Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-1678/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 72219/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року у справі за позовом Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова до Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сихівського району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова з позовом до Спільного українсько-канадського підприємства у формі ТзОВ «Студія Лева» про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків в розмірі 227965,92 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що в період з грудня 2002 року по серпень 2005 року відповідач не сплачував або сплачував несвоєчасно страхові внески (збір) на пенсійне страхування. Загальна сума заборгованості з врахуванням штрафних санкцій і пені за вказаний період склала 227965,92 грн. Відповідач не надав доказів у спростування позовних вимог, а вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Спільне українсько-канадське підприємство у формі ТзОВ «Студія Лева» є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і відповідно до ст. 17 цього Закону зобов'язане своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Обов'язок проводити нарахування страхових внесків передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що вказані суб'єкти зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників страхові внески і сплачувати їх в установлені строки та повному обсязі.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 1 ч. 6 ст. 20 цього Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього ж Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

В період з 07.09.2005 року до 16.09.2005 року Управлінням Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та порядку обчислення і строків сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Спільного українсько-канадського підприємства у формі ТзОВ «Студія Лева», за результатами якої був складений акт від 27.09.2005 року.

Перевіркою встановлено, що за період з грудня 2002 року по серпень 2005 року підприємство не показувало фактичних витрат на оплату праці (за угодами цивільно-правового характеру), на які нараховуються страхові внески в розмірі 32 %, 32,3%, 31,8%, 33,2%. Крім того, відповідачем було порушено термін перерахування збору до Пенсійного фонду, що є порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порушено нарахування страхових внесків за угодами цивільно-правового характеру, що є порушенням п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порушено термін сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, що є порушенням п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За результатами перевірки встановлено, що за вказаний період заборгованість відповідача складає 227965,92 грн., в тому числі прострочена заборгованість за період 2002-2003 років 36384,90 грн., штрафна санкція на занижені зобов'язання 10980,13 грн. (рішення від 11.10.2005 року № 198), штрафна санкція на недоїмку 8881,94 грн. (рішення від 11.10.2005 року №197), пеня на недоїмку 616,80 грн., прострочена заборгованість за період 2004-2005 років 36832,56 грн., штрафна санкція на донараховані страхові внески 20765,58 грн. (рішення від 11.10.2005 року № 200), штрафна санкція за несвоєчасну сплату 1482,22 грн., пеня за несвоєчасну сплату 152,55 грн. (рішення від 11.10.2005 року № 201), штрафна санкція за приховування заробітної плати 111878,24 грн. (рішення від 11.10.2005 року № 199).

Штрафна санкція на заниження зобов'язання нарахована згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція і пеня на недоїмку нарахована відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсів страхування».

Щодо доводів Спільного українсько-канадського підприємства у формі ТзОВ «Студія Лева», якими відповідач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи апелянта про те, що відомості, наведені судом в оскаржуваній постанові щодо суми заборгованості є неправдивими та не відповідають матеріалам справи, є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, наявність у відповідача заборгованості із сплати страхових внесків (збору) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (з врахуванням штрафних санкцій і пені) та її розмір підтверджуються належними доказами, наданими позивачем, а саме актом перевірки та додатками до нього - співставленнями даних розрахунків сум страхових внесків з фактичними, співставленнями сум фактично сплаченого збору з розрахунковими, розрахунками штрафних санкцій і пені, рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 11.10.2005 року: № 197 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання, № 198 про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору, № 199 про застосування штрафних санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, № 200 про застосування фінансових санкцій за донарахування органами Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, № 201 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахований страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Безпідставним є твердження апелянта про те, що всі вказані рішення є недійсними, тому що в них закінчився термін пред'явлення до стягнення, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсів страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що на день подання позовної заяви закінчився строк звернення до суду з позовом стягнення пенсійного збору, передбачений ст. 250 Господарського кодексу та пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на лист Управління Пенсійного фонду у Галицькому районі м. Львова від 05.01.2009 року № 95/04-27, в якому, на думку відповідача, стверджується про відсутність у нього заборгованості станом на грудень 2005 року, оскільки в даному листі йдеться про відсутність заборгованості за період з листопада 2005 року до 2008 року, а не за спірний період - з грудня 2002 року по серпень 2005 року.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що на винагороду, виплачену фізичним особам за надані послуги згідно угод цивільно-правового характеру, внески на пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються і на такі дії не поширюється відповідальність, встановлена п. п. 3, 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки абз. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону, як і абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що страхові внески нараховуються на виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Твердження апелянта про те, що страховим внеском в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є виключно сплачені кошти, а на несплачені кошти юрисдикція цього Закону не розповсюджується, внаслідок чого несплата коштів не тягне за собою жодних правових наслідків у вигляді донарахування, штрафів, пені, включно з відсутністю права органів Пенсійного фонду на перевірку несплачених коштів, а також про те, що ч. 1 ст. 67 Конституції України, якою визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, не передбачено ні сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, ні обов'язковості такої сплати, тому із сплатою податків і зборів в порядку встановленому законодавством, обов'язок платника на цьому завершений, є надуманими, наданими внаслідок довільного і помилкового тлумачення норм Конституції і законів України та спростовуються самими положеннями зазначених нормативно-правових актів. Крім того, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими були встановлені обов'язок із сплати страхових внесків і відповідальність за їх несплату (несвоєчасну сплату), є чинними і у встановленому порядку не визнавались неконституційними.

Також колегія суддів зазначає, що апелянт не навів обґрунтованих мотивів та не надав жодних доказів щодо порушення Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова вимог нормативно-правових актів щодо гарантій і захисту іноземних інвестицій, зокрема, які саме порушено гарантії для відповідача, як підприємства з іноземними інвестиціями, передбачені Угодою між Урядами України і Канади від 24 жовтня 1994 року Про сприяння і взаємний захист інвестицій, Законами України «Про іноземні інвестиції», «Про інвестиційну діяльність» чи іншими нормативними актами.

Колегія суддів бере до уваги висновків наданої відповідачем науково-практичної експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм законодавства України про режим іноземного інвестування та норм податного законодавства України, оскільки дані висновки не стосуються предмету спору.

Право органів Пенсійного фонду на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки із сплати страхових внесків передбачене ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ст. 21 Конституції України та п. 2 ст. 5, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави при наявності порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

При цьому за змістом частини 5 ст. 36-1 цього Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Наведені норми спростовують доводи апелянта про відсутність норми закону, яка передбачає право позивача та прокурора на звернення із даним позовом, а також про недотримання прокуратурою двох обов'язкових умов звернення до суду в інтересах держави, встановлених ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів держави і виникнення таких порушень чи загрози їх виникнення внаслідок саме протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Колегія суддів не бере до уваги доводів апелянта про те, що згідно з ст. 32 Закону України «Про іноземні інвестиції» підприємства з іноземними інвестиціями звільнені від сплати пенсійного збору, оскільки даною нормою такої пільги не передбачено, а ч. 3 ст. 37 цього Закону передбачено, що підприємства з іноземними інвестиціями вносять відрахування по державному соціальному страхуванню українських та іноземних працівників та відрахування на пенсійне забезпечення українських працівників за ставками, встановленими для підприємств та організацій України.

А відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Безпідставним є посилання апелянта на положення ч. 11 ст. 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», відповідно до якої перевірка фінансової та комерційної діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, в тому числі з метою оподаткування, здійснюється офіційно зареєстрованими аудиторськими організаціями України, що також роз'яснено ухвалою Місцевого суду Галицького району м. Львова від 27.09.2002 року, в зв'язку з чим, на думку апелянта, перевірка, проведена позивачем, та рішення, прийняті за її результатами, є незаконними, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова проводило перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та порядку обчислення і строків сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не перевірку фінансової чи комерційної діяльності підприємства.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не врахував, що чинною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16-23.12.2004 року вже було відмовлено в позові Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова по попередньому акту перевірки станом на 03.01.2003 року, тому існування заборгованості станом на початок перевірки (грудень 2002 року) та в період з 01.12.2002 року по 03.01.2003 року є неможливим, отже, акт перевірки та рішення позивача про застосування штрафних санкцій і пені містять неправдиві відомості, колегія суддів зазначає наступне.

В даній постанові суд не зазначає про факт відсутності у Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» боргу із сплати збору на пенсійне страхування за вказаний період, а лише вказує на недоведеність позивачем належними доказами факту наявності такого боргу.

Такі твердження суду є оціночними судженнями, а не обставинами, встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили, тому не мають преюдиційного значення при розгляді адміністративної справи, що розглядається.

Крім того, у вказаній вище справі вимоги Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова ґрунтувались, зокрема, на рішенні від 29.01.2003 року про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору, на яке в даному адміністративному позові прокурор не посилається.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що норми законодавства, на підставі яких до нього були застосовані штрафні санкції, втратили чинність, а саме Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність з 01.01.2011 року із набранням чинності Податковим кодексом України, а ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена згідно із Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI, тобто скасовано відповідальність відповідача, а відповідно до ст. 58 Конституції України у випадках скасування чи пом'якшення відповідальності особи закони мають зворотну дію в часі.

Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог, а також їх розміру та підтвердження їх належними і достатніми доказами.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року у справі № 2а-1678/09/1370 за позовом Прокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова до Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді І.В.Глушко

В.В. Святецький