Постанова

від 20.12.2012 по справі 5002-3/4637-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 5002-3/4637-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ-2005"

на постанову у справі господарського суду Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року №5002-3/4637-2011 Автономної Республіки Крим

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ-2005" Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніти Дніпра" провизнання банкрутом

За участю представників сторін: ТОВ "Граніти Дніпра"- Гуменюк О.В.,

ПАТ КБ "Приватбанк"- Чичва О.С.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2011 року у справі №5002-3/4637-2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніти Дніпра", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 року у справі №5002-3/4637-2011 (суддя Соколова І.О.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніти Дніпра" банкрутом, визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Річ-2005" у розмірі 10 220,00 грн., відкрито відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніти Дніпра" ліквідаційну процедуру банкрутства строком на шість місяців, призначено ліквідатором банкрута Пашніну Г.В.

Зобов'язано ліквідатора до завершення строку ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів передбачених ст. 25-32 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , прийняти від органів Державної виконавчої служби виконавчі документи, письмово повідомити про визнання господарським судом Автономної Республіки Крим боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені) відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, скасовано арешти, накладені на активи (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності) боржника, визнаного банкрутом та усі інші обмеження, обтяження щодо активів банкрута.

Також, було постановлено про недопустимість накладення нових арештів або інших обмежень відносно активів боржника, припинено повноваження власника майна банкрута та органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року (Головуючий суддя - Проценко О.І., судді - Воронцова Н.В., Сікорська Н.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задоволено, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року скасовано, провадження у справі -припинено.

Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Річ-2005" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, виходив з доведеності належними доказами факту відсутності боржника за його місцезнаходженням та наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ -2005" у розмірі 10 220,00грн.

Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, припинив провадження у справі про банкрутство за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України , пославшись на те, що із постанови суду першої інстанції від 13.12.2011 року вбачається, що господарський суд, визнаючи боржника банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , посилався лише на рішення Дніпропетровської області від 05.05.2009 року, та постанову державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського ГУЮ від 30.06.2011 року про повернення виконавчого документу стягувачу, та не надав належної оцінки іншим доказам, які є підставою для порушення справи про банкрутство, а саме, відсутності безспірності вимог, заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ-2005" до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок апеляційного господарського суду про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, правомірним, з огляду на наступне.

Так, відповідно до норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство залишається та є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора .

При цьому, слід зазначити, що за приписами ст. 1 вказаного закону суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, а боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Виходячи з правового аналізу викладених норм законодавства безспірна заборгованість боржника (суб'єкта підприємницької діяльності) перед ініціюючим кредитором має підтверджуватись належними доказами у справі, а за правилами ст. 52 Закону про банкрутство належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Із матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження ТОВ "Граніти Дніпра", згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру від 01.09.2011 року Серії АЄ №792213, є Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Куйбишева, 34, кв. 41.

На момент порушення справи про банкрутство доказом відсутності боржника за місцем знаходження був запис у наведеному Витязі: "Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника суд першої інстанції послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2009 року у справі № 20/152-09, наказ цього ж суду від 19.05.2009 року та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2011 року

Поряд з тим, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності боржника (рішення суду про стягнення заборгованості, судовий наказ, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо), що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 Закону про банкрутство.

Із матеріалів справи вбачається, що Постанови про відкриття виконавчого провадження ініціюючим кредитором до суду подано не було.

До заяви про визнання боржника банкрутом ініціюючим кредитором було подано Постанову, якою 30.06.2011 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Кенжалієвою Р. Р., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" , було повернуто виконавчий документ стягувачу, а саме, наказ №20/152-09 від 19.05.2009 року господарського суду Автономної Республіки Крим, проте, наказ на виконання судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2009 року у справі № 20/152-09, як вбачається з матеріалів справи, було видано саме господарським судом Дніпропетровської області.

Отже, ініціюючим кредитором, при зверненні до суду, не надано доказів безспірності кредиторських вимог, оскільки, по-перше, не надано постанови про відкриття виконавчого провадження, а по-друге, не доведено, що виконавче провадження стосовно стягнення на користь ініціюючого кредитора заборгованості, що покладена в основу поданої у даній справі заяви про порушення справи про банкрутство, було відкрито саме на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскільки безспірність вимог ініціюючого кредитора, відповідно до положень ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, є однією із обов'язкових складових предмету спору у такій справі, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи ж із системного аналізу положень діючого законодавства, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, про те, що місцевий господарський суд безпідставно, за відсутності доказів, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, а також дійшов помилкового висновку про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство з врахуванням загальних положень законодавства про банкрутство. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, про що вірно вказано у постанові господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ-2005" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі №5002-3/4637-2011 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук