Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-17480/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2012 року № 2а-17480/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БутросТрейд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БутросТрейд" звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби зі складання акту №1102/22-03/37687271 від 08.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БутросТрейд»(код ЄДРПОУ 37687271) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 по 31.08.2012»; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів»дані щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «БутросТрейд»за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 та інформацію щодо акту №1102/22-03/37687271 від 08.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БутросТрейд»(код ЄДРПОУ 37687271) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 по 31.08.2012».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при проведенні звірки відповідач діяв з порушенням наданої йому законом компетенції та встановленого порядку, а саме: не направив позивачу запиту про надання документів для проведення звірки, в непередбачений законом спосіб та без жодних підстав встановив, що позивач не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням та визнав всі правочини, укладені позивачем зі своїми постачальниками та покупцями у період, за який проводилася звірка, нікчемними та такими, що порушують публічний порядок. Також відповідачем були здійснені процедурні порушення щодо складання в результаті проведення звірки акту, а не довідки, як це передбачено законодавством, та складання такого акту через 70 днів після проведення звірки. В результаті, на думку позивача, відповідач неправомірно вказав зафіксував в акті перевірки неправомірне формування позивачем задекларованого податкового кредиту за період з 01.08.12 р. по 31.08.2012 р.; а також неправомірне формування позивачем задекларованих податкових зобов'язань за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 року по ланцюгу товарів. У зв'язку з цим, позивач вважає, що дії відповідача суперечать нормам Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», що є підставою для визнання їх протиправними, а також зобов'язання відповідача припинити використання неправомірно складеного акту перевірки у спосіб, що може зашкодити правам та інтересам позивача.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -письмових заперечень по суті позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

24.12.2012 в судовому засіданні поставлено на обговорення питання стосовно доцільності продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача. Представники позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.06.2011 року, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, Денисовим К.В., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби І рангу 30.08.2012 року була проведена зустрічна звірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» (код за ЄДРПОУ 37687271) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

За результатами проведеної звірки 08.11.2012 відповідачем було складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» код за ЄДРПОУ 37687271 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. (надалі -Акт).

Зазначений Акт було направлено відповідачем позивачу 14.12.2012, що підтверджується листом відповідача від 14.12.2012 № 27020/10/22-310.

В ході звірки відповідачем здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 р.

Як вбачається з Акту, за результатами звірки відповідачем, зокрема, встановлено, що:

- позивач не знаходиться за юридичною адресою. Згідно з реєстраційними документами місцезнаходження Позивача 3056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154/А (фактична адреса згідно з реєстраційними документами містить також кімнату 420 до18.10.12 р. та у зв'язку з змінами в Статуті - кімнату 429 після 18.1012 р., що є важливим, у зв'язку з тим, що будинок 154/А є великим офісним та торгівельним центром та без вказівки кімнати знайти адресата складно);

- на дату написання Акту стан Позивача «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період 01.08.12 р. по 31.08.2012 р. Таким чином, задекларований податковий кредит Позивача за період з 01.08.12 р. по 31.08.2012 р. сформований на підставі податкових накладних та вантажно-митних декларацій від підприємств-постачальників за період з 01.08.12 р. по 31.08.2012 р. сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання позивача за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 року по ланцюгу товарів сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються.

Як вбачається з Акту перевірки, за серпень 2012 року позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9835773 грн. у зв'язку з господарськими відносинами з ТОВ «Трейдшуз».

Також позивачем задекларований податковий кредит з ПДВ за серпень 2012 року в сумі9670607 грн., сформований за рахунок контрагентів-постачальників, а саме: ТОВ «Телс Україна», Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель», ТОВ «Консалтинговий регіональний економічний центр», ТОВ «Пріоріті Дім», Асоціація «Українсько-Ізраїльська торгова палата», ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

При проведенні перевірки позивача за період з 01.08.12 р. по 31.08.2012 р. встановлено, що правочини між позивачем та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Тобто відсутній правочин між позивачем як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 ЦК України).

Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників до підприємства-покупця ТОВ «БутросТрейд», то відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від позивача до підприємств-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період з 01.08.12 р. по 31.08.2012 р.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що правочини між позивачем та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.8.12 р. по 31.08.2012 р., здійснені без мети настання правових наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з викладеного, відповідач вказав в Акті перевірки, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд відзначає, що згідно п. 75.3 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі -ПК України) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі -Постанова 1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача на момент здійснення зустрічної звірки не проводилася.

Згідно п. 3, 4, 5 Постанови 1232 з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідачем не надано суду доказів направлення відповідачу запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача.

Відповідно до п. 4 Постанови 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Запиту про подання інформації та її документального підтвердження відповідачем за місцезнаходженням позивача рекомендованим листом або особисто надіслано не було.

