Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-8805/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р.Справа № 2а-8805/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача - Машир В.О.

представника відповідача - Яришкіна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012р. по справі № 2а-8805/12/2070

за позовом Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р. задоволено адміністративний позов Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» ( далі - УБ ТОВ «Пірана») до Основ*янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( далі - Основ*янська МДПІ м. Харкова).

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ*янської МДПІ м. Харкова №0000881702, №0000790221, №0000800221 від 27.06.2012 р. Стягнено з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 2146,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду Основ*янська МДПІ м. Харкова подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р. та ухвалити нову, якою відмовити УБ ТОВ «Пірана» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки УБ ТОВ «Пірана» встановлено заниження показників на загальну суму 2 024 200,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт». За результатами перевірки останнього, ДПІ в Дзержинському р-ні м. Харкова встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. З урахуванням інформації, яка надійшла згідно актів ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова та за результатами опрацювання первинних бухгалтерських документів УБ ТОВ «Пірана», апелянт вважає, що реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Промтехноопт» не підтверджена. Також апелянт зазначив, що у вересні 2011 р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Консалтинг Плюс», за результатами яких УБ ТОВ «Пірана» були отримані послуги з техобслуговування обладнання, придбання виробництва на суму 531 690,00 грн. Відповідно до акту перевірки, який надійшов на адресу відповідача від ДПІ у Жовтневому р-ні м. Харкова, неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентом - ТОВ «Агро-Синиргетика», їх реальністі та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень 2011 р. За результатами перевірки ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» встановлено відсутність руху активів, зобов*язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції. На підставі даної інформації та опрацювання первинних бухгалтерських документів апелянт прийшов до висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», на загальну суму сформованих валових витрат за ІІІ квартал 2011 р. 531 690,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Фарма Трейдінмпекс» по придбанню товарно-матеріальних цінностей (бета-кератін), з урахуванням інформації зазначеної в акті ДПІ в Ленінському р-ні м. Харкова щодо правомірності нарахування податкового зобов*язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність нарахування валових витрат та валових доходів з податку на прибуток ТОВ «Фарма Трейдімпекс» , апелянт вважає також про відсутностість підтвердження реальності даної господарської операції.

Апелянт посилається на те, що позивачем не доведено використання в господарській діяльності результатів придбаних маркетингових послуг у ПП «Агенство маркетингових досліджень», а також відсутність підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Віп Союз» щодо придбання транспортних послуг.

За результатами перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 889 263,00 грн. На письмовий запит податкового органу позивач не надав відомостей щодо виробників придбаного бета-каротину та не надав обґрунтування ціни придбання. В зв*язку з чим податковим органом встановлена невідповідність рівню звичайних цін ціни придбання бета-каротин (1%) за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ КФ «Стайл груп», ТОВ «Харопторг Ексім-лтд», ТОВ «Фарма Трейдімпекс».

Щодо правомірності обчислення податку з доходів фізичних осіб апелянт зазначив, що на підприємстві працював громадянин Болгарії ОСОБА_5 на посаді комерційного директора. Оподаткуваня доходу здійснювалось за ставкою 15%. У 4 кварталі 2010 року було нараховано та виплачено дивіденди згідно податкового розрахунку резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб від 29.10.2010 р., у сумі 600 000,00 грн, з яких нараховано та сплачено до бюджету ПДФО з доходів фізичних осіб у сумі 90 000,00 грн. У складі засновників УБ ТОВ «Пірана» є громадяни Болгарії з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5. Оподаткування дивідендів здійснювалось за ставкою 15%. Оскільки в ході перевірки визначити резидентський статус громадян ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 не було можливим, то апелянт вважає, що доходи з джерелом походження з України, що нараховуються на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою 30%. В зв*язку з чим позивачу було донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 42 634,53 грн.

Колегія суддів , вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що по господарських операціях УБ ТОВ «Пірана» свої зобов*язання за договорами виконало, розрахунки проведені в безготівковій формі, витрати з придбання послуг правомірно віднесені до складу валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Статус ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5, як резидентів, підтверджений належним чином як наслідок нарахування податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% є правомірним.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час судового розгляду встановлено, що з 30.03.2012 р. по 11.05.2012 р. Основ*янською МДПІ м. Харкова проведена планова виїзна перевірка УБ ТОВ «Пірана» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №1220/233/22699101 від 18.05.2012 р. ( далі - Акт перевірки).

За результати перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №0000881702 від 27.06.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов*язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 54 822,80 грн (за основним платежем - 42 634,53 грн та за штрафними санкціями - 12 188,13 грн; №00007900221 від 27.06.2012 р. про донарування податкових зобов*язань з податку на прибуток за основним платежем 1 391 938,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 81 627,50 грн.; №0000800221 від 27.06.2012 р. про донарахування податкових зобов*язань з податку на додану вартість за основним платежем 889 263,00 грн та штрафними санкціями 137 922,75 грн.

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст.. 203, ч.1 ст. 207, п. 1,2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених УБ ТОВ «Пірана» з постачальними ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс».; порушення п.п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. ( далі - Закон №334) та п.п. 135.5.4 ст. 135, п. 14.1.3 ст. 14, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) ; порушення п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість « №168/97- ВР від 03.04.1997 р. ( далі - Закон №168), ст.. 198 ПК України; порушення п.п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо донарахування податкових зобов*язань з податку на додану вартість та з податкових зобов*язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Порядок оподаткування податком на прибуток та підстави формування валових витрат платника податку, в період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року визначались Законом №339.

Так, згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року порядок формування валових витрат визнається ПК України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

В свою чергу, порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту, в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року визначались Законом №168, а з 01.01.2011 р. - ПК України.

Відповідно до п.п.7.4.1. ст.. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року порядок формування податкового кредиту визначається ПК України.

Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Під час судового розгляду встановлено , що між позивачем та ТОВ «Бізнес-Консалтиг Плюс» укладені договори №126 від 05.09.2011 р., №134 від 08.09.2011 р., №128 від 05.09.2011 р., №127 від 05.09.2011 р. Відповідно до даних договорів ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (виконавець) приймає на себе зобов*язання виконати роботи та послуги по професійному убиранню обладнання очищаючих та дизенфікуючих розчинів.

З ТОВ «Промтехноопт» (продавець) укладений договір №36 від 15.03.2011 р., згідно якого продавець зобов*язувався поставити, а УБ ТОВ «Пірана» - покупець прийняти та оплатити сировину та матеріали для парфумовано-косметичної продукції, по заказу покупця, по цінам узгодженим з покупцем (можливо в усній формі.

З ТОВ «Фарма Трейдимпекс» укладено договір №12 від 12.08.2010 р. , згідно якого ТОВ Фарма Трейдимпекс» (продавець) зобов*язувався поставити, а УБ ТОВ «Пірана» (покупець) прийняти та оплатити сировину та матеріали, відповідно за ціною (укладеною в усній формі).

З ТОВ Харопторг Ексім-ЛТД»(продавець) укладено договір №16/10 від 01.12.2010 р. в якому продавець зобов*язувався поставити, а УБ ТОВ «Пірана» (покупець) прийняти та оплатити сировину та матеріали на замовлення, згідно з узгодженими цінами (можливо в усній формі).

З ТОВ «Комерційна фірма Стайл Груп» (продавець) укладений договір №52/10від 18.10.2011 в якому продавець зобов*язався поставити, а УБ ТОВ «Пірана» прийняти і сплатити за сировину і матеріали за узгодженими цінами .

На підтвердження реальності виконання даних договорів позивачем надані копії протоколів погодження договірної ціни, копії технічних завдань, копії кошторисів, копії актів прийому-передачі товарів (послуг), копії податкових накладних, копії платіжних доручень, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожні листи, документи, що підтверджують трапнспортування товару.

З ТОВ Агенство маркетингових досліджень» укладено договір №124 від 02.01.2011 р. в якому УБ ТОВ «Пірана» (замовник), а ПП «Агенство маркетингових досліджень» (виконавець) зобов*ячався надати замовникові послуги, а замовник прийняти і сплатити за дані послуги. Виконання умов даного договору підтверджено копіями розрахунків об*ємів продажу продукції за січень 2011 р., за лютий 2011 р., за березень 2011 р., за квітень , травень, червень 2011 р., копією акту здачі-приймання виконаних робіт №003057 від 31.01.2011 р., №015029 від 28.02.2011 р., №025031 від 31.03.2011 р., №042034 від 30.04.2011 р., №049032 від 31.05.2011 р., №060036 від 30.06.2011 р., копіями податкових накладних, копією звіту про виконані дослідження, копії платіжних доручень.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських відносин з вище зазначеними контрагентами.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підтвердження використання в господарській діяльності результатів придбаних маркетингових послуг у ТОВ «Агенство маркетингових досліджень» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки реальність виконання даного договору підтверджена первинними документами, а як слідує з пояснень представника товариство, останнє з врахуванням висновків маркетингових досліджень скоригувало свою господарську діяльність щодо недопущення її збитковості.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори між позивачем та ТОВ «Бізнес Консалтінг Плюс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ПП «Промтехноопт» недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного утримання податку з доходів фізичних осіб з доходів з джерелом походження з України, що нараховуються на користь нерезидентів, громадян Болгарії - ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Громадяни Болгарії - ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 є учасниками товариства, отримали в установленому порядку ідентифікаційні номери платників податків оскільки в силу положень п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є резидентами та як наслідок правомірно позивачем проведено утримання податку з доходів фізичних осіб.

Інші доводи апеляційної скарга правомірності висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вище викладені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі № 2а-8805/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2012 р.