Ухвала

від 13.02.2013 по справі 2а-17480/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17480/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БутросТрейд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «БутросТрейд» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій зі складання акту від 08.11.2012 року № 1102/22-03/37687271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БутросТрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; зобов'язання виключити з бази даних «Автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «БутросТрейд» за вказаний період та інформацію щодо зазначеного акту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2012 року була проведена зустрічна звірка ТОВ «БутросТрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Зазначений акт направлено позивачу 14.12.2012 року, що підтверджується листом податкової інспекції від 14.12.2012 № 27020/10/22-310.

Так, даним актом встановлено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, а також відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. Крім того, встановлено, що задекларований податковий кредит позивача за вказаний період сформований на підставі податкових накладних та вантажно-митних декларацій від підприємств-постачальників та задекларовані податкові зобов'язання позивача за даний період по ланцюгу товарів сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджується.

Як вбачається з Акту перевірки, за серпень 2012 року позивачем задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9835773 грн. у зв'язку з господарськими відносинами з ТОВ «Трейдшуз» та податковий кредит з ПДВ за серпень 2012 року в сумі 9670607 грн., сформований за рахунок контрагентів-постачальників, а саме: ТОВ «Телс Україна», Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель», ТОВ «Консалтинговий регіональний економічний центр», ТОВ «Пріоріті Дім», Асоціація «Українсько-ізраїльська торгова палата», ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

При проведенні перевірки встановлено, що правочини між позивачем та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з викладеного, відповідач вказав в акті перевірки, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Апеляційна інстанція пристає на таку правову позицію, крім того зазначає наступне.

Виходячи з п. 3, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про проведення зустрічної звірки, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки у позивача. Аналогічна ситуація склалася і з приводу запиту про подання інформації та її документального підтвердження відповідачем за місцезнаходженням позивача, якого відповідачу надано особисто або надіслано рекомендованим листом не було.

Натомість відповідач в акті відзначив, що позивач не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт саме про неможливість проведення зустрічної звірки.

Проте, з матеріалів справи слідує, що 13.07.2012 року позивач згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» надав державному реєстратору Солом'янської РДА реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, у зв'язку з чим статус відомостей про юридичну особу було підтверджено, і відповідна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В подальшому, 13.09.2012 року, позивачем ще раз було підтверджено статус юридичної особи та находження за місцем реєстрації.

17.09.2012 року на ім'я начальника ДПІ у Солом'янському районі м. Києва була подана заява про припинення порушення прав ТОВ «БутросТрейд» на реєстрацію податкових накладних та якою також було підтверджено знаходження за місцем реєстрації.

В порушення п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідач не направив державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а позивач, в свою чергу, не отримав вказане повідомлення від реєстратора.

За 75.3 ст. 75 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Дана норма фактично про дубльована в п. 7 Постанови 1232 .

В той же час, в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем за результатами проведення зустрічної звірки у позивача було складено не довідку, а акт, який відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України може бути складений лише за результатами перевірок, а не зустрічних звірок.

Крім того, всупереч вимогам п. 75.3 ст. 75 ПК України відповідачем не тільки не направлена позивачу довідка у десятиденний термін з моменту проведення зустрічної звірки, а й сам акт складено через 70 днів після проведення звірки.

Що стосується доводів апелянта щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, і, як наслідок, відсутності у позивача об'єктів оподаткування ПДВ та податкового кредиту за період 01.08.2012 року - 31.08.2012 року, то апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Апеляційна інстанція також відзначає, що на спростування доводів апеляційної скарги позивачем було надано до суду апеляційної інстанції копії документів на підтвердження проведення передачі товару позивачем покупцю та документи про придбання та ввезення товару на територію України у період, за який здійснювалася звірка, з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., а саме: договори, митні декларації, видаткові накладні, податкові накладні.

Таким чином, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведена законність своїх дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, оформлення її результатів актом та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентами.

Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки у позивача, складання акту та внесення в нього завідомо неправдивих відомостей без зобов'язання виключити з бази даних Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані щодо не підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «БутросТрейд» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та інформацію щодо акта перевірки не в повній мірі поновлює порушені права позивача, на захист яких він звернувся до суду, а тому дана позовна вимога є також правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності проведення ним звірки та оформлення за її результатами акту, а тому позовні вимоги задоволені правомірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.