Натомість відповідач в Акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки, законність чого спростовується матеріалами справи.

Так, як вбачається з наданих позивачем доказів, 13.07.2012 року позивач згідно із Законом України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" надав державному реєстратору Солом'янскої РДА реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, у зв'язку з чим статус відомостей про юридичну особу було підтверджено, і відповідна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які долучені позивачем до матеріалів справи.

В подальшому, 13.09.2012 року позивачем ще раз було підтверджено статус юридичної особи та находження за місцем реєстрації.

17.09.2012на ім'я Начальника ДПІ у Солом'янскому районі м. Києва була подана заява про припинення порушення прав ТОВ «БутросТрейд» на реєстрацію податкових накладних та якою також було підтверджено знаходження за місцем реєстрації.

Згідно з розділу 2.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії (орієнтовного алгоритму дій) органів державної податкової служби при скасуванні державної реєстрації суб'єктів господарювання, анулюванні свідоцтва платника ПДВ (у т. ч. через процедуру банкрутства та/або скасування державної реєстрації), викладених у листі ДПА від 30.07.2010 р. N 15371/7/10-3017, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Державний реєстратор, у разі надходження від органу державної податкової служби повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням відповідно до п. 12 ст. 19 Закону N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" направляє юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідачем не надано підтвердження направлення зазначеного повідомлення державному реєстратору, а позивач, в свою чергу, не отримав відповідне повідомлення від Державного реєстратора .

Це свідчить про те, що відповідач не виконав дії, що передбачені чинним законодавством України щодо підтвердженні відсутності позивача за місцезнаходженням, у зв'язку з чим безпідставно вказав в Акті про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Згідно п. 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п. 7 Постанови 1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки у позивача було складено не довідку, а Акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.

В порушення вимог абз. 4 п. 75.3 ст. 75 ПК України відповідачем не тільки не направлена позивачу довідка у десятиденний термін з моменту проведення зустрічної звірки, а сам Акт складено через 70 днів після проведення звірки.

Оцінюючи законність доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, і, як наслідок, відсутності у позивача об'єктів оподаткування ПДВ та податкового кредиту за період 01.08.2012 -31.08.2012, суд звертає увагу на таке.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акта, відповідачем не встановлено порушень позивачем чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би давав підстави для сумніву у реальності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії.

Посилання в Акті на нікчемність договорів, укладених позивачем зі своїми постачальниками та покупцями, є лише припущеннями відповідача з огляду на наступне.

При вирішенні питання щодо нікчемності правочину необхідно враховувати припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, стверджуючи про нікчемність операцій та договорів контрагентів Позивача із самим Позивачем, Відповідач вийшов за межі своєї компетенції, наданої йому законом.

Так, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В Акті не наводиться посилання на будь-який обвинувальний вирок, яким би були встановлені мета керівника позивача та керівників контрагентів позивача, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України. Також відповідачем такий вирок не наданий і до матеріалів справи.

Викладене дає суду підстави для висновку, що стверджуючи про здійснення позивачем операцій по наданню податкової вигоди третім особам та, відповідно, про нікчемність правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відповідач діяв без законних підстав та з перевищенням повноважень, наданих йому законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів Актом та внесення в Акт завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за N 70/18808 (далі -Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 5-7 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами вивчення матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Акт цим вимогам не відповідає, а відповідач, склавши такий акт, включив до нього завідомо недостовірну інформацію, наслідком чого стали безпідставні висновки про порушення позивачем чинного законодавства з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з цим, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача зі складання Акта № 1102/22-03/37687271 від 08.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача виключити з бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані щодо непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та інформацію щодо акта перевірки.

Відповідно до наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року N 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», додатком до якого є Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (тут і надалі - Методичні рекомендації).

Згідно п. 1.4.1 Методичних рекомендацій акт - це службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС.

Згідно п. 1.3.3. Методичних рекомендацій для їх реалізації створений такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як вбачається з Методичних рекомендацій дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є підставою для віднесення платника до тієї чи іншої групи платників та подальших висновків щодо співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника з податковими зобов'язаннями і податковим кредитом його контрагентів, що є підставою для проведення перевірок таких контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.. 6 Європейської конвенції по захисту прав людини і основних свобод 1950 року захист прав повинен бути реальним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача виключити з бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та інформацію щодо акта перевірки направлена на реальний захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків, які можуть бути спричинені його діяльності внаслідок складення відповідачем Акта в порушення вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби зі складання Акта № 1102/22-03/37687271 від 08.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.»,

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби виключити з бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані щодо непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. та інформацію щодо Акта № 1102/22-03/37687271 від 08.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.»

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда