Ухвала

від 17.12.2012 по справі 2а-18938/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/37439/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., за участю секретаря:Руденко А.М., за участю представників позивача:Краснюка О.Т., відповідача:Грембовського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 р.

у справі №2а-18938/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 р., позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 р. №0007332305 та №0007342305.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., за результати якої складено акт від 27.07.2011 р. №931/23-5/32294783.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на 3 448 848,00 грн., у тому числі за II кв. 2010 р. на 2 488 226,00 грн. та III кв. 2010 р. на 960 622,00 грн.; пп.7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету на 2 959 077,00 грн., у тому числі за квітень 2010 р. на 910 624,00 грн., травень 2010 р. на 935 192,00 грн., червень 2010 р. на 344 764,00 грн., липень 2010 р. на 499 584,00 грн., серпень 2010 р. на 268 913,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 р. №0007332305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 3 448 848,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 862 212,00 грн., усього - 4 311 060,00 грн. та № 0007342305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2 959 077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 739 769,00 грн., усього - 3 698 846,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 р. №0007332305 та №0007342305 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу був висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «Система М Плюс» та ТОВ «РК «Марвел», оскільки останні не знаходяться за юридичною адресою, на підприємствах працює по одній особі, відсутні фонд заробітної плати та основі фонди. Також, як на підставу нікчемності правочинів відповідач посилається на висновки спеціалістів, відповідно до яких підписи, які відображені в наданих для експертизи документах ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «Система М Плюс»виконані іншими особами.

Судові інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що правомірність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту за отриманими послугами від ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «Система М Плюс»та ТОВ «РК «Марвел» повністю підтверджується первинними документами, доводи відповідача про фіктивність правочинів спростовані поясненнями директорів контрагентів, будь -яких доказів з приводу неналежного виконання контрагентами своїх обов'язків по обрахуванню та сплаті податків відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано не було.

Із такими висновками судових інстанції погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги правомірно зазначили, що вартість отриманих позивачем послуг від названих контрагентів підтверджено відповідними первинними документами, а саме -актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що 01.06.2010 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «КСМ-Техногрупп»(виконавець) було укладено договір від 01.06.2010 р. №01/06-2010, відповідно до якого останній зобов'язався за завданням замовника надати за плату послуги з підготовки продукції та послуги зі стимулювання збуту продукції.

На виконання умов вказаного договору між сторонами були складені акти приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2010 р., від 30.07.2010 р. та від 31.08.2010 р., відповідно до яких ТОВ «КСМ-Техногруп»передав, а позивач прийняв послуги з упакування, перепакування, сортування згідно замовлень, маркування, перевірки зовнішнього вигляду продукції. В зазначених актах відображено кількість пляшок, відносно яких були надані послуги, розрахунки вартості наданих послуг, у тому числі кількість відпрацьованих годин, заробітної плати працівників, вартості перевезення, вартості використаної плівки, загально виробничих витрат, рентабельності.

На підтвердження виконання договору ТОВ «КСМ-Техногруп»виписано податкові накладні від 30.06.2010 р. №58, від 30.07.2010 р. №70, від 31.08.2010 р. №73.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «РК «Марвел»(виконавець) було укладено договір №10/05-2010 на виготовлення рекламного ролику, відповідно до якого замовник замовляє та сплачує виконавцю роботи по виготовленню рекламного ролику «Карпатська джерельна», який складається з відео, графічних матеріалів та музичного супроводу, тривалістю 30 та 10 секунд -скорочена версія, а виконавець зобов'язався у відповідності до умов цього договору, власними силами та засобами виготовити рекламний ролик та передати замовнику CD або DVD диск з записом ролика у форматі повністю придатному для трансляції та мовлення. Разом з передачею виготовленого рекламного ролику, що відбувалось шляхом підписання сторонами акту прийому -передачі виконаних робіт, виконавець передав замовнику майнові права інтелектуальної власності. Додатками від 15.05.2010 р. №1 та від 20.05.2010 р. №2 до зазначеного договору сторонами було затверджено сценарій рекламного ролику. Додатком від 14.05.2010 р. №3 до зазначеного договору сторонами затверджено скріншоти рекламного ролику.

На виконання умов договору між сторонами було складено акт приймання-передачі робіт від 20.06.2010 р. №5, виписана податкова накладна від 30.06.2010 р. №95.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Система М Плюс»(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 25.02.2010 р. №2502-10П, відповідно до якого останній зобов'язався передавати товар у власність покупцю відповідно до його письмового замовлення, а покупець - прийняти та сплатити продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові та податкові накладні, в яких зазначена номенклатура поставки товарів, одиниця виміру, кількість.

Також з акту перевірки вбачається, що 01.07.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Тіан-комплекс»(виконавець) було укладено договір 1/07-2010, відповідно до якого останній зобов'язався надавати за плату послуги з підготовки товару замовнику до продажу, а саме: вдягання на товар декоративних ароматизованих рекламних матеріалів, які виготовляються виконавцем на підставі узгоджених оригінал -макетів; оклеювання товару декоративними рекламними матеріалами, які виготовляються виконавцем на підставі узгоджених оригінал-макетів.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами були складені акти приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з акту перевірки та було встановлено судами, розрахунки за наведені послуги проводились шляхом передачі векселів власної емісії.

Договори та первинні документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, що відповідає законодавчим вимогам.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи первинним документами, у той час як відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності таких документів та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Обґрунтовано не взяті судовими інстанціями до уваги і посилання податкового органу на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»через відсутність первинних документів, необхідних для включення певних сум до податкового кредиту.

Так, відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведені законодавчі приписи позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні послуг отриманих від ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «Система М Плюс» та ТОВ «РК «Марвел»до складу податкового кредиту, оскільки на підтвердження цих витрат позивачем було надано оформлені належним чином податкові накладні, як того вимагає Закон.

Крім того, зважаючи на те, що судовими інстанціями було встановлено, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість витрат на послуги. отримані від названих контрагентів, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних обґрунтовано визнано судовими інстанцій правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи відповідача про відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації, на які він посилається як на підставу для висновку про порушення позивачем законодавчих вимог правомірно не взяті до уваги судовими інстанціями та спростовуються тим фактом, що на момент підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагенти позивача не були припиненні як юридичні особи та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 р. у справі №2а-18938/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.