Постанова

від 18.03.2013 по справі 5011-41/15335-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа№ 5011-41/15335-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

позивача: Чегодаєва В.О., дов. від 03.09.12,

відповідача: Вяльченко Д.В., дов. від 23.10.12,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 (підписане 26.12.12)

у справі №5011-41/15335-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд"

про стягнення 520834,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (далі - відповідач) про стягнення 520834,83 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 459401,93 грн. попередньої оплати, 12313,11 грн. 3% річних та 9934,30 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що адреса, яка зазначена у п.3.2 договору поставки від 25.10.11 №ТД0286 не існує. Обов'язок щодо оплати товару позивач виконав, а обов'язок щодо прийняття його ні, оскільки вказаного у договорі місця поставки не існує, за товаром на решту суми договору - 459401,93 грн. покупець не з'явився за фактичним місцезнаходженням продавця і товар не забрав. На думку відповідача, позивач не вчинив жодних дій для отримання товару; неналежне виконання позивачем свого обов'язку щодо зазначення конкретного місця поставки унеможливило поставку решти товару відповідачем, тому на підставі ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк виконання відповідачем зобов'язання є відстроченим на час прострочення кредитора.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.02.13. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 18.01.13) позивачу та відповідачу - 22.01.13, долучені до матеріалів справи.

06.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 змінити в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасну поставку (п.6.2 договору поставки від 25.10.11 №ТД0286), постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.02.13.

27.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду: позивач, на виконання ухвали від 06.02.13, надав детальний розрахунок сум пені та 3% річних; відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 27.02.13 оголошено перерву до 18.03.13.

18.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткової пояснення по справі.

18.03.13 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - скасувати в частині відмови в стягненні пені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.11 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №ТД0286 (далі - договір), відповідно до якого постачальник, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити будівельні матеріали асортимент/номенклатура, кількість, вартість, технічні характеристики, якість товару наведені в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до договору і з моменту підписання сторонами являються невід'ємними частинами даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до специфікації №1 постачальник зобов'язаний був поставити покупцю товар, а саме: мінеральну вату IZOVAT 100 (100X600X80) в кількості 12 141,0 кв.м. загальною вартістю 591 261,84 грн., мінеральну вату IZOVAT 180 (100X600X80) в кількості 12148,0 кв.м. загальною вартістю 500 481,96 грн..

Таким чином, загальна сума поставки становила 1091743,80 грн..

Згідно п. 3.1. договору поставка здійснюється на умовах DDP "Інкотермс" в редакції від 01.01.10 у м. Дніпропетровськ, територія Чумаківської с/р в Дніпропетровському р-ні , вул. Моторна (п.3.2 договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що поставка всього товару продавцем покупцю по даному договору повинна бути здійсненна до 23.12.11, в порядку встановленому п.п. 1.1-1.4 договору.

Відповідно до п.4.1 договору загальна ціна договору орієнтовно становить 1091743,80 грн. Загальна ціна цього договору включає в себе вартість товару та вартість доставки товару до місця, зазначеного в п. 3.2 договору.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в гривнях в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений в п. 1.1 цього договору, відповідно до графіка оплат, зазначеного в специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 специфікації №1 покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату в сумі 1091743,80 грн. протягом 7 робочих днів з дати підписання договору і специфікації.

На виконання умов договору та специфікації 03.11.11 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 1091745,13 грн. (100% від загальної вартості товару), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав частково:

по поставці ізовати на суму 580412,89 грн., що підтверджується видатковими накладними від 05.12.11 №ТД0244, від 06.12.11 №ТД0245, від 07.12.11 №ТД0246, від 13.12.11 №ТД0248, від 21.12.11 №ТД0251, від 28.12.11 №ТД0256 та №ТД0257, від 30.01.11 №ТД0262;

по поставці відмінного товару на суму 51930,31 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.08.12 №ТК1657 та від 17.08.12 №ТК1684, які здійснені на підставі договору поставки від 25.10.11 №ТД0286.

Згідно п.6.5 договору в разі відмови постачальника передати товар покупцю та/або в разі порушення постачальником строків поставки товару, покупець має право розірвати договір шляхом направлення письмового повідомлення на адресу, зазначену у п.11 договору. Договір вважається розірваним в день отримання постачальником письмового повідомлення про розірвання договору. Протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору постачальник зобов'язаний повернути всі грошові кошти, отриманні від покупця.

17.08.12 позивач надіслав на адресу відповідача лист №17/08-12, в якому повідомив про розірвання договору поставки (на підставі п.6.5 договору) та просив відповідача повернути протягом 5 днів залишок суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач враховуючи усі поставки, просить стягнути з відповідача 459401,93 грн. попередньої оплати (1091745,13 грн. - 632343,20 грн.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 2 ст.693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції відповідач решту суми попередньої оплати позивачу не повернув, поставку товару не здійснив, таким чином, колегія суддів вважає вимогу про стягнення з відповідача 459401,93 грн. попередньої оплати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних та пеню.

Дослідивши розрахунок, доданий до позовної заяви, колегія суддів встановила, що він здійснений з невірним зазначенням періодів нарахування, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Тому суд апеляційної інстанції ухвалою від 06.02.13 зобов'язав позивача провести детальний розрахунок сум пені та 3% з врахуванням порушення строків поставки товару (п.6.2 договору) по кожній видатковій накладній.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер.

Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Зі змісту ч.5 ст.11 ЦК України підставою виникнення грошового зобов'язання може бути рішення суду, зокрема, щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар. Таким чином, зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товару є грошовим зобов'язанням. В зв'язку з цим до боржника, який прострочив виконання такого зобов'язання, можуть застосовуватись наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 05.12.11 у справі №3-125гс11).

У розрахунку, наданому до суду першої інстанції, позивач просить стягнути 12313,11 грн. 3% річних, проте у розрахунку, наданому на вимогу суду апеляційної інстанції, який є вірним, сума 3% річних є більшою, ніж заявлено при зверненні з позовом, а саме 12430,38 грн..

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що до стягнення підлягають 12313,11 грн. 3% річних.

У стягненні суми пені суд першої інстанції відмовив, посилаючись на те, що підставою для застосування неустойки у вигляді пені може бути лише прострочення грошового зобов'язання, а тому пеня, визначена п.6.2 договору за несвоєчасну поставку товару не може бути застосована та стягнута з відповідача.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні суми пені з огляду на наступне.,

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму.

Однак, розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, суд першої інстанції залишив поза увагою співвідношення права сторін договору врегулювати правовідносини за цим договором на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.12 у справі № 6-51цс11).

Відтак, можливість встановлення сторонами у договорі відповідальності у вигляді пені за порушення іншого зобов'язання, ніж грошове, відповідає положенням Господарського кодексу України та не суперечить положенням ч.3 ст. 549 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.08.12 у справі №50169/210/2012(17/22).

Згідно ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.6.2 договору зазначено, що за порушення строків поставки товару, при дотриманні покупцем графіка оплати, затверджених сторонами у відпорній специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від вартості недопоставленого/непоставленого товару за кожен день прострочки до дня фактичної поставки всього товару.

При зверненні з позовом позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 49119,79 грн. пені.

Однак, перевіривши наданий до суду апеляційної інстанції розрахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним та таким, що здійснений з зазначенням вірного періоду нарахування.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 48299,00 грн. пені.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 договору місцем поставки товару визначено м. Дніпропетровськ, територія Чумаковського с/с в Дніпропетровському районі, вул. Моторна.

Враховуючи встановлення факту поставки товару відповідачем позивачу протягом грудня 2011 року та 15.08.12, 17.08.12, твердження ТОВ ТК "Ізобуд" про необізнаність стосовно адреси поставки товару, колегією суддів не приймаються до уваги.

Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав доказів повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження, доказів вжиття заходів щодо уточнення місця поставки, а також не надав ґрунтовних пояснень щодо неповернення суми попередньої оплати за обставин неможливості поставити решти товару.

Слід зазначити, що договір поставки від 25.10.11 №ТД0286 підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками товариств. В матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем заходів, на стадії укладання договору чи його виконання, щодо конкретизації місця поставки. Натомість матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем обов'язку з поставки товару.

Крім того, кредитор вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він в обумовлений строк відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства або таких, що випливають із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, до в чинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач, був обізнаний про доставку, але відмовлявся від приймання товару чи від виконання іншого свого обов'язку згідно договору.

Тому, посилання відповідача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги на ч.2 ст.613 ЦК України, відповідно до якої, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, є недоречним.

Твердження відповідача, що він в майбутньому поставить позивачу решту товару на спірну суму не приймається колегією суддів до уваги, оскільки такі доводи нічим не підтверджені та не гарантовані, крім того, договір від 25.10.11 №ТД0286 є розірваним з 17.08.12 (з зв'язку з односторонньою відмовою позивача, викладеною у листі №17/08-12).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні пені, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.12 у справі №5011-41/15335-2012 скасувати в частині відмови в стягненні пені, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, код 36516428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 91, код 34822498) 459401 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста одну) грн. 93 коп. попередньої оплати, 12313 (дванадцять тисяч триста тринадцять) грн. 11 коп. 3% річних, 48299 (сорок вісім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. пені та 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 28 коп. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити".

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №5011-41/15335-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.