Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-6473/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6473/12/0170/8

20.11.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 15.08.12 у справі № 2а-6473/12/0170/8

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Ген. Васильєва, 32 "А", місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2012 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 23.02.2012 № 0015242301 в частині 14850,00 грн. зменшення суми бюджетного відшкодування та 7425,00 грн. штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 23.02.2012 № 0015252301 в частині 28254,00 грн. зменшення розміру від'ємного значення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.07.2012 № 0002921504. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.02.2012 № 0002931504, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002921504 від 11.07.2012 та №0002931504 від 11.07.2012, як такі, що витікають з попередньо оскаржених по цій справі податкових повідомлень-рішень №0015252301 від 23.02.2012 та №0015242301 від 23.02.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.02.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0015242301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 16201,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 8100,00грн. та №0015252301 від 23.02.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37613,00 грн., у тому числі 16200,00 грн. за жовтень 2011 року та 21413,00 грн. за листопад 2011 року.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби Автономної Республіки Крим. Рішенням про продовження строку розгляду скарги від 23.03.2012 № 847/10/10-0223 Державна податкова служба Автономної Республіки Крим продовжила строк розгляду первинної скарги позивача.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.05.2012 № 1275/10/10-0223 Державна податкова служба Автономної Республіки Крим залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0015242301 та № 0015252301, а первинну скаргу - без задоволення.

Не погодившись з рішенням Державної податкової служби Автономної Республіки Крим від 04.05.2012 № 1275/10/10-0223, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0015242301 та № 0015252301 до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 07.06.2012 № 9507/6/10-2115 Державна податкова служба України скасувала податкові повідомлення- рішення від 23.02.2012 №0015242301 та №0015252301 в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість і зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок включення до складу податкового кредиту в жовтні 2011 року і листопаді 2011 року податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах, та у відповідній частині штрафну санкцію, і в цій частині рішення Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - частково задоволено.

11.07.2012 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002931504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 28254,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 14850,00 грн. та за листопад 2011 року в сумі 13404,00 грн.

-№0002921504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14850,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 7425,00 грн.

Передумовою прийняття відповідачем оскаржуваних рішень став акт від 09.02.2012 №1282/23-4/20732066 позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 413841,00 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення: пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року у розмірі 16201,00 грн. Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування у декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 397640,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10, статті 201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 16200,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість-16200,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10, статті 201 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 21413,00грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість -21413,00 грн.; перевіркою не встановлено віднесення до податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року податкових накладних, які відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України підлягають реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму полатку на додану вартість в розмірі 16200,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 16200,00 грн.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що до податкового кредиту за листопад 2011 року позивачем віднесені податкові накладні попереднього податкового періоду, а саме: ВАТ «Ільницький завод», ВАТ «Завод Електродвигунів», КНПП «Ікар», ТОВ «Марі Ком»,ТОВ «Ренбоу Технолоджи», що свідчить, на думку, заявника апеляційної скарги про неправомірність включення до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 8009,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року суми 13404,00грн.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що сума податку на додану вартість за листопад 2011 року, сплачена у ціні отриманого позивачем товару, неправомірно включена до складу податкового кредиту за листопад 2011 року, складає 21413,00 грн. (8009+13404).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацем «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Слід зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між ПП «Химстимул»(Продавець) та позивачем (Покупець) були укладені договори, предметами яких є передача у власність Покупця товарів у кількості та номенклатурі, зазначених у рахунку-фактурі, накладних. На підставі відповідних договорів з: ПП «Химстимул», ТОВ «ПКФ Промтехнологія», ТОВ «Крафт Електрик», ПП «Нісса-Холдинг», ТОВ «ВТБ «Аграрій» поставлені позивачу товари, що підтверджується відповідними прибутковими накладними, видатковими накладними.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зазначені у прибуткових та видаткових накладних товари оплачені позивачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Також слід зазначити, що податкові накладні, видані: ПП «Химстимул», ТОВ «ПКФ Промтехнологія», ТОВ «Крафт Електрик», ПП «Нісса-Холдинг», ТОВ «ВТБ «Аграрій» відповідають вимогам, визначеним нормами пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що оскільки Податковим кодексом України передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податків - покупця належним чином оформленої податкової накладної, сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 16200,00 грн. у податковій звітності за жовтень 2011 року за податковими накладними № 4 від 18.10.2011 на загальну суму 3330,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -555,00 грн. та № 5 від 18.10.2011 на загальну суму 3990,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 665,00 грн. від ПП «Хімстимул», №114 від 17.10.2011 на загальну суму 20064,00 грн., у тому яислі податок на додану вартість -3344,00 грн. та №213 від 25.10.2011 на загальну суму 20668,56 грн., у тому числі податок на додану вартість-3444,76 грн. від ПП «Нісса- Холдінг», № 39 від 11.10.2011 на загальну суму 28491,72 грн., у тому числі податок на додану вартість-1887,65 грн. від ТОВ «Крафт Електрик»та сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 21413,00 грн. у податковій звітності за листопад 2011 року за податковими накладними суму № 2 від 01.11.11 на загальну 12245,99 грн., у т.ч. ПДВ 2041,00 грн. від ТОВ «Крафт Електрик», № 69 від 04.11.2011 на загальну суму 47520,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -7920,00 грн. та № 5 від 18.10.2011 на загальну суму 3990,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-665,00 грн. від ПП «Нісса-Холдінг», №171 від 17.11.2011 на загальну суму 20658,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-3443,00 грн. від ПП «Нісса-Холдінг»позивачем сформовані вірно.

Судова колегія зауважує, що позивачем підтверджено реєстрацію у вставленому порядку його контрагентів як юридичних осіб та їх реєстрацію як платників податку на додану вартість, про що свідчать відповідні довідки та свідоцтва, зокрема, копії Довідки АА № 485248 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій», свідоцтва № 100160592 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 1593863 ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій»Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій»Серії А01 № 449890; Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Промтехнологія»Серії А00 № 768530, свідоцтва № 100004270 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 248908 ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Промтехнологія»;свідоцтва № 200002846 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 155575 ПП «Ниса-Холдінг», Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №694284;свідоцтва № 100300900 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 06278 ПП «Химстимул», Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Химстимул»Серії А00 № 719818;Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ № 481689, Довідки АА № 538075 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України на ТОВ «Крафт Електрик», свідоцтва № 100349404 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 335754 ТОВ «Крафт Електрик».

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на відсутність за місцезнаходженням юридичної особи- продавця, зареєстрованої як платник податку, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, оскільки нормами чинного законодавства не передбачений обов'язок суб'єкта господарювання перевірки реального розташування його контрагента за місцезнаходженням, тому позивач не повинен перевіряти фактичне знаходження його контрагентів за зареєстрованою адресою місцезнаходження та незнаходження таких за їх зареєстрованим місцезнаходженням не може бути обґрунтованою та правомірною підставою для складання висновку податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за угодами з такими юридичними особами.

Недоречними визнаються твердження в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надане документальне підтвердження запізнення в затриманні податкових накладних, що стали підставою формування податкового кредиту за вищевказані періоди, оскільки згідно абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно підпункту 11.2 пункту 11 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.10.2010 № 1002 «Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», встановлено особливості заповнення деяких граф розділу ІІ реєстру, а саме у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, вказаного в підпункті 9.1 цього пункту.

Ані підпункт 11.2 пункту 11 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ані Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних в цілому не містить припису або обов'язку для покупця товарів чи послуг про необхідність підтвердження отриманих податкових накладних якимось певним шляхом.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у звітних періодах, коли спірні податкові накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відтак заперечення відповідача проти позову в частині необхідності надання доказів запізнення в отриманні податкових накладних, виписаних в попередніх періодах, за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1351,00 грн. та за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 8009,00 грн. суд визнає неспроможними.

Отже, висновки за актом перевірки відповідача щодо завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року у розмірі 16201,00 грн., завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 16200,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму податку на додану вартість 16200,00 грн., завищення податкового кредиту за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 21413,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість 21413,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача та наявними матеріалами адміністративної справи, що є підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 №0015242301 в частині 14850,00грн. зменшення суми бюджетного відшкодування та 7425,00грн. штрафних санкцій і №0015252301 в частині 28254,00грн. зменшення розміру від'ємного значення, податкових повідомлень-рішень від 11.07.2012 № 0002921504 і № 0002931504.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 № 0015242301 в частині 14850,00 грн. зменшення суми бюджетного відшкодування та 7425,00 грн. штрафних санкцій і № 0015252301 в частині 28254,00 грн. зменшення розміру від'ємного значення, податкових повідомлень-рішень від 11.07.2012 № 0002921504 і № 0002931504 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2012 у справі № 2а-6473/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко