Рішення

від 21.12.2012 по справі 5011-41/15335-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15335-2012 21.12.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд» Простягнення 520 834,83 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Чагодаєва В.О. -дов. № б/н від 03.09.2012 р.;

від відповідача: Мазур І.О. -дов. № 47 від 30.10.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж»звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд»про стягнення 520 834,83 грн. попередньої оплати.

Ухвалою від 02.11.2012 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.12.2012 року.

Представники сторін у судовому засіданні 03.12.2012 року надали усні пояснення по суті спору.

Судом у даному засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.12.2012 р. о 09:40.

Представники сторін у судовому засіданні 17.12.2012 року подали усні пояснення по суті спору.

Судом у судовому засіданні 17.12.2012 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України повторно було оголошено перерву до 21.12.2012 р. о 11:50.

20.12.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін у судовому засіданні 21.12.2012 р. надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 21.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж»(покупець) було укладено договір поставки № ТД0286, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити будівельні матеріали асортимент/номенклатура, кількість, вартість, технічні характеристики, якість товару наведені в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до договору і з моменту підписання сторонами являються невід'ємними частинами даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Специфікації № 1, укладеної до договору поставки № ТД0286 від 25.10.2011 р., постачальник зобов'язувався поставити покупцю наступний товар: мінеральну вату IZOVAT 100 (100X600X80) в кількості 12 141,0 кв.м. загальною вартістю 591 261,84 грн., мінеральну вату IZOVAT 180 (100X600X80) в кількості 12 148,0 кв.м. загальною вартістю 500 481,96 грн.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP «Інкотермс»в редакції від 01.01.2012 р. до вул. Моторна, м. Дніпропетровськ, територія Чумаківської с/р в Дніпропетровському р-ні.

Пунктом 3.7 даного договору встановлено, що поставка всього товару продавцем покупцю по даному договору повинна бути здійсненна до 23 грудня 2011 р., в порядку встановленому п.п. 1.1-1.4 договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна ціна договору орієнтовно становить 1 091 743,80 грн. Загальна ціна цього договору включає в себе вартість товару та вартість доставки товару до місця, зазначеного в п. 3.2 договору.

Умовами п. 4.2 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється в гривнях в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений в п. 1.1 цього договору, відповідно до графіка оплат, зазначеного в специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Специфікації, укладеної до договору поставки № ТД0286 від 25.10.2011 р., покупець зобов'язаний здійснити 100 % передплату в сумі 1 091 743,80 грн. протягом 7 робочих днів з дати підписання договору і специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Специфікації, укладеної до договору поставки № ТД0286 від 25.10.2011 р., перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 091 745,13 грн., що складає 100 % від загальної вартості товару. Факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями № 225 від 03.11.2011 р., № 226 від 03.11.2011 р., № 227 від 03.11.2011 р. Проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав частково на суму 580 412,89 грн.

17.08.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 17/08-12, згідно якого просив відповідача повернути протягом 5 днів кошти перераховані на підставі договору в розмірі 497 997,18 згідно рахунку-фактури № СФ-0000023 від 30.09.2011 р.

З метою зменшення розміру заборгованості, відповідачем було до поставлено товар на суму 38 595,25 грн., який позивачем було прийнято.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 459 401,93 грн. передплати, 49 119,79 грн. пені та 12 313,11 грн. три проценти річних, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором поставки № ТД 0286 від 25.10.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення дійсних домовленостей, товар в строки обумовлені умовами договору не поставив, суму попередньої оплати у розмірі 459 401,93 грн. не повернув.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 459 401,93 грн.

Умовами пункту 6.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару, при дотриманні покупцем графіку оплат, затвердженого сторонами у відповідності до специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,05 % від вартості недопоставленого/ непоставленого товару за кожний день прострочи до дня фактичної поставки всього товару.

Оскільки відповідачем не був поставлений весь товар, позивач керуючись п. 6.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 49 119,79 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування неустойки у вигляді пені, може бути лише прострочення грошового зобов'язання, а тому пеня визначена п. 6.2. договору поставки № ТД0286 від 25.10.2011 р. за несвоєчасну поставку товару не може бути застосована та відповідно стягнута з відповідача.

Зазначена правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 26.07.2010 року по справі № 52/468, від 17.08.2010 року по справі № 42/178-52/142, від 09.03.2011 по справі № 42/147-41/22.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12 313,11 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 12 313,11 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд»(місцезнаходження : 02160, м. Київ, Дніпровський р-н, Харківське шосе, буд. 2-А, кв. 99, код ЄДРПОУ 36516428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж»(місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 91, код ЄДРПОУ 34822498) 459 401 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста одну) грн. 93 коп. передплати, 12 313 (дванадцять тисяч триста тринадцять) грн. 11 коп. -3 % річних та 9 934 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.12.2012 року

Суддя О.М. Спичак