 року. Причиною пошкодження автомобіля, належного позивачу, є падіння залізобетонної опори зовнішнього освітлення, яке сталося внаслідок неналежного виконання КП "Міськсвітло" своїх обов'язків по утриманню цього майна, покладених на підприємство його власником - Хмельницькою міською радою. Про неналежне виконання, обов'язків по утриманню залізобетонних опор освітлення КП "Міськсвітло" в суді апеляційної інстанції заявив його представник Волчинський В.В. Який також зазначив, що встановлення будь-яких предметів на залізобетонних опорах освітлення має бути в обов'язковому порядку погоджено з КП "Міськсвітло", а в разі самовільного встановлення такого предмету підприємство має право його демонтувати. Справа також не містить об'єктивних даних про проведення КП "Міськсвітло" перевірок технічного стану залізобетонної опори, їх наслідків та періодичності". (а.с. 45-50, т. І).

Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Абзацом 2 Пункту 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що встановленні рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Отже, факт вини Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" у пошкодженні автомобілів 08.04.2011 р. на перехресті вулиць Вінницька - Трудова у м. Хмельницький встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2012 р. та рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19.04.2012 р. по цивільній справі № 2/2218/554/12.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, а саме - страхового відшкодування, за рахунок відповідача в порядку регресу є правомірними та доведеними матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та фактичними обставинами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Однак, матеріалами даної справи, а саме звітом, розрахунком суми страхового відшкодування, калькуляціїєю встановлено, що заявлена позивачем сума матеріальної шкоди в розмірі 17 801,47 грн., складається із вартості відновлювального ремонту, вартості деталей, які були пошкоджені та підлягали заміні, вартості ремонтних робіт, вартості матеріалів, що використовувалися для відновлювального ремонту, відповідно до акту огляду транспортного засобу від 21.04.2011 р., складеного ТзОВ "Експерт".

Судом першої інстанції позов задоволено частково на суму 8 255,94 грн. та відмовлено в стягненні 9 545, 53 грн., у зв'язку з тим, що у звіті ТзОВ "Експерт" № 1205 від 21.04.2011 р. додано декілька позицій.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення 9 545,53 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу виходячи з наступного.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 27 Закону України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування", статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (постанова Верховного Суду України від 12 березня 2012 р. у справі № 3-12гс12).

Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в період з 08.04.2011 р (дата пригоди) по 21.04.2011р. (дата огляду) автомобіль марки "Нісан мікра" ВХ 3596 АМ був учасником іншого ДТП, де міг отримати інші механічні ушкодження.

Отже, до стягнення підлягає сума фактичних витрат страховика (позивача), а саме 17 801, 47 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Господарським судом Хмельницької області при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття частково неправильного рішення. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2012 р. справі № 16/5025/1176/12 підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні 9 545,53 грн. та відповідно, в частині стягнутого судового збору, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" від 04.01.2013 р. відмовити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2012 р. у справі № 16/5025/1176/12 скасувати в частині відмови в стягненні 9 545,53 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та в частині стягнення судового збору в сумі 746, 49 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" (м. Хмельницький, вул.Чехова, 25, код ЄДРПОУ 21321108) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", (м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А, код ЄДРПОУ 21626809) 9 545,53 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та 1609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк