Постанова

від 27.06.2019 по справі 2а-8805/12/2070

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №2а-8805/12/2070

адміністративне провадження №К/9901/4001/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Подобайдо З.Г., судді - Тацій Л.В., Григорова А.М.)

у справі №2а-8805/12/1270

за позовом Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю Пірана

до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю Пірана (далі - Товариство) звернулось в Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.06.2012 №000088172, №000790221, №0000800221.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, а також вказало, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 отримали в установленому законом порядку ідентифікаційні номери платників податків, відповідно є резидентами України, а тому нарахування податку з доходів фізичних осіб має здійснюватися в загальному порядку за ставкою податку 15 відсотків від об`єкта оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення - рішення Основ`янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. аркова Харківської області Державної податкової служби №0000881702, №0000790221, №0000800221 від 27.06.2012;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю Пірана судовий збір у розмірі 2 146 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про реальність виконання господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами та правомірність нарахування Товариством податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року касаційну скаргу Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року скасовано, у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000881702-відмовлено. Справу в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2012 року №0000800221 та №0000790221 направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000881702, Вищий адміністративний суд України пославшись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 10.09.2013 зазначив, що у разі, якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідку, яка є обов`язковою для підтвердження такого статусу, його заробітна плата оподатковується за ставкою вдвічі більшою за основну - 30%.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 27 червня 2012 року №0000800221 та №0000790221 суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин щодо донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями від 27 червня 2012 року №0000800221 та №0000790221. Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу про придбання Товариством бета-каротину за завищеними цінами, а також вказав, що позивач під час розгляду справи не надав судам сертифікатів походження бета-каротину, інформації про його виробника та обґрунтування ціни його придбання.

Під час нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0000790221 про збільшення Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю "Пірана" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 473 565, 50 грн., в тому числі 1 391 938, 00 грн за основним платежем та 81 627, 50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0000800221 про збільшення Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю "Пірана" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 027 185, 75 грн, в тому числі 889 263, 00 грн (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят три гривні) за основним платежем та 137 922, 75 грн (сто тридцять сім тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 75 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами угод та свідчать про правомірність визначення Товариством своїх податкових зобов`язань.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність інформації про отримані Товариством ліцензії та види дозволів для провадження ним господарської діяльності, вказує, що позивачем не надано відомостей щодо виробників придбаного бета-каротину та не наведено обґрунтування ціни його придбання.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 30.03.2012 по 11.05.2012 проведено планову виїзну перевірку Товариства " з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2012 №1220/233/22699101.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- ст. 203, ч.1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених УБ ТОВ "Пірана" з постачальниками ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс", ТОВ "Віп Союз", ТОВ "Фарма Трейдімпекс";

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону країни "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4, п.135.5 ст.135, п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1 391 938 грн, у тому числі по періодах: ІV квартал 2010 року - 326 510 грн, І квартал 2011 року - 4 029 грн, ІІ квартал 2011 року - 278 615 грн, ІІІ квартал 2011 року - 692 400 грн, ІV квартал 2011 року - 90 384 грн;

- п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 889 263 грн, у тому числі по періодах: за жовтень 2010 року у розмірі 124 769 грн, за листопад 2010 року у розмірі 130 339 грн, за грудень 2010 року у розмірі 133 776 грн, за січень 2011 року у розмірі 42 832 грн, за лютий 2011 року у розмірі 3 223 грн, за березень 2011 року у розмірі 136 063 грн, за квітень 2011 року у розмірі 53 895 грн, за травень 2011 року у розмірі 101 562 грн, за жовтень 2011 року у розмірі 20 343 грн, за листопад 2011 року у розмірі 71 282 грн, за грудень 2011 року у розмірі 71 178 грн.

На підставі акту та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.06.2012 №0000790221, яким збільшено УБ ТОВ "Пірана" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 473 565, 50 грн, в тому числі 1 391 938, 00 грн за основним платежем та 81 627, 50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000800221, яким збільшено УБ ТОВ "Пірана" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 027 185, 75 грн, в тому числі 889 263, 00 грн за основним платежем та 137 922, 75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , Законом України Про податок на додану вартість , Податковим кодексом України, в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу товарів (послуг) постачальниками: ТОВ Бізнес-Консалтінг Плюс за договорами від 05.09.2011 № 126 та № 127, від 08.09.2011 № 134 щодо поставки послуг із технічного обслуговування обладнання, мийки та чистки баків для виробництва косметичної продукції; ТОВ Промтехноопт за договором від 15.03.2011 № 36 щодо поставки сировини для парфумовано-косметичної продукції; ТОВ Фарма Трейдімпекс за договором від 12.08.2010 № 12 щодо поставки сировини; з ПП Агентство маркетингових досліджень за договором від 02.01.2011 щодо поставки маркетингових послуг; з ТОВ Харопторг Ексім-ЛТД за договором від 01.12.2010 № 16/10 щодо поставки сировини; з ТОВ Комерційна фірма Стайл Груп за договором від 18.10.2011 № 52/10 щодо поставки сировини та з ТОВ Віп Союз щодо надання транспортних послуг - позивачем на підставі виписаних вказаними постачальниками видаткових та податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) сформовано у податковому обліку за ІV квартал 2010 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартал 2011 року суми витрат та податкового кредиту у податковому обліку за період жовтень 2010 року по травень 2011 року, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Задовольняючи частково касаційну скаргу, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2012 року №0000800221 та №0000790221 на новий розгляду до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган посилається на відсутність встановлення фактів походження товару (сировини для косметичної продукції) у вказаних постачальників, на відсутність основних фондів (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки товару у таких обсягах, а також на відсутність зв`язку маркетингових послуг, наданих ПП Агентство маркетингових досліджень , із господарською діяльністю позивача. Вищий адміністративний суд вказав, що в порушення вимог статті 86 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) суди попередніх інстанцій оцінки наведеним доводам відповідача не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цих юридичних осіб.

Також, касаційний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу про придбання Товариством бета-каротину за завищеними цінами, а також вказав, що позивач під час розгляду справи не надав судам сертифікатів походження бета-каротину, інформації про його виробника, обґрунтування ціни його придбання, тощо.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Аналогічні положення були закріплені в частині 5 статті 227 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 та була чинною на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Верховний суд зазначає, що всупереч вищенаведених положень, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, та не виконали вказівок суду касаційної інстанції під час здійснення нового розгляду справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова