Постанова

від 26.12.2012 по справі 5011-14/12657-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа№ 5011-14/12657-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача -Панас Ю.А., від відповідача -Литвинов С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року

у справі №5011-14/12657-2012 (суддя Мельник С.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс М», м. Кривий Ріг,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас», м. Київ,

про стягнення 347490,51 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ТОВ «Агросервіс М» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Еквітас» про стягнення 347490,51 грн., а саме 115431,81 грн. пені, 36528,27 грн. інфляційних, 20021,69 грн. 3% річних та 173508,74 грн. 30% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №01-11 від 09.03.2012 року щодо оплати вартості товару.

05.11.2012 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 115431,81 грн. пені, 36528,27 грн. інфляційних, 104403,61 грн. 3% та 30% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Еквітас» на користь ТОВ «Агросервіс М» 36528,27 грн. інфляційних втрат, 104403,61 грн. 3% річних та 30% річних, 2818,64 грн. судового збору, повернуто ТОВ «Агросервіс М» з державного бюджету України 1822,53 грн. надлишково сплаченого судового збору, в решті позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних, 3% та 30% річних за користування відповідачем грошовими коштами позивача, які несвоєчасно перераховані відповідачем в якості оплати за отриманий товар, на підставі ст. 536, ст. 625, ст. 692 Цивільного кодексу, а також про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки позивачем на надано суду доказів виставлення (надання) відповідачеві рахунків на оплату товару.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Еквітас» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що стягнення судом інфляційних, 3% та 30% річних є неправомірним, оскільки судом одночасно встановлено відсутність прострочення відповідача у зв'язку з відсутністю доказів виставлення (надання) відповідачеві рахунків на оплату товару.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Еквітас» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.12.2012 року.

В судовому засіданні 26.12.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2012 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.03.2011 року між ТОВ «Агросервіс М» та ТОВ «Еквітас» було укладено договір поставки №01-11 (далі - договір), згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язувався постачати відповідачу муку вищого, першого сорту, висівки пшеничні і житні та інші продукти сільськогосподарського виробництва і переробки, а також пакети і поліпропіленові мішки для фасування, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

Факт виконання договору позивачем не заперечується відповідачем та підтверджується видатковими накладними на поставку товару.

Станом на 21.05.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 868 221,30 грн., що підтверджується підписаним сторонами спору актом звірки розрахунків від 21.05.2012 року.

Також, з матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що 12.07.2012 року сума основної заборгованості відповідачем сплачена повністю.

Пунктом 7.2. передбачено, що в разі несвоєчасної оплати відповідно п. 3.1 договору, покупець виплачує продавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 3.1. даного договору, розрахунки за поставлений товар -відповідно виставленого рахунку шляхом 100% передоплати кожної партії товару, кількість якої погоджується продавцем і покупцем.

Позивачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту виставлення (передачі, направлення тощо) відповідачеві рахунків на оплату товару, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 115431,81 грн. пені колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року №5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Відтак, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару настав з моменту отримання такого товару (окремих партій товару) відповідачем згідно відповідних видаткових накладних.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведена правова норма надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України). Крім того, продавець має право пред'явити до покупця вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як свідчать банківські виписки з рахунку позивача, відповідачем оплата за отриманий товар здійснювалась несвоєчасно.

Відповідно до п. 2 додатку до договору №01-11 від 09.03.2011 року в разі прострочки платежу у відповідності до договору більше чим на тридцять днів покупець в відповідності з ст. 536, ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язався додатково сплатити на користь продавця проценти в розмірі 30% річних від суми простроченого платежу.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та 30% річних, який здійснено позивачем та прийнято судом першої інстанції, відповідач має сплатити 36 528,27 грн. інфляційних втрат та 104 403,61 грн. 3% річних та 30% річних за прострочення оплати поставленого товару та користування грошовими коштами позивача.

Враховуючи положення ст. 526, ст. 625, ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 2 додатку до договору №01-11 від 09.03.2011 року, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 36 528,27 грн. інфляційних втрат та 104 403,61 грн. 3% річних та 30% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено вказані розрахунки та встановлено їх арифметичну правильність.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітас»на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-14/12657-2012 залишити без змін.

3. Справа №5011-14/12657-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г