Ухвала

від 17.12.2012 по справі 2а-12276/11/0170/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К/9991/57568/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012 року

по справі № 2а-12276/11/0170/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арток»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0005682301 від 30.05.2011 року, визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі від 28.04.2011 року № 1400, визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової перевірки ТОВ «Арток».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 28.04.2011 року по 11.05.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Севелітсрой»за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2011 року № 19726/10/23-4, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п. 7.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 12 293 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 30.05.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005682301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 366,25 грн., в т.ч.: 12 293 грн. основного платежу та 3 073,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 17.11.2010 року укладено договір підряду з ПП «Севелітстрой»№ 17/11/816 на виконання робіт з «Облицювання фасаду в осях «7»-«12», «А»-«Е», «12»-«5»на об'єкті : «Реконструкція з розширенням і надбудовою поверху магазину «Еталон-Плюс», що розташований за адресою: пр. Перемоги, 35 у м. Євпаторія АР Крим. Договором обумовлено вартість проведених робіт у сумі 73 756,73 грн.

Факт виконання вказаного договору судами встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актом приймання виконаних робіт від 23.12.2010 року, податковою накладною від 31.12.2010 року № 2069, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року та розрахунком договірної вартості робіт; банківськими виписками за особовим рахунком позивача про перерахунок коштів на користь ПП «Севелітстрой»та платіжними дорученнями.

Зазначену операцію з ПП «Севелітстрой»позивачем у грудні 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту.

Крім того, судами встановлено використання позивачем отриманих робіт в господарській діяльності згідно договору № 18/1 на виконання підрядних робіт, укладеним між позивачем та ТОВ «Мед-Сервіс Крим», предметом якого є виконання ТОВ «Арток»комплексу будівельних робіт з реконструювання з розширенням та надбудовою поверху магазину «Еталон-плюс»у м. Євпаторії по пр. Перемоги, 35, за результатами чого позивач планував отримати економічну вигоду від надання зазначеної послуги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) , але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо звичайна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. 16 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання котів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За встановлення в судовому порядку факту виконання господарських зобов'язань за укладеним договором з контрагентом позивача - ПП «Севелітстрой», та отримання належним чином оформленої податкової накладної, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про наявність підстав у грудні 2010 року на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, визначених у податкових накладних виданих зазначеним контрагентом.

Також, що стосується тверджень відповідача про відсутність контрагентів ПП «Севелітстрой»: ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»за юридичними адресами, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А згідно з ч. 5 ст. 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»за їх місцезнаходженням, зокрема, у грудні 2010 року.

Таким чином, судами обох інстанцій зроблено вірний висновок про те, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем не підтверджені у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим прийняте відповідачем повідомлення-рішення є неправомірним та безпідставним.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової невиїзної перевірки, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи Державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби, документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом від 28.04.2011 року № 1400 призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арток»з 28.04.2011 року тривалістю 5 днів.

Згідно із п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу Державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77, 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судами встановлено, що Наказ від 28.04.2011 року №1400 видано на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який передбачає, що документальна позапланова перевірка проводиться за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вимоги п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.12.2007 року № 1383/14650, порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Матеріалами справи встановлено, що 28.05.2011 року відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки, відповідно до якого позивачу необхідно було надати усі документи по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Севелітстрой»за грудень 2010 року. Зазначене повідомлення було отримане позивачем 05.05.2011 року, на що супровідним листом від 11.05.2011 року товариством направлено відповідні документи щодо правовідносин з ПП «Севелітстрой»за грудень 2010 року. Вказані документи отримано відповідачем 21.05.2011 року згідно відбитка вхідного штампа на супровідному листі.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки є неправомірними.

Зважаючи на вищезазначене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний