Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-10/13171-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/13171-2012 18.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Цегла»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Івженко Г.М.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

25 вересня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс»(позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 24.09.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Цегла»(відповідач) заборгованості за договором постачання № 16/03-1 від 16 березня 2010 року в сумі 60 890,09 грн. (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто гривень) з них основного боргу -40 023,92 грн. (сорок тисяч двадцять три гривні 92 копійки), пені -13 421,72 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять одну гривню 72 копійки), 3% річних -2 401,44 грн. (дві тисячі чотириста одну гривня 44 копійки) та втрат від інфляції -5 043,01 грн. (п'ять тисяч сорок три гривні 01 копійку).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію 07.11.2012р. подав до суду уточнену позовну заяву б/н від 05.11.2012р. в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс»просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Цегла» заборгованості за договором постачання № 16/03-1 від 16 березня 2010 року в сумі 51 236,10 грн. з них основного боргу -40 023,92 грн. (сорок тисяч двадцять три гривні 92 копійки), пені -3 127,35 грн. (три тисячі сто двадцять сім гривень 35 копійок), 3% річних -3 001,80 грн. (три тисячі одна гривня 80 копійок) та втрат від інфляції -5 083,03 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні 03 копійки).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на оплату юридичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором постачання № 16/03-1 від 16 березня 2010 року, зокрема, попередньо оплаченого позивачем товару відповідач в повному обсязі позивачу не поставив, внаслідок чого останній звертається до суду з вимогами стягнути з відповідача суму грошових коштів пропорційно розміру недопоставленого товару та нараховані за неналежне виконання зобов'язання санкції.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 18.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 20.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 11.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року розгляд справи було відкладено до 18.12.2012 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2010 року між позивачем (надалі -Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту -Постачальник або Продавець) (разом - сторони) було укладено договір постачання № 16/03-1 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця цеглу силікатну потовщену М-200 /по тексту -товар/, а Покупець - прийняти і оплатити його в строк, зазначений у Договорі.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Покупець перерахував на користь Продавця 353 979,96 грн., при цьому, позивач вказує, що Постачальник лише частково поставив Покупцю товар за Договором, зокрема на суму 313 956,04 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має повернути Покупцю перераховані ним кошти пропорційно розміру недопоставленого товару в сумі 40 023,92 грн., що становить: 353 979,96 грн. - 313 956,04 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов'язання щодо повернення грошових коштів.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 16 березня 2010 року між сторонами укладено договір постачання № 16/03-1 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця цеглу силікатну потовщену М-200, а Покупець - прийняти і оплатити його в строк, зазначений у Договорі.

Розділом 6 Договору передбачено, що Покупець проводить оплату партії товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до поставки такої партії товару Постачальником, згідно виставленого рахунку фактури. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника належних до сплати сум згідно виставленим рахункам фактури. Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що в період з грудня 2009 року по квітень 2010 року позивач перерахував на користь відповідача 353 979,96 грн. коштів за товар по Договору згідно виставлених рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 641, 679, 688, 737, 744, 760, 755, 777, 799, 801, 814, 824, 828, 846, 853, 865, 866, 873, 896 та 897 (копії платіжних документів містяться в справі).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної накладної) сторонами або представниками сторін, яким надані відповідні повноваження.

Матеріали справи свідчать, що після оплати позивачем вартості товару за Договором, відповідачем в період з грудня 2009 року по квітень 2010 року було поставлено позивачу товару на суму 313 956,04 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2010р. (копії документів в справі).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів слідує, що внаслідок не поставки в повному обсязі товару по Договору позивач, в порядку досудового врегулювання спору, 21.05.2012р. надіслав на адресу відповідача претензію № 16 від 21.05.2012р. в якій вимагав повернути грошові кошти за непоставлений товар в розмірі 40 023,92 грн. Факт надсилання позивачем вимоги та отримання її відповідачем 23.05.2012р. підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки поштової кореспонденції № 3377 від 21.05.2012р. та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення реєстр. № 02105 0404490 9 відповідно (копії документів містяться в справі).

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що грошові кошти за недопоставлений по Договору товар Продавець Покупцю не повернув.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в розмірі 40 023,92 грн. станом на 30.04.2010р. (копія акту в справі).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.09.2012р., 18.10.2012р., 20.11.2012р та 11.12.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 25.09.2012р., 18.10.2012р., 20.11.2012р та 11.12.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо поставки товару позивачу по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві або доказів повернення Продавцем на користь Покупця грошових коштів за недопоставлений товар по Договору, станом на грудень 2012 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця вартості оплаченого але недопоставленого за Договором товару в розмірі 40 023,92 грн. з розрахунку 353 979,96 грн. (сума оплати за товар) - 313 956,04 грн. (розмір частково поставленого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За п. 7.1. Договору майнова відповідальність сторін регулюється нормативними актами, встановленими діючим законодавством України.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини надсилання позивачем відповідачу претензії № 16 від 21.05.2012р. щодо повернення грошових коштів за не поставлений по Договору товар, з чого, в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, випливає виникнення грошового зобов'язання Продавця перед Покупцем щодо повернення таких коштів, і боржник, в свою чергу, повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 541,31 грн. пені, що складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 40023.92 30.05.2012 - 01.07.2012 33 7.5000 % 0.041 %* 541.31 За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням надсилання позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів, що носить в собі грошовий характер правовідносин між сторонами за претензією № 16 від 21.05.2012р., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 108,56 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 40023.92 30.05.2012 - 01.07.2012 33 3 % 108.56 У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами»визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»поняття «індекс інфляції»- індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає - «-120,07 грн.»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 30.05.2012 - 01.07.2012 40023.92 0.997 -120.07 39903.85 А тому, враховуючи від'ємний показник середнього індексу інфляції за перерахований судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 40 673,79 грн. з них основного боргу -40 023,92 грн., пені -541,31 грн. та 3% річних -108,56 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Судом встановлено, що 09 липня 2012 року між позивачем (Клієнт або Замовник) та адвокатами Білик Г.І. та Пилипенко І.П. (Виконавець або Виконавці) було укладено договір про надання юридичних послуг б/н (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавці беруть на себе зобов'язання надавати консультативні, юридичні послуги в; обсязі та на умовах, передбачених договором.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним Договором Клієнт перерахував на користь Виконавців грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується квитанціями №№: 427252 і 457251 від 09.07.2012р. (належним чином засвідчені копії розрахункових документів містяться в матеріалах справи).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі -6 000,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретних адвокатів, які надаватимуть йому юридичні послуги та представлятимуть його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з огляду на те, що до суду, в підтвердження виконання умов відповідного договору, не представлено акту прийому-передачі наданих послуг підписаний сторонами, що свідчить про належне виконання зобов'язань Виконавцями за договором /п. 2.2./, з урахуванням того, що на призначене судом судове засідання Адвокати до суду не з'явилися, хоча, відповідно до умов договору, представлення інтересів позивача відбувається, в тому числі, шляхом представництва інтересів в судових установах України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за юридичні послуги в сумі 6 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить -51 236,10 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 277,62 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Цегла»(ідентифікаційний код: 36159039, адреса: 02121, м. Київ, просп. Бажана, буд. 34, кв. 95), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсервіс»(ідентифікаційний код: 30535707, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -40 023,92 грн. (сорок тисяч двадцять три гривні 92 копійки), пені -541,31 грн. (п'ятсот сорок одна гривня 31 копійка), 3% річних - 108,56 грн. (сто вісім гривень 56 копійок) та судові витрати - 1 277,62 грн. (одна тисяча двісті сімдесят сім гривень 62 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2012р.

Суддя О.В. Котков